4.3. Сенсорний розвиток дошкільників

У дошкільному віці відбувається збагачення і порядку­вання чуттєвого досвіду дитини, оволодіння специфічними формами сприймання і мислення, бурхливий розвиток уяви, формування довільної уваги і пам'яті. Пізнання дитиною навколишнього світу за допомогою відчуттів і сприймання створює необхідні передумови для виникнення складніших пізнавальних процесів (мислення, пам'ять, уява). Розвине­на сенсорика — основа для удосконалення практичної ді­яльності дитини. Зміни в організмі малюка відбуваються не самостійно, а в результаті того, що дошкільник оволоді­ває новими діями сприймання, спрямованими на обстежен­ня предметів і явищ дійсності, їх різноманітних властивос­тей і відношень. У середині дошкільного віку у дитини ви­никає бажання розібратися у формах, порівняти, у чому їх схожість і відмінність з відомими їй предметами.

Розвиток основних видів відчуття у дошкільному віці

Найхарактерніші зміни упродовж перших років життя дитини зумовлені передусім розвитком основних видів її відчуття.

і і ні орний розвиток дошкільників 247

Відчуттям називають відображення окремих власти­востей, якостей предметів і явищ об'єктивного світу, а та-і ОЖ внутрішніх станів організму при їх безпосередньому виливі на відповідні рецептори.

Розвиток відчуттів дитини значною мірою обумовле­ний розвитком у неї психофізичних функцій (сенсорних, м немічних, вербальних, тонічних та ін.).

Матеріальним органом відчуття є аналізатори. За фізіо-чі нічними механізмами відчуття — рефлекторний процес, і; ід повідь організму на діючий вплив (І. Сеченов, І. Пав­лов). З кожним роком підвищується чутливість її аналіза­торів. Наприклад, гострота зору молодших дошкільників підвищується на 15—20%, старших — на 25—30% . Рівень гостроти зору залежить від умов діяльності: вона значно покращується в ігровій ситуації (в середньому на 17,2% — у дітей 4—5 років; 29,8% — у дітей 5—6 років; 30,2% — у дітей 6—7 років).

Розвивається у дошкільний період і розрізнення ко­льорів, передусім підвищується його точність. До 2 років діти при безпосередньому сприйманні добре розрізняють ■1 основних кольори: червоний, синій, зелений, жовтий, важче — проміжні тони: оранжевий, голубий і фіолето­вий. 4-річні діти здатні встановлювати зв'язок між основ­ними кольорами і їх найменуваннями, 5-річні — із про­міжними кольорами. У середньому дошкільному віці діти починають розрізняти світлі відтінки, чому сприяє і по­значення відношень словами «темне», «світле».

Активно розвивається у дошкільному віці і слухова чутливість: у старших дошкільників гострота слуху у 3—4 рази вища, ніж у молодших. Спостерігається повільніший розвиток гостроти тонального слуху. Пороги чутливості З—4-річних дітей перевищують пороги чутливості дорос­лих на 7—11 Дб, 5—6-річних — на 5—8 Дб.

У дошкільний період розвивається здатність розпізна­вати висоту звука. Однак фонематичний (мовний) і музич­ний слух формуються не однаковими темпами. Фонема­тичний слух починає розвиватися наприкінці 1-го року життя малюка, а до початку дошкільного періоду дитина розрізняє всі звуки рідної мови, оволодіває пасивним і ак­тивним мовленням. Сприймання висоти звуків, відношень між ними нелегко дається навіть багатьом 5-річним дітям. Сприймання звуків, особливо розпізнавання їх висоти, тем­бру, має індивідуальні особливості. Під час прослуховуван-ня музичних творів дошкільники зосереджуються пере-

248

Розвиток пізнавальних процесів дошкільника

важно на їх динаміці (ритм, темп), мелодію і гармонію во­ни сприймають гірше.

Для розвитку у дошкільників музичного слуху вико­ристовують різноманітні методи і прийоми. Наприклад, метод опосередкованого моделювання дає змогу навчити дітей моделювати властивості і відношення певних об'єк­тів за допомогою інших предметів. Його використовують у дошкільних закладах, особливо зі старшими дошкільни­ками, для формування поняття про високі і низькі, довгі і короткі звуки, для розрізнення їх, упізнавання напрямку руху мелодії (донотний період навчання).

