Тема 13. Вольова діяльність людини

Практичне заняття

Мета: сприяти розкриттю студентами сутності понять „воля“; навчити студентів відрізняти вольові дії від довільних дій; сприяти розвитку вміння розрізняти аномалії волі; ознайомити студентів з методами дослідження волі.

Питання для обговорення

Поняття про волю як психічну функцію. Історія розвитку уявлень про волю.

Природа волі: рефлекторна, мотиваційна, регуляційна, реактивна.

Теорії волі: волюнтаристична, інтелектуалістична, емоційна.

Воля і вольові дії людини: довільні та мимовільні. Структура вольової дії. Простий і складний вольовий акт.

Функції волі: спонукальна та гальмівна, спрямовуюча та регулююча. Прості і складні вольові дії. Довільні та мимовільні вольові дії. Потяг, бажання, хотіння як форми прояву волі. Розлади складної вольової дії: абулія та апраксія.

Вольова регуляція поведінки: внутрішня та зовнішня. Внутрішній та зовнішній локус контролю.

Класифікація вольових якостей особистості. Критерії вольової поведінки. Умови розвитку та виховання вольових якостей людини.

Студенту варто знати:

- поняття воля і вольові процеси;

- довільні дії та їх особливості;

- основні якості волі;

- специфічність безвілля та його причини.

Студенту варто вміти:

- розкрити сутність волі та вольових процесів;

- охарактеризувати довільні дії та їх особливості;

- розкрити специфічність безвілля та його причини;

- виділити основні якості волі.

Практичні завдання

Складання структурно-логічної схеми за темою „Теорії волі”

Робота з методикою „Дослідження рівня суб’єктивного контролю”.

Запитання для контролю знань студентів:

1. У чому виявляється головні функції волі?

2. У чому полягає істотна відмінність між довільною та мимовільною дією?

3. Що таке сила волі і чим вона зумовлюється?

4. Якими є головні етапи розвитку складної вольової дії ?

5. Які причини можуть викликати боротьбу мотивів?

6. Що може впливати на прийняття людиною рішення?

7. Які чинники, на вашу думку, справляють найбільший вплив на розвиток волі людини?

8. У чому полягає слабкість вол і які її причини?

Рекомендована література:

1. Введение в психологию. Под ред. Петровского А.В. – М.,1995. – С. 276-279

2. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологи . – М., 1986. – С.193-216

3. Немов Р.С. Общие основы психологии. – М.,1995. – С. 358-365

4. Общая психология (Курс лекций). Сост. Рогов Е.И. – М., 1995. – С. 334-353

5. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Психология человека. – М., 1995. – С. 255-265

Тема 14. Увага

Практичне заняття

Мета: розглянути увагу як динамiчну сторону свiдомостi, що характеризує ступiнь її спрямованостi на об'єкт i зосередження на ньому з метою забезпечення його адекватного вiдображення протягом часу, необхiдного для здiйснення визначеного акта чи дiяльностi спiлкування.

Питання для обговорення

Поняття про увагу, її фізіологічна основа. Увага та її регулююча роль у пізнавальній діяльності. Функції уваги: відбір, утримання, контроль.

Види уваги - мимовільна, довільна, безпосередня, опосередкована, чуттєва, інтелектуальна, моторна, природна і соціально-обумовлена.

Форми уваги: зовнішня, внутрішня, індивідуальна, групова, колективна. Властивості уваги: спрямованість, зосередженість, концентрація, стійкість, тривалість, інтенсивність, коливання (флуктуація), розподіл, переключення, обсяг, активність, широта.

Класичні та сучасні теорії уваги: моторна теорія уваги, теорія установки, вчення про осередок оптимального збудження, теорія домінанти, нейропсихофізіологічна теорія. Основні критерії розвиненої уваги.

Умови ефективного формування уважності. Вікові та індивідуальні особливості уваги. Розвиток уваги у дітей, робота з неуважністю та відволіканням.

Студенту варто знати:

- теорії та природу уваги;

- основні особливості різновидів уваги;

- сутність властивостей уваги;

- уважність як властивість особистості;

Студенту варто вміти:

- охарактеризувати основні особливості різновидів уваги;

- аналізувати індивідуальні особливості уваги у студентів;

- розкривати властивості уваги;

- обґрунтовувати уважність як властивість особистості;

- діагностувати вибірковість та переключення уваги;

- використовувати теоретичні та практичні знання теми в життєвих ситуаціях.