Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тести_К_СХ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
811.01 Кб
Скачать
  1. Для управління im-автоматом з послідовною комбінаційною частиною (рис. 7.27) використовуються мікрокоманди:

(Підказка: якщо операційний автомат будується на основі принципу узагальнення мікрооперацій (МО), то кількість операційних полів дорівнює числу груп несумісних МО; якщо операційний автомат будується на основі принципу закріплення МО і допускає сумісне виконання до H МО, то число операційних полів у мікрокоманді можна приймати рівним K=1, 2, ..., H).

а) з числом операційних полів від 1 до Н, де Н – максимальна кількість мікрооперацій, які можуть бути виконані в операційному автоматі паралельно в одному такті;

б) з чотирма операційними полями;

в) з п’ятьма операційними полями;

г) з шістьма операційними полями;

  1. При примусовій адресації мікрокоманд для формування адреси наступної мікрокоманди в адресній частині мікрокоманди не може виділятися:

а) єдине поле;

б) два поля;

в) три поля;

г) жодного поля (адресна частина відсутня);

  1. У керуючому автоматі на рис. 10.4

адреса наступної мікрокоманди (МК) призначається:

а) рівною збільшеній на одиницю адресі попередньої мікрокоманди, тобто якщо А - адреса виконуваної мікрокоманди, то наступна мікрокоманда вибирається з комірки з адресою (А+1);

б) в залежності від коду X логічної умови, який знаходиться в полі адресної частини МК, і значення xX цієї умови - або полем A0, або полем A1;

в) якщо поле Х=0, то значення А безумовно визначає адресу наступної МК. Якщо Х≠0, то адреса наступної МК дорівнює (А+хХ), де хХ - значення логічної умови з номером X. У результаті цього реалізується умовний перехід: якщо хХ=0, то до МК з адресою А; якщо хХ =1, то до МК з адресою (А + 1);

г) після виконання мікрокоманди з адресою А може виникнути необхідність у переході до мікрокоманди з адресою B≠А+1. Перехід може бути безумовним або залежати від поточного значення хХ. Умовні переходи реалізуються в такий спосіб: якщо хХ=0, то виконується наступна мікрокоманда з адресою (А+1); якщо хХ=1, то наступною виконується мікрокоманда з адресою В.

  1. При природній адресації, як правило, використовуються мікрокоманди двох типів: операційні й керуючі. Структура операційної мікрокоманди складається з:

а) послідовності полів Y1, Y2, …, YH, в які записуються відповідні їм набори мікрооперацій Y1, Y2, …, YH;

б) однорозрядного поля ознаки Р, що виділяється у першому розряді мікрокоманди з метою визначення типу мікрокоманди: якщо Р=0, то мікрокоманда є операційною; далі слідує послідовність полів з іменами Y1, Y2, …, YH, в які записуються відповідні їм набори мікрооперацій Y1, Y2, …, YH;

в) поле X, що визначає номер логічної умови, і поле В, що визначає адресу наступної мікрокоманди. Якщо Х=0, то адреса наступної мікрокоманди безумовно дорівнює В;

г) однорозрядного поля ознаки Р, що виділяється у першому розряді мікрокоманди з метою визначення типу мікрокоманди: якщо Р=1, то мікрокоманда є керуючою; далі слідує поле X, що визначає номер логічної умови, і поле В, що визначає адресу наступної мікрокоманди. Якщо Х=0, то адреса наступної мікрокоманди безумовно дорівнює В;

  1. У керуючого автомату на рис. 10.7

адреса наступної мікрокоманди (МК) призначається:

а) рівною збільшеній на одиницю адресі попередньої мікрокоманди, тобто якщо А - адреса виконуваної мікрокоманди, то наступна мікрокоманда вибирається з комірки з адресою (А + 1);

б) в залежності від коду X логічної умови, який знаходиться в полі адресної частини МК, і значення xX цієї умови - або полем A0, або полем A1;

в) якщо поле Х=0, то значення А безумовно визначає адресу наступної МК. Якщо Х≠0, то адреса наступної МК дорівнює (А+хХ), де хХ - значення логічної умови з номером X. У результаті цього реалізується умовний перехід: якщо хХ=0, то до МК з адресою А; якщо хХ =1, то до МК з адресою (А + 1);

г) після виконання мікрокоманди з адресою А може виникнути необхідність у переході до мікрокоманди з адресою B≠А+1. Перехід може бути безумовним або залежати від поточного значення хХ. Умовні переходи реалізуються в такий спосіб: якщо хХ=0, то виконується наступна мікрокоманда з адресою (А+1); якщо хХ=1, то наступною виконується мікрокоманда з адресою В;