27. Тактика освідування (слідчого освідування).

Цей різновид слідчого огляду провадиться з метою виявлення на тілі живої людини слідів злочину, особливих прикмет та інших ознак, які можуть свідчити про зв’язок цієї особи із розслідуваною подією.

Освідування має дві принципові відмінності від інших видів слідчого огляду.

По-перше для його проведення слідчий виносить спеціальну постанову. Ця постанова обов’язкова для виконання особою, щодо якої вона складена.

По-друге, якщо освідування проводиться щодо особи іншої зі слідчим статі й супроводжується оголенням освідуваного, слідчий не буде присутнім в огляді, такий доручається іншому слідчому однаєї з освідуваним статі або лікар, зі слів якого слідчий потім складає протокол.

Зрозуміло також, що понятими запрошуються також особи тієї ж статі, що й освідуваний.

Слідчий у протоколі вказіє, що він складений зі слів лікаря, який проводив освідування, а поняті засвідчують підписами достовірність протокола.

Отже у такому випадку взагалі відсутня основна ознака слідчого огляду – дослідження об’єкта особисто слідчим.

Освідуванню можуть бути піддані підозрювані, потерпілі, свідки.

Конкретними завданнями освідування є: чи є на тілі освідуваного особливі прикмети, які саме і де; чи є на тілі півні пошкодження, які й де; чи є на тілі або одязі освідуваної особи частинки тих чи інших речовин, які він міг винести з місця події або привести на нього; чи є на тілі або одязі ознаки, що свідчать про його професію; чи відповідають пошкодження на одязі освідуваного пошкодженням на його тілі тощо.

Освідування як різновид слідчого огляду треба відмежовувати від судово-медичного освідування як різновиду судово-медичної експертизи.

Слідче освідування не вимагає спеціальних знань.

У його ході встановлюються ознаки вчинення злочину /наприклад, травми, отриманої під час боротьби із потерпілим, що захищався й чинив нападнику опір/, які дозволятимуть ідентифікувати особу /шрами, родимі плями, татуювання/, встановити факт перебування особи у певному місці /наявність у волоссі або у вушних раковинах підозрюваного частинок штукатурки або фарби, що потрапили туди, тоді, коли той робив пройом /лаз/ у стіні.

Однак, шляхом освідування /слідчого/ не може встановлюватися, напр., ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, що є в освідуваного, оскільки це компетенція лікаря – спеціаліста у сфері судової медицини.

Ці та інші спец питанння вирішуються саме під час судово-медичного освідування – про причини та давність спричинення т/ушкоджень, про їх тяжкість, про вроджені або набуті анатомічні чи фізичні аномалії тощо.

Освідування слідчий проводить у певій послідовності: спочатку оглядаються ділянки тіла, не закриті одягом, потім одяг, а після цього решта ділянок тіла.

28. Є два методи огляду – суб’єктивний та об’єктивний.

Суб’єктивний полягає в тому, що слідчий оглядає лише ті об’єкти, які знаходились на уявному шляху руху злочинця, до яких він можливо торкався, лише ті ділянки території, де найбільш ймовірно виявлення слідів та речових доказів. Іншими словами, суб’єктивний метод – це вибірковий огляд місця події.

Об’єктивний метод полягає в тому, що місце події оглядається повністю, тобто має місце суцільний огляд місця події.

Природньо, що більш надійним і повим є об’єктивний метод огляду, однак в окремих випадках, коли огляд всієї площі місця події очевидно є недоцільним, можливим є суб’єктивний метод.

Якщо під час огляду застосовується об’єктивний метод, огляд виконується одним із трьох способів: а. концентричним /від периферії до центра місця події, тобто слідчий рухається по спіралі, поступово звужуючи кола і наближуючись до центра/; б. ексцентричним /огляд проводиться від центра до периферії, тобто рух слідчого відбувається у напрямку розгортання спіралі/; в. спосіб фронтального огляду /коли вся територія, що підлягає огляду, ділиться на умовні смуги /ділянки/, ширина /розміри/ яких забезпечують належний огляд всієї смуги /ділянки/ людиною, що рухається або по осьовій лінії або човником/;

Вибір того чи іншого способу огляду місця події повністю залежить від конкретних обставин події.

