
- •Визначення каротину в сироватці крові і його клінічне значення
- •Кількість каротину в сироватці крові у різних видів здорових тварин: (мг/ 100 мл)
- •Визначення кислотної ємності крові і її клінічне значення
- •Визначення неорганічного фосфору і його клінічне значення
- •Визначення каротину в сироватці крові і його клінічне значення
- •Визначення кількості загального білка в сироватці крові за коефіцієнтом заломлення при 20° с
- •Визначення білірубіну в сироватці крові і його клінічне значення
- •Комплексометричний метод визначення загального кальцію в сироватці крові за д.Я. Луцьким
- •В хімічний стаканчик вносять 9,4 мл дистильованої води, 0,4 мл 1,8 н. Р-ну NaOh і 2 краплі р-ну мурексиду. Утворюється фіолетовий колір (контроль).
Визначення білірубіну в сироватці крові і його клінічне значення
Визначення білірубіну проводять з метою диференціації різних форм жовтяниць і їхнього ступеня. У крові може бути білірубін: а) прямій – проведений через печінку, б) вільній – не проведений через печінку. Для диференціації різновидів білірубіну застосовують пряму і непряму реакції.
Якісне визначення білірубіну по Ван-ден-Бергу
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ:
Готують два розчини: розчин № 1 – сульфосаліцилова кислота –1,0 г, соляна кислота – 100,0 мл, вода дистильована – 200,0 мл; розчин № 2 – азотнокислий натрій – 0,5 г, вода дистильована – 100,0 мл.
З двох розчинів готують діазореактив: до 10 мл розчину № 1 додають 0,3 мл розчину № 2. Реакція полягає в тім, що при додаванні суміші дазореактива до сироватки крові, що містить білірубін, утвориться диазосіль (азобілірубін), що додає сироватці рожеве забарвлення.
В одну маленьку пробірку вносять 0,5 мл досліджуваної сироватки і додають 0,3 мл діазореактиву, у другу пробірку – до 0,5 мл сироватки додають 0,5 мл етилового спирту і 0,3 мл діазореактиву (спирт додаємо для порушення зв’язку вільного білірубіна з глобулінами крові). Рожеве забарвлення в першій пробірці вказує на позитивну пряму реакцію .
Остання служить для виявлення в сироватці крові білірубіну, не проведеного (вільного) через печінку. Такий різновид білірубіна утвориться в эндотелій судин і зв’язаний із глобулінами крові і являє собою нормальну складову частину сироватки крові. Так у коней у нормі кількість білірубіна, не проведеного (вільного) через печінку – 0,37-2,8 мг%, у ВРХ – 0,1-0,3 мг%, у інших тварин спостерігаються сліди білірубіну.
Підвищення кількості непроведеного через печінку білірубіну (вільного, гемобілірубіну) спостерігається при гемолітичній жовтяниці, коли печінка не здатна переробити в прямий білірубін велику кількість непрямого білірубіну, що утворився з гемоглобіну в результаті руйнування еритроцитів крові. Такий стан спостерігається при піроплазмідозах, інфекційних захворюваннях (кровопятнистїй тиф, инфлюєнца й ін), отруєнні гемолітичними отрутами, переливанні несумісної крові .
Пряма реакція служить для виявлення в сироватці крові білірубіну, проведеного через печінку (прямого). Цей різновид білірубіну у нормі в сироватці крові не виявляється.
Значне підвищення змісту прямого білірубіну (проведеного холебілірубіну) спостерігається при механічній жовтяниці, коли в наслідок порушення жовчовиділення вона скопичується, збільшуючи тиск у жовчних протоках, що приводить до її переходу в кров’яне русло. Механічна жовтяниця розвивається при закупорці жовчних шляхів камінням, паразитами, при стисканні новоутвореннями, а також зморщення слизової оболонки дванадцятипалої кишки. При цьому спостерігається незначне збільшення кількості непрямого білірубіну.
При паренхіматозній жовтяниці, у результаті деструктивних змін печінкових клітин, прямий білірубін попадає у кров і його вміст значно збільшується. Ураження гепатоцітів приводить також до погіршення процесу перетворення непрямого білірубіну в прямій, у результаті чого, концентрація його збільшується.
При паренхіматозній жовтяниці збільшується концентрація прямого і непрямого білірубіну. Такий стан може спостерігатися при інфекційних захворюваннях (інфекційній анемії коней, МИТ, лептоспірозі), гострому і хронічному гепатиті, токсичній дистрофії печінки.