
- •Інформація як об’єкт цивільних правовідносин
- •Розділ 1 Поняття, правові ознаки та види інформації
- •1.1 Тлумачення терміну інформація
- •1.2 Правові ознаки інформації.
- •1.3 Основні види інформації
- •Розділ 2 Інформація як об’єкт цивільних правовідносин
- •2.1 Інформація як особливий об’єкт правовідносин
- •2.2 Правовий статус інформації як об’єкта цивільних прав
- •2.3 Специфіка інформації як об’єкта цивільного права
- •Список використаної літератури
міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
Тернопільський національний економічний університет
Факультет економіки та управління
Кафедра документознавства,
інформаційної діяльності
та українознавства
Інформація як об’єкт цивільних правовідносин
Курсова робота
з дисципліни «Документне забезпечення діяльності організацій»
студентки групи ДІД–31
Гапій Ірини Петрівни
Науковий керівник:
к. іст. н., доцент
Цуп О. В.
Тернопіль − 2012
Зміст
Вступ 3
Розділ 1: Поняття, правові ознаки та види інформації 5
Тлумачення терміну інформація 5
Правові ознаки інформації 11
Основні види інформації 14
Розділ 2: Інформація як об’єкт цивільних правовідносин 22
Інформація як особливий об’єкт правовідносин 22
Правовий статус інформації як об‘єкта цивільних прав 25
Специфіка інформації як об’єкта цивільного права 29
Висновки 35
Список використаної літератури 37
Вступ
У теорії та практиці цивільно-правового регулювання майнових і немайнових відносин, які виникають у сучасному українському суспільстві, визначення понять об'єктів цивільних прав займає одне з центральних місць. Цивільне законодавство так чи інакше пов'язане з матеріальними і нематеріальними благами. Без них галузь законодавства втрачає будь-який конструктивний зміст. Будучи базисом фактичних і регулюючих правовідносин, майнові і немайнові блага мають певні особливості, котрі впливають на весь механізм правового регулювання.
Актуальність дослідження. Дослідження основних закономірностей правового регулювання інформації зумовлене виникненням якісно нових соціальних явищ, пов’язаних з інформацією і, відповідно, увагою законодавця до упорядкування цієї сфери приватності суспільних відносин. Сучасний період розвитку цивілізації характеризується переходом від індустріального суспільства до інформаційного. Термін “інформація” з філософської категорії все більше перетворюється на правову дійсність, а інформація стає специфічним товаром і ресурсом сучасності, об’єктом цивільних правовідносин. Останнім часом різко зріс інтерес до цивільно-правового аспекту інформаційних відносин. При цьому важливо відзначити не ослаблення, а, навпаки, посилення ролі цивільного права в нових умовах. Воно регулює також відносини, пов’язані з інформацією та інформаційним забезпеченням. Право змінюється, виявляючи нові об’єкти регулювання, трансформуючи методи свого впливу на суспільні відносини.
Зазначені процеси в інформаційній сфері поставили законодавця перед необхідністю юридично упорядковувати відносини які в ній відбуваються. У руслі цієї тенденції за останнє десятиріччя у сфері інформації як об’єкта права і як товару було прийнято значну кількість нових нормативно-правових актів, що спричинило необхідність закріплення у ЦК України вказаних правовідносин. Різноманітність прояву категорії “інформація” у цивільному обігу потребує серйозного наукового дослідження.
Мета. Метою дослідження є вивчення і виявлення прогалин та суперечностей чинного інформаційного законодавства України, формування пропозицій за якими можна усунути виявлені суперечності.
Завдання: проаналізувати поняття та виявити основні ознаки інформації як об’єкта цивільного права; дослідити джерела регулювання інформаційних відносин; визначити види інформації приватного та публічного характеру; визначити зміст інформаційних правовідносин; проаналізувати інформацію як об’єкт цивільного права.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу інформації як об’єкта цивільних правовідносин і її правовий режим.
Предметом дослідження є національне законодавство та практика регулювання питань щодо інформації в цивільних правовідносинах.
Структура робити:
Робота складається з двох розділів, шести підрозділів, вступу, висновків, списку використаної літератури