Визначення білірубіну в сироватці крові і його клінічне значення

Визначення білірубіну проводять з метою диференціації різних форм жовтяниць і їхнього ступеня. У крові може бути білірубін: а) прямій – проведений через печінку, б) вільній – не проведений через печінку. Для диференціації різновидів білірубіну застосовують пряму і непряму реакції.

Якісне визначення білірубіну по Ван-ден-Бергу

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ:

Готують два розчини: розчин № 1 – сульфосаліцилова кислота –1,0 г, соляна кислота – 100,0 мл, вода дистильована – 200,0 мл; розчин № 2 – азотнокислий натрій – 0,5 г, вода дистильована – 100,0 мл.

З двох розчинів готують діазореактив: до 10 мл розчину № 1 додають 0,3 мл розчину № 2. Реакція полягає в тім, що при додаванні суміші дазореактива до сироватки крові, що містить білірубін, утвориться диазосіль (азобілірубін), що додає сироватці рожеве забарвлення.

В одну маленьку пробірку вносять 0,5 мл досліджуваної сироватки і додають 0,3 мл діазореактиву, у другу пробірку – до 0,5 мл сироватки додають 0,5 мл етилового спирту і 0,3 мл діазореактиву (спирт додаємо для порушення зв’язку вільного білірубіна з глобулінами крові). Рожеве забарвлення в першій пробірці вказує на позитивну пряму реакцію .

Остання служить для виявлення в сироватці крові білірубіну, не проведеного (вільного) через печінку. Такий різновид білірубіна утвориться в эндотелій судин і зв’язаний із глобулінами крові і являє собою нормальну складову частину сироватки крові. Так у коней у нормі кількість білірубіна, не проведеного (вільного) через печінку – 0,37-2,8 мг%, у ВРХ – 0,1-0,3 мг%, у інших тварин спостерігаються сліди білірубіну.

Підвищення кількості непроведеного через печінку білірубіну (вільного, гемобілірубіну) спостерігається при гемолітичній жовтяниці, коли печінка не здатна переробити в прямий білірубін велику кількість непрямого білірубіну, що утворився з гемоглобіну в результаті руйнування еритроцитів крові. Такий стан спостерігається при піроплазмідозах, інфекційних захворюваннях (кровопятнистїй тиф, инфлюєнца й ін), отруєнні гемолітичними отрутами, переливанні несумісної крові .

Пряма реакція служить для виявлення в сироватці крові білірубіну, проведеного через печінку (прямого). Цей різновид білірубіну у нормі в сироватці крові не виявляється.

Значне підвищення змісту прямого білірубіну (проведеного холебілірубіну) спостерігається при механічній жовтяниці, коли в наслідок порушення жовчовиділення вона скопичується, збільшуючи тиск у жовчних протоках, що приводить до її переходу в кров’яне русло. Механічна жовтяниця розвивається при закупорці жовчних шляхів камінням, паразитами, при стисканні новоутвореннями, а також зморщення слизової оболонки дванадцятипалої кишки. При цьому спостерігається незначне збільшення кількості непрямого білірубіну.

При паренхіматозній жовтяниці, у результаті деструктивних змін печінкових клітин, прямий білірубін попадає у кров і його вміст значно збільшується. Ураження гепатоцітів приводить також до погіршення процесу перетворення непрямого білірубіну в прямій, у результаті чого, концентрація його збільшується.

При паренхіматозній жовтяниці збільшується концентрація прямого і непрямого білірубіну. Такий стан може спостерігатися при інфекційних захворюваннях (інфекційній анемії коней, МИТ, лептоспірозі), гострому і хронічному гепатиті, токсичній дистрофії печінки.