8.3. Економічні проблеми взаємодії цивілізацій

Регіони, де історично утворився нестійкий, суперечливий симбіоз між двома чи більше цивілізаціями, можуть бути визна-

Розділ 8

ченими як зони цивілізаційних стиків. Ці стики можуть припа­дати і на області зіткнення окремих цивілізацій (наприклад, Ісламської та Православної на Кубані, Північному Кавказі та Криму), та на територіально невеликі зони зіткнення цивілізацій у межах однієї парацивілізації (Західнохристиянська та Христи­ян Далекого Заходу в Ірландії та Уельсі, Іудейська та Ісламська в Іудеї та Єфремі).

Глобалізація є магістральним напрямком світового розвит­ку, але не в безальтернативному напрямку безперечного західно­го домінування, а вбік формування нової різнобарвної світової системи. В структурі останньої традиційна альтернативність Сходу і Заходу розкривається через потенційну дуальну рівновагу двох сучасних центрів випереджаючого розвитку: ядра Західнохрис-тиянської цивілізації, що охоплює Північну Америку та країни ЄС, і країн Східної Азії, а в першу чергу Китаю, Південної Кореї, Малайзії тощо. Ця обставина має враховуватися Україною при розробці її стратегії розвитку та глибокого входження у світове співтовариство⁸.

Кожна окрема цивілізація, за А.Дж. Тойнбі, в якості визна­чальної риси має наявність спільних для багатьох народів, що до неї входять, ціннісної орієнтації, традицій, нормативних та рел­ігійних установ. Західнохристиянська цивілізація розпочала своє формування ще у першій половині першого тисячоліття на Вісько-вому Кордоні на місці сучасних Ельзасу та Лотарингії. Саме «мужні, звитяжні люді» з Кордону виступили першими носіями культури новоутвореної цивілізації. Головними її складовими виступили ідейно-ціннісні структури, притаманні представникам римського варіанту елліністичної цивілізації, та культурні над-банки мешканців варварської півночі, в першу чергу, германсь­ких племен. Утворившись на досить невеликому клаптику землі, вона потому розповсюдилась по всій Західній Європі. Сучасна Західнохристиянська цивілізація вже не обмежується синтезом двох культур. Протягом багатьох століть до неї долучалися різні складові, інкорпорація яких пройшла досить вдало. Це і окремі самостійні цивілізаційні утворення, на кшталт Скандинавської цивілізації та цивілізації Християн Далекого Заходу, і складові інших цивілізацій, на кшталт колишніх складових Ісламської цивілізації Іспанії та Мальти чи Східнохристиянської Південної

⁸ Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвит­ку / За ред. акад. НАН України В.М. Геєця.: К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. - С. 830-832.

Цившзаційні виміри економісного розвитку

Італії та Сицилії. На поточний момент ці цивілізації охопив муль-тикультуризаційний процес, у її тиглі потроху розчиняються елементи багатьох інших цивілізації, привнесені багатомільйон­ною армією вихідців з інших континентів.

На Європейському континенті зараз можна розрізняти Євро­пу «стару» (тобто Західну Європу), для якої західнохристиянські цінності є іманентними, та Європу «нову», яка включає країни Центральної та Східної Європи, і для яких такі цінності є надба­ними. Це забезпечує різнобарвність Європи сьогодення, а на­явність багатомільйонних діаспор представників Православної, Ісламської та Індуіської цивілізації взагалі перетворює наш кон­тинент на місце розташування поліцивілізаційного утворення, мультикультурної спільноти.

Проблема визначення цивілізаційної приналежності нашої країни потребує врахування кількох головних чинників впливу. Першим виступає розвиток Православних традицій в межах Русь­кої субцивілізації зі спиранням на Східнохристиянську цивіліза­цію з візантійськими коренями. Другий фактор почав грати важ­ливу роль з часів зрілого Середньовіччя як результат інкорпо­рації до Західного світу шляхом залучення до Великого Князів­ства Литовського, а потім частково до австрійської держави, і пердбачав широку співпрацю із Західнохристиянською цивіліза­цією.

Український варіант православного суспільства, маючи гли­бинні відмінності від Східного варіанту православного суспіль­ства ще до появи Київської Русі, набув оформлення протягом часів постмонгольської навали, органічно поєднавши в собі і риси Західнохристиянської цивілізації, і Східнохристиянської, і Ісламської цивілізацій. Втім остаточного переплавлення різних рис у цивілізаційному тиглі в Україні не відбулося й до нині, синтез продовжується.

