Схеми та зразки мовних розборів

Схема фонетичного аналізу слова

1. Вибране з тексту слово (словоформу) подати в орфографічному записі.

2. Назвати букви, якими записується слово в орфографiчному письмi.

3. Поділити слово на склади; подати їх характеристику (наголошений/ ненаголошений, відкритий/закритий, неприкритий/прикритий).

4. Записати слово фонематичною транскрипцiєю.

5. Записати слово фонетичною транскрипцiєю.

6. Назвати фонеми i визначити їх кількість. Встановити вiдповiднiсть мiж фонемами i буквами.

7. Дати повну артикуляцiйну характеристику кожної фонеми в головному вияві.

8. Визначити i встановити звуки, в яких реалiзується кожна фонема аналiзованого слова.

9. Виявити та проаналiзувати комбінаторні та позиційні змiни приголосних, що виникають у словi при виголошеннi у мовному потоцi.

10. Виявити й проаналiзувати можливе чергування голосних i приголосних фонем при словозмiнi або при словотвореннi; подати короткий історичний коментар до виникнення наявного чергування.

Зразок:

Защебетав соловейко – пішла луна (Т. Шевченко).

1. Слово для аналiзу в орфографічному записi: защебетав.

2. В орфографiчному записi слово записується буквами: зе, а, ща, е, бе, те, а, ве.

3. У слові чотири склади: за, ще, бе, тав. Перший склад за – ненаголошений, відкритий, прикритий. Другий склад ще –ненаголошений, відкритий, прикритий. Третій склад бе –ненаголошений, відкритий, прикритий. Четвертий склад тав – наголошений, закритий, прикритий.

4. Слово записане фонематичною транскрипцією: / зашчебетав /

5. Слово записане фонетичною транскрипцією: [зашче^ибе^итаў].

6. У словi 10 фонем: /з/, /а/, /ш/, /ч/, / е /, /б/, /е/, /т/, /а/, /в/.

7. Артикуляцiйна характеристика кожної фонеми в головному її виявi: /з/– приголосна, шумна, щiлинна, дзвінка, передньоязикова, тверда; /а/ – голосна, низького пiдняття, заднього ряду, нелабіалізована; /ш/ – приголосна, шумна, щілинна, глуха, передньоязикова, тверда; /ч/ – приголосна, шумна, зімкнена, африката, глуха, передньоязикова, тверда; /е/ – голосна, середнього пiдняття, переднього ряду, неелабіалізована; /б/ – приголосна, шумна, зімкнена, чиста, дзвінка, передньоязикова, тверда; /т/ – приголосна, шумна, глуха, зімкнена, проривна, передньоязикова, тверда; /в/ – приголосна, сонорна, щілинна, серединна, губно-губна, тверда.

8. Фонеми реалiзуються в 10 звуках: [з], [а], [ш], [ч], [е^и], [б], [е^и], [т], [а], [ў], що становлять собою такi варiанти: [з] – головний вияв фонеми /з/, [а] – головний вияв фонеми /а/, [ш] – головний вияв фонеми /ш/, [ч] – головний вияв фонеми /ч/, [е^и] – позиційний вияв фонеми /е/, [б] – головний вияв фонеми /б/, [т] – головний вияв фонеми /т/, [а] – головний вияв фонеми /а/, [ў] – позиційний вияв фонеми /в/.

9. В аналізованому слові виявлено такі позиційні зміни звуків: голосний [еи] – позиційний вияв фонеми /е/ в ненаголошеній позиції; [ў] – позиційний вияв фонеми /в/ у кінці слова після голосного.

Схема лексичного аналізу слова

1. Виписати слово з тексту і зазначити його початкову форму.

2. З’ясувати функцію: повнозначне чи службове.

3. Розкрити лексичне значення (ЛЗ) слова у поданому тексті. Схарактеризувати обов’язкові та факультативні компоненти ЛЗ.

4. Визначити типи ЛЗ слова: а) за способом номінації (пряме, переносне (вказати тип переносного значення); б) за ступенем семантичної мотивації (мотивоване, немотивоване); в) за можливістю лексичної сполучуваності (вільні, зв’язані (фразеологічно обмежені, функціонально-синтаксично зумовлені, конструктивно обмежені); г) за характером виконуваних функцій (номінативні, експресивно-синонімічні).

5. Виявити, яке значення (конкретне чи абстрактне) має аналізоване слово у тексті (назвати ознаки конкретного чи абстрактного слів).

6. Встановити, однозначним (моносемічним) чи багатозначним (полісемічним) є аналізоване слово. Назвати всі семеми лексико-семантичних варіантів багатозначного слова.

7. Схарактеризувати парадигматичні відношення (омонімію, синонімію, антонімію, паронімію).

8. Встановити походження слова: корінне, запозичене (після виявлення семантичних, фонетичних, морфологічних ознак.

9. Вказати, до активного (загальновживана, термінологічна лексика) чи пасивного (архаїзм, історизм, неологізи) шару лексики належить аналізоване слово.

10. Виявити, чи є слово загальнонародним чи локальним (діалектизмом).

11. З’ясувати стилістичне використання: міжстильове чи співвідносне зі стилем (наукова, суспільно-політична, виробничо-професійна, офіційно-ділова, побутова лексика); нейтральне чи емоційно забарвлене; літературного чи позалітературного вжитку.