Зразок:

Як парость виноградної лози, плекайте мову (М.Рильський).

1. Лози – початкова форма лоза.

2. Повнозначне слово, оскiльки виконує номiнативну функцiю, (називає предмет). За частиномовною приналежнiстю лексема “лоза” – іменник.

3. ЛЗ у словнику – “довге тонке стебло рослини”. Входить до синтаксичного словосполучення, поєднується з прикметником “виноградна”, узгоджується в числі та відмінку.

4. У контекстi лексему вжито в прямому значеннi; за ступенем семантичної мотивації – немотивоване ЛЗ; за можливістю лексичної сполучуваності – вільне; за характером виконуваних функцій – номінативне.

5. Має конкретне значення; вказує на тип лози; різновид стебла рослини.

6. Слово “лоза” – багатозначне. Iншi його значення: 1) народна назва деяких кущових порід верби; 2) зарості деяких кущових рослин.

7. Синонiми до слова “лоза” – рiзка, дубець (розм.); (заростi лози) лозняк, лозиння. Омонiмiв, антонiмiв i паронiмiв до слова лоза пiдiбрати не можна.

8. Слово за походженням є корінним.

9. Належить до активного шару лексики.

10. За сферою вживання є загальнонародним, оскільки функціонує без територіальних чи соціальних обмежень.

Схема морфемного аналізу слова

1. Визначити, до якої частини мови належить аналізоване слово – змінної / незмінної.

2. Виділити флексію, з’ясувати її значення.

3. Схарактеризувати основу:

   • похідна / непохідна

   • подільна / неподільна

   • вільна / зв’язана

4. Визначити корінь слова і підібрати спільнокореневі слова (вказати на можливі морфонологічні зміни). Схарактеризувати кореневу морфему (вільна/зв’язана)

5. Дати характеристику кожної афіксальної морфеми:

• за функцією (дериваційна/реляційна)

• за наявністю/відсутністю засобів вираження (субстанційна / нульова)

• за частотою вживання (регулярна/нерегулярна)

• за продуктивністю (продуктивна/непродуктивна)

• за значенням

Вказати морфонологічні зміни.

6. Графічне позначення морфемного складу слова.

Зразок:

1. Радість – змінна частина мови (іменник).

2. Флексія нульова, має граматичні значення називного відмінка однини жіночого роду.

3. Основа радість – похідна, подільна, вільна.

4. Корінь рад- (радий, радіти). Аломорфи – рад-, рад′-. Вільний.

5. Суфікс -ість – дериваційний (словотворчий), субстанційний, регулярний, продуктивний, моносемічний (однозначний), має абстрактне значення. Аломорфи – -ість, -ость.

6. 

Схема словотвірного аналізу слова

1. Визначити твірну базу.

2. Виділити твірну основу.

3. Схарактеризувати формант.

4. Встановити словотвірну та семантичну (транспозиційні / мутаційні / еквівалентні / модифікаційні відношення) мотивацію.

5. Схарактеризувати тип словотвірного значення (мутаційне / модифікаційне / транспозиційне / синтагматичне).

6. Визначити тип і спосіб словотворення.

Зразок: Радість

1. Твірна база – повнозначне слово.

2. Твірна основа – рад-.

3. Словотворчий формант суфікс –ість.

4. Словотвірна мотивація – радість ← радий; транспозиційні відношення.

5. Транспозиційне словотвірне значення.

6. Тип словотворення – словотворчість (словопородження); спосіб – суфіксальний (морфологічний).

Схема морфологічного аналізу іменника

1. Виписати словоформу в необхідному контексті та записати її початкову форму.

2. Вказати категоріально-граматичне значення і частиномовну належність аналізованого слова.

3. Схарактеризувати лексико-граматичні ознаки іменника:

   • власна чи загальна назва, які граматичні ознаки слова це доводять;

   • істота чи неістота, які граматичні показники на це вказують:

   • конкретна чи абстрактна назва, граматичне підтвердження цього;

   • чи є цей іменник речовинним? збірним? одиничним? Як це підтвердити граматичними ознаками?

4. Подати аналіз граматичної категорії роду:

   • граматичне значення якого саме роду має слово?

   • зазначити матеріальний показник (граматичну форму);

   • вказати, яким є показник граматичного значення роду: формально-граматичним чи семантико-граматичним.

5. Проаналізувати граматичну категорію числа:

   • граматичне значення (однина чи множина);

   • зазначити матеріальний показник числа;

   • вказати, чи протиставляється цей іменник за числами;

   • в прямому чи в переносному значенні вжито числову форму?

6. Схарактеризувати граматичну категорію відмінка:

   • назвати відмінок аналізованого іменника;

   • встановити його значення;

   • за яким матеріальним показником установлено відмінок і яким способом?

7. Визначити тип і особливості відмінювання іменника.

8. Здійснити морфемний аналіз іменника.

9. Провести словотвірний аналіз іменника.

10. Визначити синтаксичну функцію аналізованого іменника в реченні.