Україна належить до Західноправославної субцивілізації Східнохристиянської цивілізації Сирійського парацивілізаційного світу. Отже західні цивілізаційні програми мають в Україні цілес­прямовано адаптуватися до вітчизняних, багато в чому, досить відмінних від західних, умов. Разом з тим, Україна потенційно здатна сприймати Західнохристиянські набутки найбільш адек­ватно, якщо порівняти з більшістю інших країн світу, оскільки має великий, майже тисячолітній, досвід такої адаптації.

За думкою Ю.В. Павленко, однобічна орієнтація на Захід, що мала місце протягом останнього десятиліття, пов'язана не в останню чергу з хибним усвідомленням власної цивілізаційної

Розділ 8

ідентичності України⁹. Хоча розвиток взаємовигідних зв'язків з країнами Заходу, що мають необхідні для розвитку України капі­тали і технології, є вкрай важливим, проте західні цивілізаційні надбання ще мусять бути адаптованими до української специфі­ки. Орієнтація на високі Західнохристиянські громадянсько-пра­вові стандарти та прагнення до найтіснішої співпраці з відповід­ними країнами не повинні створювати ілюзії щодо західної іден­тичності українців.

Через Крим Україна пов'язана з Ісламською цивілізацією. Крім того, завдяки своєму географічному положенню та наявні­стю історичних зв'язків з країнами Середньої Азії наша країна має широкі можливості для подальшої співпраці з ними та отри­мання додаткових виграшів внаслідок багатовекторної орієнтації.

Разом з тим, європейський вектор залишається для України найголовнішим, а інтеграція в європейські економічні структури та до євроатлантичного блоку виступають одними з найважливі­ших цілей на найближче майбутнє. Отже, нагальною проблемою виступає забезпечення прискореного долученя до соціально-еко­номічних стандартів Заходу, важливою запорукою чого виступає еволюційна трансформація окремих, несприятливих з огляду на цивілізаційні засади економічного прогресу рис нашої субцивіл-ізації. Це прискорить формування на теренах Великої Європи більш однорідного в цивілізаційному плані суперсуспільства. Такі трансформації не мають набути негативного забарвлення посе-редством виконання окремими групами культуртрегерської місії, а забезпечити органічне поєднання корисного з корисним.

Важливу роль в оцінці інтеграційних перспектив нашої дер­жави відіграють не тільки цивілізаційні аспекти, але й економіч­на складова. В цьому сенсі, не останнє значення для України мають наслідки розширення ЄС на схід та південь. В цілому при­єднання до ЄС історично близьких Україні країн, традиційно важливих торгових партнерів надає об'єктивні підстави для спо­дівань щодо значного зростання обсягів експортно-імпортних операцій між Україною та ЄС.

Втім існують і негативні наслідки такого розширення. Так, це призведе до підвищення рівня нетарифного протекціонізму щодо окремих вітчизняних товарів, погіршить можливості по­ставок до нових членів ЄС високотехнологічної продукції через

'Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвит­ку / За ред. акад. НАН України В.М. Геєця.: К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. - С. 833.

Цивілізаційні виміри економісного розвитку

дію складних щодо виконання стандартів, призведе до поширен­ня сфери застосування антидемпінгових заходів стосовно вітчиз­няної продукції.

Остаточне вирішення проблеми вступу України до ЄС — справа не найближчих років. Значне відставання нашої країни по низці позицій унеможливлює швидке просування в цьому напрямку. Так, за рівнем розвитку людського потенціалу, який є на сьогодні одним із найважливіших факторів конкурентоспро­можності нації, Україна посідає лише 80-е місце серед 173 країн світу, а більшість членів ЄС входять до першої «двадцятки». Най­кращі ж з нових членів ЄС вже підтягнулися до рівня найменш відсталої в цьому відношенні країни ЄС — Португалії: Кіпр — 26, Словенія — 29, Мальта — 30.

СІ. Кірєєв в якості головних факторів значного відставання України за рівнем інституційного розвитку виділяє наступні:

1. Незавершеність інституційних перетворень у напрямі ста­ новлення розвиненої ринкової системи.

2. Невиразність політики стосовно структурних реформ в економіці. У результаті продовжують домінувати застарілі, без­ перспективні в довгостроковому аспекті галузі, галузі, що не ма­ ють майбутнього в європейському тренді розвитку економіки нашої країни.

3. Розрив між інтелектуальним рівнем розвитку та реальним станом економічного потенціалу, де малопомітні інтелектуально місткі виробництва. В Україні індекс розвитку освіти досягає 0,92 (за максимального можливого значення 1,0), що практично дор­ івнює аналогічному показнику Японії (0,93), але це поки що не позначається належним чином на позиціях країни на світових ринках товарів і послуг.

Отже, перед Україною є ряд надзвичайно складних питань, від вирішення яких залежатимуть вирішальною мірою перспек­тиви її вступ до Європейського Союзу.