Іі рівень

26. На рисунку 1.12 зображений:

а) запам'ятовуючий елемент, керований рівнем сигналів (без внутрішньої затримки);

б) запам'ятовуючий елемент, керований перепадом сигналів (із внутрішньою затримкою), побудований по МS-схемі з інвертором в ланцюгу синхросигналу;

в) запам'ятовуючий елемент, керований перепадом сигналів (із внутрішньою затримкою), побудований по МS-схемі з забороненими зв’язками;

г) запам'ятовуючий елемент, керований перепадом сигналів (із внутрішньою затримкою), побудований за схемою трьох елементарних тригерів;

26. При синтезі схеми керування для синхронного Т-тригеру із скороченою таблицею переходів:

TS	QS+1
0	QS
1

розширена таблиця переходів має вигляд:

(Підказка. Закони функціонування запам’ятовуючого елемента тригера на елементах І-НІ і АБО-НІ представлено на рис. 1.9.б і 1.10.б відповідно

)

а)

CS	TS	QS	QS+1	f1	f2
0	0	0	0	1	*
0	0	1	0	1	0
0	1	0	0	1	*
0	1	1	0	1	0
1	0	0	0	1	*
1	0	1	1	*	1
1	1	0	1	0	1
1	1	1	0	1	0

б)

CS	TS	QS	QS+1	f1	f2
0	0	0	0	1	*
0	0	1	1	*	1
0	1	0	0	1	*
0	1	1	1	*	1
1	0	0	0	1	*
1	0	1	1	*	1
1	1	0	1	0	1
1	1	1	0	1	0

в)

CS	TS	QS	QS+1	f1	f2
0	0	0	0	1	*
0	0	1	1	*	1
0	1	0	1	0	1
0	1	1	0	1	0
1	0	0	0	1	*
1	0	1	1	*	1
1	1	0	0	1	*
1	1	1	1	*	1

г)

CS	TS	QS	QS+1	f1	f2
0	0	0	0	1	*
0	0	1	1	*	1
0	1	0	0	1	*
0	1	1	1	*	1
1	0	0	0	1	*
1	0	1	1	*	1
1	1	0	0	1	*
1	1	1	1	*	1

26. Якщо в скороченій таблиці переходів тригеру відсутнє значення , то

а) запам'ятовуючий елемент вибирається без внутрішньої затримки;

б) запам'ятовуючий елемент вибирається із внутрішньою затримкою, побудований по МS-схемі з інвертором в ланцюгу синхросигналу;

в) запам'ятовуючий елемент вибирається із внутрішньою затримкою, побудований по МS-схемі з забороненими зв’язками;

г) запам'ятовуючий елемент вибирається із внутрішньою затримкою, побудований за схемою трьох елементарних тригерів;

26. На рисунку б)

зображено структуру одного розряду:

а) синхронного регістра, побудованого на синхронному тригері;

б) синхронного регістра, побудованого на асинхронному тригері;

в) асинхронного регістра, побудованого на синхронному тригері;

г) асинхронного регістра, побудованого на асинхронному тригері;

26. Фрагмент таблиці переходів i-ro розряду регістра,

С	S1S	S2S	DiS	QSi+1	QiS	QiS+1	Dі’	Jі	Kі
0	0	0	0	0	0	0	0	0	*
0	0	0	0	0	1	1	1	*	0
0	0	0	0	1	0	0	0	0	*
0	0	0	0	1	1	1	1	*	0

призначений для синтезу

а) синхронного регістра, побудованого на синхронному тригері;

б) синхронного регістра, побудованого на асинхронному тригері;

в) асинхронного регістра, побудованого на синхронному тригері;

г) асинхронного регістра, побудованого на асинхронному тригері;

26. По способу організації ланцюгів переносу (позики) між розрядами лічильники підрозділяються на:

а) збільшуючі, зменшуючі і реверсивні;

б) двійкові, двійково-п’ятиркові, двійково-десяткові і т. д.;

в) з послідовним, з наскрізним, з паралельним, і з груповим переносом між розрядами лічильника;

г) з природним і штучним порядком рахунку;

26. Для збільшуючих лічильників із природним порядком рахунку по модулю 2ⁿ, що мають ланцюги паралельного переносу, перемикальні функції f_i мають вигляд:

_а) f₁ = 1_;

_б) f₁ = 1_;

_в) f₁ = 1_;

г) f_і = 1 (і=1, 2, …, n)

26. По способу організації процесу додавання однорозрядних доданків суматори діляться на:

а) двійкові, трійкові, десяткові, двійково-десяткові і т.д.

б) комбінаційні, накопичуючі і комбінаційно-накопичуючі;

в) паралельні, послідовні і послідовно-паралельні;

г) суматори з послідовним, наскрізним, груповим і одночасним (паралельним) переносом;

26. В процедурі синтезу якої структури операційного автомату не використовуються поняття еквівалентних мікрооперацій і узагальненого оператора:

а) канонічної структури;

б) І-автомату;

в) М-автомату;

г) ІМ-автомату з паралельною комбінаційною частиною;

26. В методі синтезу якої структури операційного автомату використовуються процедура мінімізації витрат устаткування шляхом узагальнення комбінаційних схем (KC) для виконання декількох еквівалентних мікрооперацій (МО), які належать одній підмножині МО Y_n={s_n:=_m(S)} (n=1, …, N), що обчислюють значення слова s_n:

а) канонічної структури;

б) І-автомату;

