Реферати:

1. Основні людські типи: раб, герой, людина “золотої середини”.

2. Проблема Долі в античній культурі.

3. Римська античність.

4. “Пайдейя” та humanitas як системи виховання та освіти.

Література:

Алпатов М. Художественные проблемы искусства Древней Греции. – М., 1987.

Античность как тип культуры. – М., 1988.

Боннар П. Греческая цивилизация. – В 3-х тт. – М., 1991.

Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. – М., 1988.

Гомбрих Эрнст.История искусства. – М., 1998. – Гл. 3, 4,5.

Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. – Т.1. – М., 1986.

Драч Г.В. Культура античного мира//История мировой культуры. – Ростов н/Д: Феникс, 2000. – Раздел 4.

Зайцев А.И. Культурный переворот в Древней Греции 8-5 вв. до н.э. – Москва,1987.

Татаркевич В. Античная эстетика. – М., 1977. – С. 13-33, 50-56.

Колобова К.М., Озерецкая Е.П. Как жили древние греки. – Л., 1959.

Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима, - М., 1988.

Ліндсей Джек. Коротка історія культури. – Т.2 - К.: Мистецтво, 1995. – С. 5-77.

Пьер Левек. Эллинистический мир. – М., 1988.

Лосев А.Ф. Эллинистически-римская эстетика 1-2 вв. н.э. – М, 1979. – С. 45-70.

Гнедич П.П. Всемирная история искусств. – М., 1996. – С. 75-185.

Холлингсворт М. Искусство в истории человечества. – М., 1996.

Скожинська М. Музика Аполлона та Діоніса в нижньому Побужжі / Київська старовина. – 1993. - №5. – С. 83-87.

Завдання для самостійної роботи:

• Користуючись рекомендованими культурологічними виданнями, внести у словник поняття: ”космос”, „космологізм”, „хаос”, „поліс”, „політіка техне”, „пайдейя”, „калокагатія”, „аполлонійське та діонісійське в культурі”.

• Законспектувати статтю: Феохарий Кессиди. К проблеме греческого чуда// Культурология.- Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. – Разд. 4. Приложения.. – С. 562-573.

• Самостійно охарактеризувати будь-який твір античного мистецтва.

Семінар 5. Культура західноєвропейського Середньовіччя. Відродження та Реформація. Питання для обговорення:

1. Загальна характеристика середньовічної культури. Християнсько-клерикальний характер духовної культури.

2. Динаміка центрів культурного життя: монастир - феодальний маєток - місто.

3. Поняття Відродження. Основні принципи ренесансної культури. Ренесансний гуманізм. Мистецтво як форма пізнання світу.

4. Витоки і завдання реформаційного руху в Європі 16 ст. Образ людини і моральна реформа М. Лютера і Ж. Кальвіна.

Методичні поради.

У цілому характер середньовічної культури визначався двома основними чинниками: пануючим положенням християнської ідеології та церкви, утвердженням християнських цінностей як визначальних для ментальності, а також жорсткою регламентацією життя індивіда відповідно до його положення в соціальній ієрархії, ієрархічним типом соціальних зв'язків. Християнська духовність відіграла особливу роль у формуванні світовідчуття, основних світоглядних положень людини середньовічної епохи. Відбувається відхід від античних світоглядних засад, античний гармонійний цілісний Космос отримує два полюси існування: Божественний, або духовний; земний, або тілесний. Виключного значення в культурі набувають саме її Божественні, духовні витоки. Світ тепер отримує чітко виражену центральну точку існування - це Бог. Відносно античності, яка не мала яскраво вираженого центру, це стало принципово новою позицією в баченні Всесвіту.

Коли йдеться про середньовічну культуру, у більшості випадків мають на увазі офіційну високу культуру, створену в церковному середовищі. Але слід мати на увазі, що феодальне суспільство являло собою складну ієрархію різних класів і станів, що обумовило розмаїття культури цієї епохи. Тому в рамках середньовічної культури виділяють ряд субкультур. Поряд з панівною церковно-спіритуалістичною, що характеризувалась аскетичною спрямованістю, канонізованістю, тяжінням до символізму, виділяються: міська, світська, вплив якої посилювався в міру зростання міст; селянська культура, яку називають низовою; існувала також куртуазна, придворно-лицарська культура, значною мірою світська.

Культура Відродження має специфічні особливості перехідної епохи, у якій старе і нове переплітаються, створюючи своєрідний, якісно новий сплав. Сутнісними рисами Відродження стали антифеодальна спрямованість, світський антиклерикальний характер, гуманізм, антропоцентризм. Крім цього, визначною рисою епохи Відродження було звернення до культурної спадщини Античності.

Величезний вплив на суспільство мав інший ідейний рух цієї епохи - Реформація. Це був масовий народний рух, що сколихнув широкі різні прошарки населення низки європейських держав і серйозно похитнув позиції католицької церкви, яка на той час зазнає небувалого падіння авторитету.