Якщо на м.п. є об’єкт, де можна виявити найбільшу кількість слідів /такими об’єктами можуть бути, наприклад, труп, зламаний сейф, з якого злочинці виймали речі тощо/, - він береться за центр м.п., а тому огляд починається із нього й відбуватиметься ексцентричним способом.

Коли такого об’єкта не існує, м.п. зазвичай оглядається концентричним способом – від периферії до геометричного центра.

Фронтальним способом оглядають видовжені у просторі або значні за площею ділянки місцевості.На практиці доволі часто має місце комбінація двох або ж навіть всіх трьох способів огляду.

29. У ході огляду необхідно максимально використовувати науково-технічні засоби, що рекомендуються криміналістикою.

Перш за все треба мати повністю укомплектовану валізу слідчого, фотоапарат із запасними фотоплівками та імпульсною лампою.

Правоохоронні органи, їх чергові частини там, де вони створені, оснащені спеціальними пересувними криміналістичними лабораторіями /ПКЛ/.

Це закриті машини /книги/, укоплектовані всім необхідним для роботи поза межами лабораторії, так звані польові умови.

Під час уявного аналізу об’єктів, що проводиться у ході огляду місця події, використовуються елементи фактичного аналізу, зокрема таких його методів, як вимірювання, спостереження за допомогою науково-технічних засобів, порівняння.

Застосування лупи, світофільтрів, ультрафіолетових освітлювачів, запилюючих порошків до результатів, уявного аналізу у багатьох випадках додає деяку кількість виявлених ознак, правильна оцінка котрих багато в чому визначає можливість розгляду знайденого як речового доказу.

30. Труп – центральний об’єкт на місці події.

Хід і результати його огляду відображаються в протоколі огляду місця події. Коли ж труп оглядається не на місці події, в морзі, наприклад, тоді складається окремий протокол окремої слідчої дії – огляду трупа.

Окремий протокол складіється й тоді, коли огляду передувала ексгумація трупа.

Огляд трупа може дати важливу інформацію – 1) про особу потерпілого, 2) про причини смерті, 3) спосіб її спричинення, 4) час настання смерті, 5) про механізм події тощо.

Цей вид огляду здійснюється обов’язково з участю судового медика або лікаря іншої спеціальності.

Огляд складається із двох стадій: а. стадія загального огляду /статична стадія/; б. стадія детального огляду /динамічна стадія/.

Під час загального огляду трупа в статичному стані фіксуються:

стать трупа; орієнтовно – вік; будова тіла; поза трупа; положення /розміщення/ на місці події відносно певних постійних орієнтирів; зовнішні ознаки (живіт, статеві органи, задній прохід тощо); довжина трупа; стан шкіри (особливі прикмети: рубці, татуювання); стан одягу (співвідносно з позою трупа); можливі знаряддя спричинення смерті, наближено час настання смерті; інші предмети, що знаходяться поруч із трупом; предмети виявлені в одязі трупа тощо.

Після загального огляду тіло переносять в інше місце і оглядається ложе трупа /місце, де лежав труп/, попередньо обведене крейдою або позначене іншим способом.

Детальний /динамічний/ огляд супроводжується роздягання трупа, яке відбувається у певній послідовності. Головною метою цієї стадії огляду є відшукання всіх особливостей на тілі трупа, пошкоджень та трупних явищ.

Якщо особа трупа загиблого невідома, особливості фіксуються з максимальною ретельністю, включно – родимки, будова зубного апарата тощо.

Такий труп описується за методом “словесного портрету”, дактилоскопіюється і у разі потреби, після надання обличчю трупа зажиттєвого вигляду /”туалет трупа”/ фотографується за правилами сигналетичної зйомки.

Щодо пошкоджень обов’язково зазначається:

їх розташування, локалізація; якщо це безспірно – характер пошкоджень /напр., “рублена”, “колота”, “колото-різана” тощо рана/; розміри пошкоджень; зовнішній вигляд.

Виявляються й описуються також всі трупні явища: температура трупа; закоченіння; висихання; трупні плями; гнилісні процеси.

Незалежно від проведення сигналетичної зйомки, до початку огляду і під час огляду труп фотографують за правилами фотографування трупа. Бажано використовувати кольорові фотоматеріали.