Вторинний ринок зовнішніх боргів

Комерційні банки можуть продати свої вимоги до країн-боржників зі знижкою на вторинному ринку боргів країн, що розвиваються. Продавцями на цьому ринку виступають переважно малі та середні банки. Великі банки не активізують тут свої продажі, оскільки надлишкова пропозиція боргових зобов'язань призведе до зниження їх курсу і відповідно означатиме втрати для кредитора.

За допомогою вторинного ринку боргових зобов'язань відбувається часткове списання боргу. Покупець, який придбав зобов'язання зі значним дисконтом, як правило, не розраховує на те, що заборгованість буде виплачена за номіналом. Ефективність конверсії в даному випадку залежить від того, в якому співвідношенні кредитор і боржник розподіляють між собою цю знижку. Звичайно, коли зобов'язання за курсом, нижчим від номіналу, викуповує сам боржник, він отримує всю знижку.

Деякі з країн-боржників почали здійснювати програми сприяння обмінові боргових зобов'язань на акції підприємств країни-боржника (своп борг/акції). Такі програми визначають конкретний орган, уповноважений контролювати та здійснювати всі конверсійні угоди. Залежно від жорсткості контролю з боку країни-боржника можуть визначатися галузі або регіони, в які дозволяється вкладати капітал.

Незважаючи на те, що в кожній країні діяли специфічні законодавчо закріплені механізми обміну боргу на акції, можна виділити загальні принципи здійснення такої операції.

За межами країни-боржника

1. Банк-кредитор продає вимоги до країни-боржника іноземному інвесторові на вторинному ринку, як правило, зі знижкою і через банк-посередник.

2. Іноземний інвестор передає деноміновану в іноземній валюті вимогу центральному банкові країни-боржника і в обмін на неї отримує вимогу в місцевій валюті, яку він може використати для оплати частки в акціях внутрішньої компанії.

На території країни-боржника

1. Підприємство-боржник обмінює свій деномінований в іноземній валюті борг на борг у місцевій валюті, яким володіє місцевий банк чи інвестор.

2. Центральний банк дає дозвіл на проведення операції.

3. іноземний інвестор використовує вимогу в місцевій валюті на ринку капіталу для придбання частки в акціях будь-якої місцевої компанії.

4. Ця місцева компанія отримує виплати в місцевій валюті в обмін на частку в її акціях.

Іноді акціонерами підприємств стають самі банки, що утримують боргові зобов'язання.

Реорганізація офіційного боргу

Реорганізація більшості зовнішніх офіційних боргів, тобто кредитних угод, де в ролі кредитора виступає інша держава, відбувається в рамках Паризького клубу. Паризький клуб було створено в 1956 р., він не має статуту та фіксованого членства. В його переговорах може брати участь будь-яка держава-кредитор, що утримує зобов'язання з позик, умови яких підлягають переглядові. Як правило, учасниками переговорів у рамках Клубу виступають МВФ, Всесвітній банк, ЮНКТАД та сама країна-боржник, яка звертається з проханням переглянути умови обслуговування її заборгованості.

Паризький клуб розглядає питання про реорганізацію офіційного боргу за дотримання двох основних умов:

• наявність безпосередньої загрози припинення платежів з погашення заборгованості, що має бути доведено країною-боржником;

• здійснення країною-боржником програми макроекономічних перетворень.

У ході розгляду питання про можливість перегляду погашення кредиту Паризький клуб здебільшого дотримується принципу рівних умов, тобто рівномірного розподілу тягаря непогашених боргових зобов'язань, згідно з яким країна-боржник має домогтися від інших категорій кредиторів (приватних та нечленів Паризького клубу) аналогічних поступок з усіх кредитів, з таким самим строком погашення, аби країна-боржник не використовувала отримані пільги на покриття боргових зобов'язань перед іншими категоріями кредиторів.

Згідно з базовими умовами реструктуризації боргу країн и-кредитори надають боржникам пільги щодо погашення кредитів. Можна виділити чотири категорії країн-боржникі", до яких застосовуються відповідні умови полегшення боргового тягаря:

• найбідиіші країни — застосовуються Торонтські, Лондонські, Неапольські та Ліонські умови, а також Ініціатива НІРС;

• найбідніші країни з середнім рівнем доходу — Г'юстонські умови;

• багаті країни з середнім рівнем доходу — стандартні умови Паризького клубу.

В окремих випадках сума зовнішнього боргу країни може бути скорочена на особливих умовах через політичні чи інші причини.