8.5. Вивчення основ нотної гармоти

Існують різні точки зору науковців і методистів відносно того, чи існує необхідність учнів загальноосвітніх навчальних закладів завантажувати вивченням основ музичної грамоти. Принагідно зауважимо, основи теорії музики, як самостійну музичну дисципліну немає сенсу вивчати у загальноосвітніх навчальних закладах. Загалом же для того, щоб учні в процесі сприймання музичних творів могли висловити власні судження і охарактеризувати інтонаційно-образний зміст музики, вони повинні мати уявлення і елементарні знання з теорії музики. Це уважається необхідною умовою вокально-хорової діяльності, де учні вивчають мелодію не тільки з голосу, а також за допомогою нотного запису. Такий підхід забезпечить у майбутньому можливість самостійно розучити і виконати улюблену пісню, продовжувати творчо працювати у колективах художньої самодіяльності.

Знання основ музичної грамоти вважається необхідною умовою ефективного використання сучасних музично-педагогічних технологій. Так, в процесі організації з учнями ансамблевої гри необхідно мати уявлення про метроритмічні закономірності й тенденції колективного музикування. Різні види імпровізації вимагають освіченості та обізнаності в основних засобах музичної виразності. І наприкінець, відповідно до вимог сьогодення, сучасна молода людина повинна вміти грамотно висловлювати свій погляд і характеризувати явища музичної культури за допомогою загальноприйнятої наукової термінології, а не відшукувати другорядні або спрощені епітети і характеристики.

Науковцями досліджено й експериментально апробовано колективні й авторські методики опанування основ музичної грамоти. Надруковано методичні посібники і методичні рекомендації вчителів-практиків щодо засвоєння елементарної теорії музики учнями різних вікових групп на уроках та в позааудиторній діяльності. У 1-2 класах вчителі музики користуються підручниками, автором яких є О.Лобова, у котрих послідовно представлено матеріал з елементарної теорії музики. Російськими науковцями і педагогами розроблено й опубліковано значну кількість методичних праць, у яких передбачено у казковій формі ознайомлення дітей молодшого шкільного віку з нотною грамотою.

У 2-му класі діти вже володіють навичками читання нот з аркуша у межах першої октави. Це створює умови для співу спочатку знайомих, а потім незнайомих пісень, розучування фрагментів шкільного пісенного репертуару. Параллельно варто використовувати спів за відносним (релятивним) методом, спів з голосу (зі слуху), розспівування за допомогою п’яти пальців руки (п’ять лінійок нотного стану). Такий комплексний підхід уможливлює закріплення поняття про лад, тоніку, тонічний тризвук, стійкі та нестійкі звуки.

У 1-му класі учні засвоюють тривалості нот. У формі гри дізнаються, що існують довгі та короткі звуки. Відбувається накопичення досвіду маніпуляції четвертних і вісімок, на яких побудовано зміст шкільного репертуару першокласників. Для зручності відтворення ритмічного малюнка використовують слоги «та» і «ті-ті», котрі за довжиною дорівнюються чверті й двом вісімкам.

Звісно, що з тривалістю нот пов’язано поняття про розмір. На прикладах пісень, які діти виконували у 1-му класі вчитель підводить до таких понять як сильна і слабка долі, тактова риска, такт, кількість звуків у такті. Сутність цих визначень учні легше й бистріше засвоюють при співі дитячих пісень та обробок українських народних пісень. На прикладах трьох китів у музиці діти приходять до визначення дводольного та тридольного розмірів.

На прикладі семестрових тем «Про що розповідає музика» й «Музика виражає та зображує» учні засвоюють основні нюанси та динамічні відтінки. У процесі сприймання авторських творів і зразків народної музики зазначених у шкільних програмах, діти сприймають тембри музичних інструментів симфонічного оркестра (скрипка, віолончель, флейта, кларнет, гобой, фагот) та оркестра народних інструментів (бандура, кобза, баян, балалайка, трикутник, ложки). Накопичення досвіду щодо розвитку тембрового і динамічного слуху відбувається в процесі знайомства зі співацькими голосами.

Доречно наголосити у цьому контексті казку про кота, яку пропонує дітям при вивченні динамічних відтінків російський методист Е.Корольова.

CКАЗКА ПРО КОТА

Жил кот Василий. Ленивый был кот!

Острые зубы и толстый живот.

Очень p всегда он ходил,

f настойчиво кушать просил,

Да mf по печке храпел –

Вот вам и все, что он делать умел.

Кот как-то раз видит сон вот такой,

Будто затеял с мышами он бой.

f крича, он их всех исцарапал

Своими зубами, когтистою лапой.

В страхе тут мыши p взмолились:

– Ох, пожалей, пощади, сделай милость!

Тут mf воскликнул кот: «Брысь!»

И врассыпную они понеслись.

В дійсності, коли кіт спав, відбувалася зовсім інша ситуація, а саме:

Мыши p вышли из норок.

f хрустя, съели хлебные корки.

Потом, mf смеясь над котом,

Они ему хвост завязали бантом.

Василий проснулся, sf чихнул,

К стене повернулся и снова заснул.

А мыши лентяю на спину забрались,

До вечера f над ним потешаясь.

Тож, узагальнюючи вищезазначене можна зробити висновок, що вивчення основ музичної грамоти повинно відбуватися у формі гри, декламування дитячих казок, інсценування уривків музичних спектаклів. Діти повинні не спеціально заучувати визначення і музично-теоретичні положення, а відкривати їх для себе і самостійно приходити до певних висновків, положень, характеристик. Знання основ музичної грамоти дозволить учням грамотно обгрунтовувати свої думки, виконувати шкільні пісні, творити у галузі музичного мистецтва.