Урок № 43

Тема: Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові після слів автора та перед словами автора.

Мета: формувати вміння розпізнавати пряму мову та слова автора, які її супроводжують; правильно інтонувати речення з прямою мовою, розставляти розділові знаки в реченнях із прямою мовою, обrрунтовуючи їх уживання за допомогою відповідних правил пунктуації; удосконалювати навички роботи з таблицею та з підручником, розвивати культуру усного й писемного мовлення, логічне мислення, емоції, пам’ять.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, таблиця. Хід уроку

І. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

*Робота з підручником.

Опрацювання теоретичного матеріалу за підручником (с. 92).

*Опрацювання таблиці.

Пряма мова

Виражає	Супроводжується	Утворює	Стоїть
чуже мовлення передане дослівно, без змін	словами автора, які вказують, кому вона належить;	разом зі словами автора речення з прямою мовою;	після слів автора, перед ними
Інтонація		Пунктуація
Пряма мова вимовляється як розповідне, питальне, спонукальне чи окличне речення; Слова автора вимовляються тільки з розповідною інтонацією.		А: «П!(?)”. «П», - а. «П?» - а. «П!» - а.

* Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. В кожному з речень вказати пряму мову і слова автора. З’ясувати, якій із поданих у таблиці схем речення з прямою мовою відповідає кожне з речень.

Кричу я: «Зливо, йди в степи! Тобі ми дуже раді!» (Л.Компанієць.) Ходить вітер і пита з болем: «Де поділо ти жита, поле?» (В.Сосюра.) І кажу листочкам я журливим: «Годі, годі вже сумних розмов!» Змерзлим груддям скрізь і всюди вкрилось поле і шляхи. «Це вже грудень!» – кажуть люди і вдягають кожухи. (Н.Забіла.)

ІІІ. Виконання вправ на закріплення.

* Робота біля дошки. Записати речення, накреслити схему кожного. Пояснити вживання розділових знаків. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи.

І. Дуже хвастав Дід Мороз: «Я страшніший бур і гроз!» А Весна стоїть, сміється: «Хай Мороз не задається!» (П.Воронько.) Якось я спитала у Весни: «Ти чому приходиш, поясни!» (І.Жиленко.) Зеленому колоскові співа жайвір колискову: «Тебе вітер колихає, тебе дощик поливає» (А.М»ястківський.) «І чого ти зажуривсь?» - цокотять синички (В.Каменчук.)

ІІ. Листочки з вітриком шептались: «Голубчику, ще, ще дихни!» Став бідненький Хом’як тут плакать і тужити: «Ой квіти, мої діти! Нащо я вас кохав? Нащо вас доглядав?» «Чи всі ви живі і здорові?» – гукнула Миша Пацюкові. «Дозвольте і мені, панове, річ держать», - тут обізвалася Лисиця. «Як же в світі не радіти? – каже Коник, - пташки, квіти…» «Здоровенькі були!» – обидві Мухи загули.

З тв. Л.Глібова.

* Прочитати народні прислів’я, вказати в кожному слова автора та пряму мову. Усно перебудувати речення так, щоб пряма мова стояла перед словами автора. Прочитати обидва варіанти, правильно їх інтонуючи.

Казав Наум: «Бери на ум!» І сова каже: «Мої діти найкращі!» Хрін каже: «Я з м’ясом добрий!» А м’ясо говорить: «Я і без хріну смачне!» «Дам пшона», - казала кума, а в неї в самої нема. Казав пан: «Кожух дам», і слово його тепле.

Народна творчість.

* Усно перебудувати подані речення на речення з прямою мовою та словами автора. Одне з перебудованих речень записати, пояснити розділові знаки в ньому.

І. Калина хвалилась, що медом солодка. Хвастала кобила, що возом горшки побила. Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця. Заліз черв’як у хрін та кричить, що йому добре.

Народна творчість.

ІІ. Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити… (Л.Глібов.) Прилетіла муха жвава і сказала, що вона лева бачила і сили в світі більшої не зна. (Б.Грінченко.) Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде. Та як пішов – і не прийшов, нема кота ніде. (П.Воронько.)

* Диктант із коментуванням.

І. Сонце сіло на сосну, сонце мовило: «Засну». (Г.Чубач.) Піднімає джміль фіранку, каже: «Доброго вам ранку!» (Л.Костенко.) Гордо каркнула ворона: «Я – ворона з Лісабона!» Гордо каркнув чорний крук: «Я – з самісіньких Прилук!» (Є.Гуцало.) «Поцілуй мене, Лисичко-сестричко», - попросив Їжак. (І.Франко.) «Ходім битись!» – Лев говорить. «Та ходімо, враже! Тільки я ще не обідав,» - циган йому каже. (С.Руданький.) Подзвонила шимпанзе, щось чудне таке верзе: «Ви позичте мені марку! Я втекла із зоопарку, літака тепер найму та й у Африку майну…» (І.Багряний.)

ІІ. Кучерявий баранець мекав: «Дайте гребінець! Я гладеньким хочу стати». І сказала добра мати: «Не пригладжуй чуба, нащо? Кучерявим бути краще…» (П.Воронько.) «Навіщо нам ворогувати?» – казали до Овець Вовки. (Б.Грінченко.) Слухала Лисичка Солов’я. Думала Лисичка: «Ну, а я? Чим же гірша пісенька моя?» (І.Світличний.) Став баран серед дороги і підняв бундючно роги. Я кажу: «Привіт, баране!» А він бух мене рогами. (Д.Павличко.) Із Пуголовка Жаба поглумилась: «І в кого ти таке гиденьке уродилось?» «У тебе тільки й слави, що важкий», – до Молота озвався Кий. (В.Симоненко.)

ІV. Підбиття підсумків уроку.

V. Домашнє завдання. § 13, вправа 237.

Дата:______________