Теми доповідей:

1. Зв’язок релігії із історичним розвитком суспільства.

2. Відмінності між релігійним та науковим сприйняттям світу.

3. Вплив релігії на історичні події в суспільному житті.

4. Поняття сакрального та його відмінності від звичайного, мирського.

5. Поняття та структура релігії.

6. Особливості богословського розуміння і пояснення сутності релігії.

7. Роль науки у пізнанні релігії.

8. Соціологія релігії про її соціальні функції.

9. Особливості психологічного тлумачення явища релігії.

10. Функції релігії в житті сучасного українського суспільства.

Питання для обговорення:

1. Що, на Вашу думку, є причиною існування двох сучасних форм філософії релігії: філософського релігієзнавства і теології?

2. Визначте місце і роль релігієзнавства в системі гуманітарних знань.

3. Назвіть основні структурні розділи релігієзнавства в системі гуманітарних наук.

4. Чому феноменологічний метод аналізу релігійного феномена є ефективнішим, аніж діалектичний?

5. Як принцип історизму виявляється в релігієзнавстві?

6. На які групи поділяються власне релігієзнавчі поняття і категорії?

7. Які філософські методи використовує релігієзнавство?

Ключові поняття теми:

Релігієзнавство — галузь гуманітарних знань, спрямована на осягнення сутності, закономірностей походження й функціонування релігії на різних етапах розвитку культури (суспільства, соціальної групи, особи).

Географія релігії — розділ релігієзнавства, що вивчає роль природного фактора у появі й поширенні релігій в різних країнах і регіонах земної кулі, досліджує просторово-часові закономірності взаємодії ре­лігійного феномена із зовнішнім середовищем.

Етнологія релігії — розділ релігієзнавства, що вивчає місце і роль етнічного та релігійного компонентів ужитті певного народу, нації.

Історія релігії — розділ релігієзнавства, який розглядає плинний у часі релігійний феномен у всьому його різноманітті, відтворює історичні форми різних релігій, нагромаджує і зберігає інформацію про релігії, що існували або існують.

Психологія релігії — розділ релігієзнавства, що досліджує психоло­гічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування релігійно­го феномену на індивідуальному, груповому й суспільному рівнях; зміст, структуру, спрямованість релігійних вірувань, уявлень, переживань то­що; їх місце і роль у релігійному комплексі та вплив на нерелігійні сфери життя конкретних індивідів, соціальних груп, суспільства загалом.

Категорії релігієзнавства — загальні поняття, що відображають сут­тєві, закономірні зв'язки і відношення, притаманні релігійному феноме­ну та явищам, безпосередньо пов'язаним із ним.

Методи релігієзнавства — шляхи (засоби) вирішення пізнаваль­них проблем у процесі вивчення релігій і вільнодумства.

Принципи релігієзнавства — основоположні ідеї, що визначають смисл усіх інших понять і суджень у процесі пізнання релігії.

Бог — першооснова реальності, верховна надприродна сутність, яка обдарована вищим розумом, абсолютною досконалістю і всемогутніс­тю, є творцем світу і причиною всього, що в ньому відбувається. Передбачає неосяжну віру і виступає як об'єкт культу.

Богослужіння — сукупність дій, обрядів, церемоній, пов'язаних із си­стемою релігійних уявлень, що відтворюють певний аспект віровчення.

Віра — бездоказове вираження істинності релігійного вчення, ви­знання реального існування надприродних сил (Бога).

Деномінація — проміжна лан­ка між сектою і церквою, що перебуває на стадії становлення.

Церква (від грец. — Господній дім) — релігійна організація зі складними, централізованими та ієрархізованими стосунками між свя­щениками і віруючими, що виробляє, зберігає, передає релігійну інформацію, організовує та координує релігійну діяльність і контролює поведінку віруючих.

Догмати релігійні — основні по­ложення віровчення певної конфесії, що вважаються вічними і незмін­ними істинами, встановленими Богом, і є обов’язковими для визнання їх усіма віруючими.

Дезінтегративна функція релігії — здатність релігії за певних умов послаблювати стабільність і стійкість особи, певних соціальних груп чи суспільства загалом і навіть викликати релігійне протистояння.

Інтегративна функція релігії — здатність релігії сприяти безконф­ліктному зв’язку, злагоді, солідарності, згуртованості релігійної спільно­ти чи суспільства в цілому.

Компенсаційно-терапевтична функція релігії — здатність релігії своїми специфічними засобами й властивостями («свободою у дусі», «братством у вірі», «рівністю у гріховності й стражданні», особистісним богоспілкуванням тощо) компенсувати обмеженість, безсилля, залежність людей від об'єктивних умов існування, розриви у соціальному житті та ціннісній орієнтації людей, наповнити новим сенсом їхнє життя.

Легітимізуюча функція релігії — здатність релігії виховувати у ві­руючих шанобливе ставлення до певних суспільних норм поведінки як до продукту Божого промислу, а не суспільного розвитку.

Регулятивна функція релігії — здатність релігії через систему норм, цінностей, примусів, установок, канонів, інститутів управляти поведін­кою, вчинками віруючих, діяльністю релігійних організацій, формувати та корегувати міжособистісні стосунки

Світоглядна функція релігії — здатність релігії формувати у вірую­чої людини систему поглядів і уявлень, які виражають її ставлення до різних предметів і явищ дійсності, життєву позицію, ціннісні орієнтації, тобто релігійний світогляд загалом.