У цей період удосконалюється кінестетичні і тактильні відчуття, свідченням чого слугує здатність розпізнавати вагу предметів, яка з 4-х до 7-ми років покращується приб­лизно удвічі.

Розвиваються у дошкільному віці і нюхові відчуття, тому старші дошкільники допускають менше помилок при розпізнаванні запахів, точніше їх називають.

Психологічні основи

сенсорного розвитку дошкільників

Сенсорне виховання спрямоване на формування і роз­виток у дітей сенсорних процесів (відчуттів, сприйман­ня, уявлень), за допомогою яких вони набувають досвіду орієнтування у зовнішніх властивостях предметів і явищ. Його завдання — навчити дошкільників точно, повно і розчленовано сприймати предмети, їх властивос­ті і відношення (колір, форма, величина, розміщення у просторі, висота звуків тощо). Без такого навчання сприймання дитини тривалий час буде поверховим, фрагментарним, не створюватиме необхідних основ для загального розумового розвитку, не формуватиме спосте­режливість, мислення, мовлення, не відбуватиметься повноцінне засвоєння знань і навичок у початкових кла­сах школи тощо.

Сприймання як цілісне відображення предметів, ситу­ацій, явищ виникає у свідомості людини при безпосеред­ній дії об'єктів на аналізатори. Процес переходу від відчут­тя до сприймання — це перехід до складнішого відобра­ження світу, яке збільшує можливості людини щодо пристосування і активного його перетворення.

Розвиток сприймання є складним процесом, який пе­редбачає засвоєння дитиною певних сенсорних еталонів,

і . чи орний розвиток дошкільників 249

мі є результатом суспільного досвіду; оволодіння нею спо-гпбіши обстеження предметів.

Сенсорні (лат. sensorium — орган чуттів) еталони — вироблені людством уявлення про основні властивості і відношення предме­тів і явищ навколишньої дійсності.

тт.

Ці еталони функціонують як загальноприйнятий зра-иок властивостей і відношень предметів. Наприклад, при ■ -прийнятті форми сенсорними еталонами є геометричні фігури (круг, квадрат, трикутник, овал, циліндр тощо), кольору — сім кольорів спектра, а також білий та чорний. V природі існує розмаїття форм і барв, однак людство упо-і бідкувало їх у певну систему. Оволодіння сенсорними ета­лонами дає змогу сприймати навколишній світ крізь приз­му суспільного досвіду. Отже, дитина привчається бачити пластивості предметів як різновиди або поєднання відомих ; і разків.

Забезпечити засвоєння сенсорних еталонів — означає (•формувати уявлення про основні різновиди кожної влас­тивості предмета (колір, величина, форма тощо). Однак безпосередньо такі уявлення не зможуть керувати сприй­манням, якщо дитина не знає способів обстеження пред­метів — встановлення, якому зразку відповідає власти­вість певного предмета, з яким вона має справу — у грі, на занятті, у процесі спостережень, розваг. Цим способам ди­тину потрібно вчити спеціально.

Зміст сенсорного виховання у дошкільному закладі по­лягає в ознайомленні дітей із сенсорними еталонами і на­вчанні їх способів обстеження предметів.

У повсякденному житті під час самостійних ігор, пра­ці, на прогулянках малята мають справу з багатьма влас­тивостями предметів, однак помічають, виокремлюють, усвідомлюють лише деякі з них. Практика і спеціальні дослідження підтверджують, що набутий стихійно, без ке­рівництва дорослих, сенсорний досвід є досить бідним, по­верховим. Керівництво сенсорним вихованням дитини по­винне враховувати її вікові особливості. До трьох років во­на ще не здатна зрозуміти значення зразків (еталонів), з якими необхідно порівнювати властивості предметів. Кру­жечок, кулька, кольорова смужка для неї такі одиничні і конкретні, як м'яч, годинник, чашка, книжка тощо. На цьому етапі важливо забезпечити нагромадження різнома­нітних уявлень, сформувати основу для подальшого засво­єння і використання сенсорних еталонів, використовуючи у роботі з дітьми основні види форм і кольорів, які згодом

250

Розвиток пізнавальних процесів дошкільника

і:<чісорний розвиток дошкільників

251

виступатимуть як еталони. Вихователь повинен викорис­товувати назви кольорів і форм, організовувати такі дії ма­лят з предметами, які спрямовуватимуть увагу на їх певні властивості, сприятимуть утворенню відповідних уявлень. При цьому не потрібно вимагати, щоб дитина обов'язково запам'ятала їх. Повноцінне засвоєння назв можливе тільки після засвоєння сенсорних еталонів.