в) М-автомату;

г) ІМ-автомату з паралельною комбінаційною частиною;

26. В методі синтезу якої структури операційного автомату використовуються процедура мінімізації витрат устаткування в комбінаційній частині автомата шляхом узагальнення кожної комбінаційної схеми (KC) для виконання декількох еквівалентних мікрооперацій (МО) стосовно всіх регістрів s₁, …, s_N:

а) канонічної структури;

б) І-автомату;

в) М-автомату;

г) ІМ-автомату з паралельною комбінаційною частиною;

26. Операційні автомати якої структурної організації вносять обмеження на сумісність МО і, одночасно з цим, забезпечують виконання за такт більше однієї МО функціональної мікропрограми:

а) автомати канонічної структури;

б) І-автомати;

в) М-автомати;

г) ІМ-автомати з паралельною комбінаційною частиною;

26. Операційні автомати якої структури синтезується прямо по функціональній мікропрограмі без використання жодних процедур мінімізації витрат устаткування:

а) автомати канонічної структури;

б) І-автомати;

в) М-автомати;

г) ІМ-автомати з паралельною комбінаційною частиною;

26. Відмітка станів у закодованій граф-схемі мікропрограми при синтезі керуючого автомата операційного пристрою як автомата Мілі здійснюється в такий спосіб:

а) символом a₁ відмічається вхід вершини (логічної чи операторної), що слідує за початковою, а також вхід кінцевої вершини; входи усіх вершин, що слідують за операторними, повинні бути відмічені різними символами а_j;

б) символом a₁ відмічаються початкова і кінцева вершини; всі інші операторні вершини відмічаються різними символами а_j;

в) всі операторні вершини відмічаються різними символами а_j;

г) входи усіх вершин (крім початкової), що слідують за операторними, повинні бути відмічені різними символами а_j;

26. Кількість тригерів, необхідних для організації пам'яті керуючого автомата операційного пристрою як автомата Мура, дорівнює:

а) кількості операторних вершин закодованої граф-схеми мікропрограми;

б) мінімальному значенню n, для якого виконується умова 2ⁿM, де М — число станів автомата; тобто, іншими словами, кількість тригерів автомата визначається довжиною двійкових кортежів, за допомогою яких кодуються стани автомата;

в) кількості керуючих символів (можлива мінімізація) в усіх операторних вершинах в закодованій граф-схемі мікропрограми;

г) кількості умовних вершин закодованої граф-схеми мікропрограми;

26. Структурна таблиця автомата, при умові синтезу керуючого автомата операційного пристрою як автомата Мура, будується по його графу переходів і виходів згідно з наступним правилом:

а) це прямокутна таблиця, кожен рядок якої відповідає визначеному переходу автомата з одного стану в інший, а стовпчики відмічають: поточний стан (в момент часу S); стан переходу (в момент часу S+1); коди цих станів; логічні умови, що забезпечують перехід; керуючі сигнали; функції збудження тригерів;

б) будуються дві таблиці: таблиця переходів (тп) і таблиця виходів (тв). Строчки цих таблиць позначаються вхідними сигналами автомата, а стовбчики – його станами. При цьому домовляються, що початковий стан завжди позначає перший зліва стовпчик. На перетині х-ї строчки і а-го стовбчика в тп ставиться значення  (а,х), а в тв (звичайній чи зсунутій) - (а,х);

в) це прямокутна таблиця, кожен рядок якої відповідає визначеному переходу автомата з одного стану в інший, а стовпчики відмічають: поточний стан (в момент часу S); стан переходу (в момент часу S+1); коди цих станів; логічні умови, що забезпечують перехід; функції збудження тригерів;

г) оскільки зсунута фв зводиться, по суті, до однієї строчки, то розмістивши цю строчку над тп, то ми отримаємо так звану відмічену тп автомата. У відміченій тп над кожним станом а_і, що позначає той або інший стовбчик тп, ставиться відповідний цьому стану вихідний сигнал λ(а_і);

26. В одному операційному полі в операційній частині мікрокоманди можуть розміщуватися тільки:

а) функціонально сумісні мікрооперації (МО);

б) структурно сумісні МО;

в) несумісні МО;

г) сумісні МО;

26. Кількість операційних полів Y₁, Y₂, ..., Y_H в операційній частині мікрокоманди визначає граничне число МО, що:

а) являються функціонально сумісними;

б) являються структурно сумісними;

в) являються несумісними;

г) можуть виконуватись сумісно;

26. Мінімізація довжини операційної частини мікрокоманди полягає:

а) в мінімізації числа операційних полів Y₁, Y₂, ..., Y_H в операційній частині мікрокоманди, в кожному з яких можуть розміщуватися тільки несумісні мікрооперації;

б) в тому, що підмножини Y₁, Y₂, ..., Y_H повинні задовольняти вимозі повноти: Y_j= Y (j=1, ..., H), а кожна мікрооперація y_t повинна бути приписана єдиному полю, тобто Y_iY_j= (i, j=1, 2, ..., H; ij);

в) в мінімізації числа операційних полів Y₁, Y₂, ..., Y_H в операційній частині мікрокоманди, а їх вміст повинен здовольнять трьом вимогам: в одному полі можуть розміщуватися тільки несумісні МО, Y_i Y_j= і  Y_j= Y (i, j=1, 2, ..., H; ij);

г) в занесенні в кожне з операційних полів Y₁, Y₂, ..., Y_H лише сумісних мікрооперацій;