Тема 18. Сучасне світове господарство План

1. Міжнародний поділ праці та формування світового господарства.

2. Основні форми міжнародних економічних відносин.

3. Інтеграційні зв’язки і механізм міжнародного співтовариства України.

Література

1. Основи економічної теорії / За ред. С.В.Мочерного ― К.: ВЦ “Академія”, 2001.

2. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. А.А. Чухна ― К.: Вища школа, 2001.

3. Основы экономической теории: Политэкономический аспект: Учебник / Отв. ред. Г.Н. Климко ― К.: Знання-Прес,2001.

4. Заїкіна О. Міжнародне співтовариство та внутрішні резерви інвестування в економіку України // Економіка України. ―2002. ―№1.

5. Жук М. Територіальні чинники інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності // Економіка України. ―2002. ― №10.

6. Приходько В. Спільна торговельна політика країн – членів ЄС // Економіка України. ―2002. ―№10.

7. Щербак В. Світові моделі оподаткування // Економіка України. ―2001. ―№11.

8. Лінь Чжихуа. Структура і напрям розвитку третього сектора економіки Китаю // Економіка України. ―2001. ―№8.

9. Дерев’янкін Т. Велика Вітчизняна війна: ціна перемоги // Економіка України. ―2000. ―№5.

Методичні рекомендації

Світове господарство являє собою сукупність національних економік та міжнародних економічних відносин. Розвиток світового господарства охоплює три етапи: 1-ий етап / кінець ХІХ ст. /, який пов'язаний із формуванням світового господарства, яке включає індустріальні держави, слаборозвинуті держави та колонії; 2-ий етап / 20-ті рр. ХХ ст. – до 90-их рр. ХХ ст. / — розпад світового господарства на дві частини: світове капіталістичне господарство та світове соціалістичне господарство; 3-ій етап / з поч. 90-тих ХХ ст. / знов розпочинається процес формування єдиного світового господарства, яке охоплює держави з розвинутою економікою; держави, ринкова економіка в яких розвиватиметься; держави, що розпочинають розбудову ринкової економіки.

На сучасному етапі до світового товариства входять біля 190 країн. Процес цілісності світового господарства, що пов’язаний: із розгортанням науково-технічної революції / НТР /, коли будь-яка країна світу не має можливостей самостійно використати досягнення сучасної науки і техніки з процесом інтернаціоналізації господарського життя та міжнародним поділом праці, що базується на природних економічних особливостях; із вираженням глобальних проблем. Структура світового господарства включає як національні господарства, так і міжнародні організаційні структури. Форми міжнародних відносин є: міжнародна торгівля, вивезення капіталу, міжнародні валютні відносини, науково-технічне співробітництво, міграція робочої сили. Для досягнення цілісності світового господарства слід добиватися оптимального поєднання національних та інтернаціональних інтересів.

Світовому господарству притаманні певні закони розвитку. У 1817 р. Давид Рікардо довів закон порівняльної переваги, тобто що міжнародна спеціалізація вигідна для нації: спеціалізація на певному виробництві сприятиме зростанню ефективності виробництва і рівня життя.

Для міжнародної торгівлі характерна конкуренція, яка забезпечує споживачам широкий вибір товарів, а виробництву ― зростання його ефективності. В останні десятиріччя міжнародна конкурентна боротьба значно посилилася, що зумовлено основними суб’єктами такої боротьби: національними компаніями, транснаціональними компаніями / ТНК /, державами та міжнародними організаціями. В середині ТНК відбувається конкуренція між внутрішніми філіями, а також з іншими концернами. За останні 10-15 років спостерігається дія двох суперечливих тенденцій: з одного боку, посилення такої боротьби, з другого ― переплетіння інтересів багатьох ТНК, зростання кооперації між ними / у галузі автомобіле- та авіабудування /.

У світовому господарстві діє закон формування інтернаціональної вартості і нерівномірності економічного розвитку країн. Інтернаціональна вартість формується під впливом тих країн чи компаній, які виробляють і поставляють на світовий ринок основну масу товару. Але цей закон зазнає великих змін насамперед завдяки формам міжнародної торгової політики. Існують дві основні форми: вільна торгівля та протекціонізм. Вільна торгівля базується на принципах порівняльних затрат. Протекціонізм значно зменшує переваги від спеціалізації через торгові бар’єри мито, імпортні квоти, нетарифні бар’єри, невиправдані стандарти, добровільні експортні обмеження. Крім того, світова торгівля регулюється Генеральною Угодою про тарифи та торгівлю / ГАТТ /. ГАТТ регулює більше ніж 4/5 світового обігу товарів.

Нерівномірний розвиток економіки зв’язаний із нерівномірністю окремих підприємств і сфер економіки, а також ТНК. З утворенням світового господарства нерівномірність притаманна для країн, що розвиваються та промислово розвинутих країн і країн колишнього СРСР. Однією із рис дії закону нерівномірності економічного розвитку є боротьба за зовнішні ринки збуту, джерела сировини, сфери вкладання капіталу. Дія цього закону відбувається і в межах окремих міжнародних економічних організацій, і між країнами.

Україна прагне до інтегрування у світове господарство, тому що воно виступає матеріальною основою держав. Але Україна не має достатнього досвіду налагодження економічних зв’язків з країнами світового співтовариства. Крім того, вона не має певних структурних елементів, щоб впливати на світовий ринок. При розгляді цього питання необхідно визначити шляхи інтеграції України у світове господарство.

Зміст

Вступ.........................................................................................................3

Критерії оцінювання знань......................................................................3

Тема 1. Предмет і методи економічної теорії........................................4

Тема 2. Економічні відносини власності.................................................6

Тема 3. Товарна форма організації виробництва....................................7

Тема 4. Гроші та грошовий обіг...............................................................9

Тема 5. Ринок як спосіб організації товарного обігу.............................11

Тема 6. Капітал підприємства та його оборот........................................12

Тема 7. Заробітна плата та визначення її величини...............................14

Тема 8. Витрати виробництва і прибуток...............................................16

Тема 9. Аграрні відносини сільського господарства.............................17

Тема 10. Сутність торгівлі та її значення для розвитку виробництва..19

Тема 11. Банківська система та її роль у відтворенні.............................

суспільного виробництва..........................................................20

Тема 12. Акціонерний капітал.................................................................21

Тема 13. Сутність фінансової системи суспільного виробництва.......23

Тема 14. Національне виробництво та його відтворення.....................24

Тема 15. Виробництво та розподіл національного доходу..................26

Тема 16. Циклічний характер суспільного відтворення.......................28

Тема 17. Державне регулювання економіки країни..............................29

Тема 18. Сучасне світове господарство.................................................31

35