У цій роботі важливо знати і використовувати дії, які забезпечують виокремлення властивостей й утворення елементарних уявлень про них. Такими діями є зіставлен­ня предметів за формою, розміром, кольором: дитина доби­рає пари з групи предметів або шукає серед них названий дорослим. Важливо, щоб вона навчилася використовувати як зразок будь-який предмет, що сприятиме засвоєнню засвоєння загальноприйнятих еталонів. Найлегше малята вибирають предмет за формою, складніше — за розміром (величиною), і найважче — за кольором.

Опановуючи зіставлення предметів за властивостями, добираючи предмети з однаковими властивостями, діти спочатку накладають їх один на інший, порівнюють за фор­мою, величиною або кольором. Це дається їм легко, а зго­дом, оволодівши прийомами зовнішнього зіставлення, во­ни переходять до зіставлення «на око» (зорове зіставлен­ня). У ранньому і молодшому дошкільному віці у процесі сенсорного виховання доцільніше використовувати плоскі предмети, які легко і зручно накладати, прикладати, порів­нюючи за певними властивостями. Із набуттям дитиною певного досвіду можна використовувати об'ємні предмети.

Сучасна методика сенсорного виховання спрямована передусім на формування пізнавальної активності дитини. Для цього вона повинна володіти процедурою обстеження залежно від його мети. Перед конструюванням, наприк­лад, головну увагу звертають на будову, основні вузли кріплень, розглядають предмет з різних боків для визна­чення його форми. Перед малюванням увагу дітей зосе­реджують на контурі предмета. Для цього вихователь про­понує обвести пальцем або долонею його зовнішню части­ну, рухом руки у повітрі відтворити його форму. Характер обстеження предметів залежить від наступної продуктив­ної діяльності дітей. Під час організації діяльності до­шкільників виокремлюють такі головні моменти:

а) сприймання цілісного предмета, створення загально­ го враження про нього;

б) виокремлення основних частин предмета, визначен­ ня їх властивостей;

в) визначення просторового розміщення одних частин підносно інших (вище, нижче, ліворуч, праворуч);

г) виокремлення дрібніших частин предмета і з'ясуван­ ня їх просторового розміщення щодо основних;

ґ) повторне цілісне сприймання предмета, закріплення ираження.

У цій послідовності обстежують найрізноманітніші предмети, тому таке обстеження називають узагальненим.

Для обстеження під час праці на природі важливо, щоб діти вміли відрізнити суху землю від вологої, розпушену від твердої, культурну рослину від дикоростучої. Для цьо­го їм потрібні уявлення про характерні властивості ґрунту (колір, консистенція, вологість) і рослин (ознаки стебел і листків).

Розрізнення звуків мови (звуковий аналіз слова, фор­мування фонематичного слуху) організовують у формі під­кресленої, розчленованої вимови.

Отже, способи обстеження, які застосовуються у сен­сорному вихованні залежать від характерних властивос­тей предметів (колір, форма, звук, запах тощо) і його мети. Спрямовані вони на організацію пізнавальних дій дитини, формування її розумової активності.

У дошкільному закладі сенсорне виховання здійсню­ється на заняттях і у повсякденному житті, під час різно­манітної діяльності дітей. Усі його форми спрямовані на створення у дітей багатого чуттєвого досвіду, здатності орі­єнтуватися в різноманітних властивостях предметів, на виховання культури сприймання, уважності, здатності ре­агувати на безпосередній вплив явищ дійсності.

Розвиток сенсорних еталонів у дошкільників

Пізнання властивостей предметів пов'язане із засвоєн­ням сенсорних еталонів і розвитком дій сприймання.

