Список рекомендованої літератури:

Основна:

1. Абрамович С., Тілло М., Чікарькова М. Релігієзнавство. – К.: Дакор, 2006. – 512 с.

2. Борисова З.О. Основи релігієзнавства: Наук.-метод. посібник. – Донецьк: Дон ДУЕТ, 2003. – 223 с.

3. Історія релігії в Україні: Навчальний посібник / За ред. А.М. Колодного. – К.: Т-во «Знання», 1999. – 735с.

4. Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство: Навч. посібник для студентів вузів. – К.: Кондор, 2004. – 646с.

5. Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 432 с.

6. Религиоведение / Под ред. Лобазова П.К. – Х.: ООО Одиссей, 2005. – 480с.

7. Релігієзнавство / За ред. А.Г. Баканурського. – К. : ВД «Професіонал», 2004. – 304 с.

8. Релігієзнавство / за ред. М.М. Заковича. – К.: Вища школа, 2000. - 348с.

9. Рижкова С.А. Типологія релігій: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. – 448с.

10. Ходькова Л.П. Релігієзнавство. – Львів: Вид-во: «Афіша», 2001. – 312с.

11. Черній А.М. Релігієзнавство : Навчальний посібник. – К. : Академвидав, 2005. – 352с.

12. Черній А.М., Лахно А.І. Релігієзнавство: Навч. посібник. – К. : Вид-во Європейського університету, 2002. – 288 с.

13. Шевченко В.М. Словник. Довідник з релігієзнавства. – К.: Наук. думка, 200. – 560с.

14. Яроцький П.Л. Релігієзнавство: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 308с.

Додаткова :

1. Джеймс У. Многообразие религиозного опыта. – М.: Наука, 1993. – 431с.

2. Дудар Н.П. Нові релігійні течії: український контекст: Огляд.Документи.Переклади. – К.: Наукова думка, 2000. – 132 с.

3. Павлов С.В. Географія релігій. – К.: Артек, 1999. – 503 с.

4. Типлих Пауль Избранное: Теология культуры. – М.: Юрист, 1995. – 480 с.

5. Ковальчук А.С. Структура географії релігії // Український географічний журнал. – 1998. - № 1. – С. 24-26.

6. Колодний А.М. Феномен релігії: Природа, структура, функціональність, тенденції. – К.: Світ знань, 1999. – 52 с.

Семінарське заняття 3. Генезис релігії, її ранніх форм.

(2 Години)

Навчальні цілі:

• визначити історичні передумови формування ранніх форм релігії;

• охарактеризувати особливості релігійних вірувань перших цивілізацій ;

• визначити роль релігії у формуванні соціальних зв’язків;

• розглянути міфи про створення світу;

• з’ясувати структуру релігій Стародавнього світу.

ПЛАН:

1. Вірування Стародавньої Месопотамії.

2. Боги й культ у Стародавньому Єгипті (ІV тис. до н.е. – І ст. н.е.).

3. Релігійне життя античного світу (до ІV ст. н.е.).

4. Утвердження зороастризму в Стародавньому Ірані (VІІ – ІV ст. до н.е. ).

5. Вірування індіанських цивілізацій Центральної Америки (до ХVІ ст. н.е.).

Методичні рекомендації:

Починаючи роботу над першим питанням, потрібно усвідомити, що одна з найдавніших релігійних систем склалася у Месопотамії. Виникнення тут релігії відносять до IV тисячоріччя до н.е. В основному вона була створена шумерами, які за своїм розвитком випереджали семітів (аккадців). Шумери дали імена багатьом богам і сформували значну частину культових обрядів. Слід ознайомитись з пантеоном богів, враховуючи, що взаємини між богами будувалися за ієрархічним принципом, як і у людському суспільстві.

Опрацьовуючи друге питання, слід зауважити, що єгиптяни, як і шумери, були політеїстами. У єгипетському пантеоні існувала безліч богів, до яких люди зверталися зі своїми проблемами та проханнями. Боги допомагали людям від народження до смерті. У різних районах Єгипту богів зображували то у людській подобі, то у вигляді тварини, а іноді у вигляді людини з головою тварини (зооморфізм, антропоморфізм). Стародавні єгиптяни вірили в інший світ, що відкривається після смерті, і зберігали тіла покійних за допомогою бальзамування (заупокойний культ).

Вивчаючи матеріал третього питання треба засвоїти, що найбільш розвинутою релігійною системою була антична релігія - релігія давніх греків і римлян. Для релігії Стародавньої Греції характерним є політеїзм, з широкорозвинутою міфологією і олімпійською ієрархією богів. Існував культ героїв, який виник як спосіб шанування предків. Значну роль в грецькому культі відігравали жерці, жертвоприношення, гадання та оракули. Велике значення мали релігійні процесії, особливо загальнонародного характеру (наприклад, відкриття олімпійських ігор), які відправлялися не лише жерцями, але й вищими урядовцями держави. Важливу роль у грецькій свідомості відігравав погребальний культ. Свою релігію римляни, зачаровані прекрасними мистецькими формами грецького культу, добровільно ототожнили з релігією підкорених ними греків, що дало підставу для використання терміну «антична релігія».

Переходячи до четвертого питання, варто усвідомити, що основою віровчення зороастризму є концепція про постійну боротьбу двох протилежних сил (богів), які є водночас першо­причиною світу й уособлюють добро та зло, світло та темряву, життя й смерть. Модель свідомого вибору бога Ахурамазди та Анхра-Майнью стала прообразом поведінки для подібного вибору, який повинна зробити в житті кожна віруюча людина, тобто ста­ти на позицію добра чи зла. Засновником цієї релігії називають пророка Заратуштру (VII – VI ст. до н. є.). Особливістю культу зороастризму було вшанову­вання вогню. Великого значення в зороастризмі набули храмові комплекси. Сьогодні послідовники цієї релігії зазвичай є прихильниками парсизму. Загалом зороастризм справив неабиякий вплив на інші ре­лігійні системи світу, наприклад, на маніхейство, мітраїзм, іуда­їзм та християнство.

У п’ятому питанні слід звернути увагу на те, що вірування ацтеків, інків та майя дуже схожі – так само, як схожими були і умови життя цих народів (що, на відміну від індіанців Північної Америки, перейшли до землеробської цивілізації), і їхній соціальний устрій. Вшанування великих богів відбувалося у кам’яних храмах, щедро прикрашених усередині золотом. Вшанування відбувалися шляхом жертвоприношення. Найчастіше ритуальним жертвоприношенням було м’ясо лами та маїсове пиво – чича, але в надзвичайних обставинах жертвами ставали люди. Існувала диференційована верства духовенства, яка користувалась рядом привілеїв.