- •Підручники до курсу «філософські проблеми історії світової культури»
- •Реферати
- •Література
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Семінар 2. Закономірності процесу культурогенезу. Первісна культура як перший історичний тип культури. Питання для обговорення:
- •Методичні поради.
- •Реферати:
- •Література:
- •Реферати:
- •Література:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Семінар 4. Культура античного полісу. Питання для обговорення:
- •Методичні поради.
- •Реферати:
- •Література:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Семінар 5. Культура західноєвропейського Середньовіччя. Відродження та Реформація. Питання для обговорення:
- •Методичні поради.
- •Реферати:
- •Література:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Виключити невідповідне:
- •Семінар 6. Західноєвропейська культура Нового часу. Питання для обговорення:
- •Методичні поради.
- •Реферати:
- •Література:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •У Новий час у боротьбі проти релігійних догматів, авторитету і тиску церкви виникають вчення про всемогутність розуму і безмежні можливості природно-наукового дослідження наступних мислителів:
- •Яке з наведених суджень адекватно відображує поняття „романтизм”:
- •Загальне найменування кризових явищ кінця хіх –початку хх ст.., сповнених настроями безнадійності , неприйняття життя, індивідуалізмом:
- •Семінар 7. Тенденції розвитку світової культури хх- поч. Ххі ст. Питання для обговорення:
- •Методичні поради.
- •Реферати:
- •Література:
- •Завдання для самостійної роботи:
Семінар 2. Закономірності процесу культурогенезу. Первісна культура як перший історичний тип культури. Питання для обговорення:
Культурогенез. Основні риси первісної культури.
Ранні форми мислення. Первісні уявлення про простір і час. Архетип „Світового дерева”.
Міф і магія.
Мистецтво первісної доби.
Методичні поради.
Перше питання в цілому характеризує процес виникнення й основні риси історично першої форми культури. Культурогенез — один з видів соціальної та історичної динаміки культури, що полягає в породженні нових культурних форм та їхньої інтеграції в існуючі культурні системи, а також у формуванні нових культурних систем і конфігурацій. Сутність культурогенезу полягає в процесі постійного самовідновлення культури не тільки методом трансформаційної мінливості вже існуючих форм і систем, але і шляхом виникнення нових феноменів, що не існували в культурі раніше. Культурогенез не є однократною подією походження культури в епоху первісної стародавності людства, але є процес постійного породження нових культурних форм і систем. Протягом первісної епохи відбувалися такі процеси: антропогенез, формування мислення (або інтелекту) людини, її мови; розселення людства по всіх континентах; перехід людей від привласнюючого господарювання (мисливство, збиральництво) до відтворюючого (землеробство і скотарство); соціогенез – формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплемінної організації; поява перших світоглядних, релігійних уявлень, міфологічних систем.
Походження і розвиток людської духовності є однією з найскладніших і найцікавіших наукових проблем. Людина обживала світ не тільки в прямому значенні слова, вона обживала його і своєю думкою, збагачуючи себе враженнями і знаннями, формуючи те, що називається духовною традицією. Розкриваючи друге питання потрібно оарактеризувати ранні форми мислення: тотем, табу, анімізм. Охарактеризувати архетип світового дерева.
Первісна культура є культурою міфу. Це означає, що міф є формою, яка забезпечує виконання всіх культурних функцій. Зворотнім боком міфу \є магія. Покажіть, як вони взаємодіють.
Мистецтво, як і кожне соціальне явище, має свою історію, яка започаткована наскельними зображеннями тварин, ритуальними танцями і співами, кам’яними ідолами тощо. Аналіз процесу культурогенезу виявляє, що художня "енергія" культури виростала зі здатності до "продуктивної уяви" (І. Кант). Мова йде про здатність створювати образні моделі буття, необхідні людям тому, що в цей перехідний період їх практична діяльність переставала управлятися генетично трансльованими інстинктами, а раціональне пізнання світу, що зароджується в ході трудової практики, ще не виходило за межі емпіричної, буденно-практичної свідомості і тому не могло осмислити буття, космос, світ і людину в світі у тій онтологічної узагальненості, яка буде пізніше властива теоретичному мисленню. Стосовно даної стадії історії ще не можна говорити про художню культуру в точному смислі цього слова - художня творчість не стала ще самостійною областю діяльності і не осмислювалося як така, бо була розлита практично по всьому простору культури.