Провідну роль у сенсорному розвитку дитини відіграє ознайомлення із сенсорними еталонами і способами їх ви­користання. Засвоєння сенсорних еталонів значно розши­рює сферу пізнання дитиною властивостей, взаємозв'язків між ними. Засвоєні у ранньому дитинстві уявлення про властивості предметів починають відігравати роль зразків, з якими вона порівнює властивості нових предметів у про­цесі їх сприймання.

У дошкільному дитинстві відбувається перехід від за­стосування зразків, засвоєних у результаті узагальнення

252

Розвиток пізнавальних процесів дошкільника

їй орний розвиток дошкільників

253

власного сенсорного досвіду, до використання загально­прийнятих сенсорних еталонів.

Засвоєння сенсорних еталонів, як і формування уяв­лень про властивості предметів, відбувається за результа­тами сприймання (обстеження форми, кольору, відно­шення за величиною та ін. властивостями і відношень, які набувають значення зразків). Для цього необхідно, щоб дитина виокремила основні властивості, що застосовують­ся як еталони, і порівняла з ними властивості конкретних предметів.

Умови для оволодіння загальноприйнятими еталонами створюються у продуктивних видах діяльності. Дитина, от­римавши завдання відтворити в малюнку, конструкції, ап­лікації певний предмет, намагається зіставити його особли­вості з особливостями наявного у неї матеріалу. Це спонукає її по кілька разів обстежувати матеріал, запам'ятовувати кольори фарб, форми кубиків, елементи мозаїки. Оскільки під час зображення різних предметів діти використовують одні й ті самі фарби, кубики, елементи мозаїки, вони зістав­ляють їх властивості із властивостями багатьох предметів, які поступово набувають значення зразків, еталонів. Унас­лідок ускладнення продуктивних видів діяльності дитина засвоює нові еталони форми і кольору (до 4-х — 5-ти років повноцінно оволодіває ними відповідно до програми дош­кільного закладу).

Нелегко засвоюють діти уявлення про величину пред­метів. Загальноприйняті еталони величини (сантиметр, метр), на відміну від еталонів форми і кольору, мають умовний характер. Система мір і способи їх використання, як правило, не засвоюються у дошкільному дитинстві. Сприймання величини розвивається у дошкільників на ос­нові уявлень про відношення за величиною між предмета­ми. Ці відношення позначають словами, що вказують міс­це, яке займає предмет серед інших (великий, маленький, найбільший тощо). До початку дошкільного віку діти ма­ють лише уявлення про відношення за величиною між дво­ма предметами (більший — менший). Визначити величину ізольованого предмета вони ще не можуть, бо для цього потрібно відновити у пам'яті його місце серед інших. У мо­лодшому і середньому дошкільному віці у дітей складаєть­ся уявлення про співвідношення за величиною між трьома предметами (великий, менший, найменший). Вони визна­чають великі або маленькі знайомі їм предмети, незалеж­но від їх порівняння з іншими («слон великий», «муха ма­ленька»).

Від засвоєння окремих еталонів форми, кольору 5—6-річна дитина переходить до засвоєння зв'язків і відношень 11 >к ними, уявлень про ознаки, за якими властивості пред­метів можуть змінюватися. За допомогою дорослих у спе-ціально організованій діяльності вона засвоює, що одна і її сама форма може змінюватися за величиною кутів, спів­ці дпошенням осей або сторін, що форми можна згрупува­ти, відокремивши прямолінійні від криволінійних.

Удосконалення уявлень про кольори сприяє засвоєнню іонів спектра. Дитина дізнається про змінюваність кожно­го кольору за ясністю, групування їх на теплі і холодні, Про м'які, пастельні кольори та їх поєднання.

Уявлення про величину збагачуються внаслідок зістав­лення дитиною предмета з іншими предметами різної ве-чн'іини. Крім загальних еталонів величини, у неї форму­ються уявлення про окремі її виміри — довжину, ширину, висоту.

Засвоюють діти ці уявлення у процесі практичної ді-:і.п і.ності, повсякденного орієнтування у довкіллі, однак не всі з цих уявлень можуть бути усвідомлені і виражені сло­весно.

Засвоєння сенсорних еталонів відбувається також від­носно всіх інших властивостей предметів і явищ. Наприк­лад, у процесі мовного спілкування дошкільники засвою­ють зразки, що відповідають системі звуків рідної мови; музичної діяльності — зразки звуковисотних і ритмічних відношень тощо.

Ознайомлення дітей із сенсорними еталонами зо­бов'язує вихователя організувати запам'ятовування дити­ною слів, які позначають основні різновиди властивостей предметів. Слово-назва фіксує, закріплює у пам'яті дитини сенсорний еталон, робить його застосування усвідомле-нішим. Це відбувається за умови використання назв етало­нів на основі дій дитини з обстеження і застосування відпо­відних еталонів. Якщо дитині лише показують різновиди геометричних форм, кольорів, відношення величини і дома­гаються запам'ятовування їх назв, навіть правильно вжите слово не сприяє вдосконаленню її уявлень і сприймань.

Ознайомлення дошкільників із сенсорними еталонами поступово поглиблюється, оскільки з'являються тонші різновиди еталонних властивостей. Так відбувається пере­хід від ознайомлення з кольорами спектра до ознайомлен­ня з їх відтінками; від ознайомлення з основними геомет­ричними фігурами до ознайомлення з їх варіантами за співвідношенням осей і сторін, величини кутів та ін. Крім

254

Розвиток пізнавальних процесів дошкільника

і . п. орний розвиток дошкільників

255

того, дітей ознайомлюють зі зв'язками і відношеннями між еталонами — порядком розміщення кольорів у спек­трі, послідовністю зміни відтінків за якістю, групуванням кольорових тонів на теплі і холодні, м'які і контрастні, по­єднання кольорів; діленням фігур на овальні і прямоліній­ні тощо.

Розвиток у дошкільників дій сприймання

Дитина досягає дошкільного віку, володіючи діями сприймання, які склалися у ранньому дитинстві. Однак ці дії ще не є досконалими, унеможливлюють виокремлене сприймання складних властивостей предметів, створення чітких і точних їх образів, що спрямовувало б і регулюва­ло нові види діяльності дитини, насамперед виконання продуктивних завдань, у яких необхідно відтворювати особливості форми, кольору, відношень за величиною предметів. Ступінь точності і відокремленості сприйман­ня, якого достатньо для врахування властивостей предмет­них дій, зовсім недостатній для продуктивних дій.

Молодший дошкільник, отримавши завдання змалю­вати нескладну фігуру, яка має контур і деталі, робить це краще чи гірше, навіть не намагаючись однаково справи­тися з обома завданнями. У процесі будування із кубиків за зразком дитині не вистачає кубиків певної форми і роз­міру, коли поруч є купка таких кубиків вона порівняно легко знаходить потрібний. Однак за необхідності знайти кубик, використаний в іншій будові, яку їй пропонують розібрати, дитина не бачить його, не виокремлює з цілого. Це свідчить, що дії сприймання не дають можливості пос­лідовно і ретельно обстежувати предмет, виокремити його частини й ознаки.

Зміни дій сприймання у дошкільному віці проявля­ються під час ознайомлення дітей з новими для них пред­метами. 3-річні дошкільники, коли їм дають новий пред­мет і просять розповісти, який він, для чого він може слу­жити, відразу починають маніпулювати ним. Намагання розглянути предмет, відчути його на дотик їм ще не при­таманні; на питання, який предмет, вони не відповіда­ють. 4-річні діти вже починають розглядати предмет, але роблять це не послідовно, не систематично, а часто пере­ходячи до маніпулювання. У словесному описі вони нази­вають лише окремі частини і ознаки, не пов'язуючи їх між собою.

5—6-річні діти починають більш планомірно і послі­ді )ішо обстежувати та описувати предмет. Розглядаючи, Крутять його у руках, обмацують, звертають увагу на най­помітніші особливості. Тільки деякі 6—7-річні діти ціл­ком систематично і планомірно розглядають предмети, ус­пішно описують його властивості через зорове сприйман­ня, не тримаючи його у руках.

Отже, спочатку дитина намагається одержати відомос­ті про властивості предметів не зі сприймання, а з практич­ної дії з ними. Потім сприймання поєднується з практич­ною дією, вони доповнюють одне одного. Лише наприкінці дошкільного дитинства дії сприймання стають достатньо організованими й ефективними, забезпечують повноцінне уявлення про предмет.

За спостереженнями О. Запорожця, якісно новий етап у розвитку сприймання настає під час переходу від раннього до дошкільного віку, коли під впливом ігрової і конструк­тивної діяльності у дітей формуються складні види зорового аналізу і синтезу: здатність мислено розчленовувати об'єкт, що сприймається, на частини у зоровому полі; дослідження кожної частини окремо; об'єднання частин у єдине ціле.

Перцептивні (лат. perceptio — сприймання) дії — структурні оди­ниці процесу сприймання у людини, які забезпечують свідоме пе­ретворення сенсорної інформації, що забезпечує побудову образу, адекватного предметному світу.

Розвиток сприймання як процес розвитку і формуван­ня перцептивних дій охоплює такі етапи:

1. формування у дитини матеріальних, практичних дій з предметами, розвиток їх у процесі гри-маніпуляції з ни­ми. Провідну функцію у контакті з предметним світом на цьому етапі виконують руки, завдяки яким маленька ди­тина отримує інформацію про основні просторові характе­ристики предмета: форму, об'єм, місце у перцептивному полі тощо. Завдяки цьому у малюка створюються уявлен­ня про предмети матеріального світу, формуються операції психічної діяльності, на основі яких дитина вчиться і на­буває здатності адекватно сприймати світ;

2. використання з перцептивною метою сенсорних про­цесів. Дитина починає адекватно сприймати предмети ре­ального світу за відсутності безпосереднього контакту з ни­ми, що є наслідком роботи її рецепторних апаратів. Нап­риклад, вона вже може обстежити предмет очима. Тобто в процесі розвитку відбувається інтеріоризація, у якій поля­гає суть психічного розвитку людини;

256 Розвиток пізнавальних процесів дошкільника

3) набуття перцептивними діями прихованості, згорну-тості. У перцептивній діяльності дитини зникають зовніш­ні (ефекторні) ланки, сприймання позбавляється зовніш­ніх проявів. Однак воно і надалі залишається активним процесом, який відбувається тільки у внутрішньому пла­ні, тобто стає елементом і завданням психічної діяльності дитини.

Отже, у дошкільників удосконалюються перцептивні дії, діти починають опановувати орієнтування у просторі і часі, у них формується художнє сприймання і сприймання людей.

Сприймання дошкільниками простору

Значні зміни у дошкільний період відбуваються у сприйманні дітьми простору за його головними ознаками.

Сприймання простору — відображення відстані, розміру, форми рельєфу оточуючих об'єктів, що діють на аналізатори.

Уже в ранньому віці дитина добре оволодіває вмінням враховувати просторове розміщення предметів, однак ще не виокремлює напрямків руху і просторових відношень між предметами. Уявлення про предмети та їх властивості виникають раніше і є основою уявлень про простір.

Перші уявлення про напрямок руху, який засвоює 3-річ-на дитина, пов'язані з її власним тілом, яке є для неї цен­тром, від якого вона визначає напрямок. Під керівництвом дорослих малюк починає вирізняти і правильно називати свою праву руку, якою виконує основні дії: «Цією рукою я їм, малюю, вітаюсь. Значить, вона права». Положення ін­ших частин тіла як «правих» або «лівих» дитина визначає тільки відносно правої руки. Наприклад, на пропозицію показати праве око молодший дошкільник спочатку від­шукує свою праву руку, а після цього показує на око. «Праве» і «ліве» здаються дитині чимось постійним, вона не може зрозуміти, як те, що для неї знаходиться право­руч, для іншого — ліворуч. Вона орієнтується у напрямках вперед — назад, вгору — вниз, вправо — вліво, якщо руха­ється у той чи інший бік або змінює відповідно положення тулуба, голови, рук і контролює ці рухи зором. У просторо­вому розпізнаванні мовлення не відіграє вирішальної ролі.

Пізніше діти починають виокремлювати відношення між предметами (один предмет за іншим, перед іншим, лі­воруч, праворуч від нього, між предметами тощо). Утво-