218 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

ного характеру. Змінюється провідний мотив спілкування, у його структурі відчутнішу роль починають відігравати прихильність і дружба. Відбувається становлення суб'єк­тивного ставлення до інших дітей, у яких дошкільник ба­чить рівну собі особистість, тому вчиться враховувати їхні інтереси, виробляє готовність допомогти їм. Завдяки цьому виникає інтерес до особистості ровесника, не пов'язаний з конкретними діями. Частіше діти спілкуються на пізна­вальні, особистісні теми, хоча ділові мотиви залишаються провідними. Головним засобом спілкування є мовлення.

Особливості спілкування дошкільника з однолітками яскраво проявляються у тематиці розмов. їхні висловлю­вання на адресу однолітка здебільшого пов'язані з власним Я. Молодші дошкільники розмовляють насамперед про те, що бачать, або про те, що у них є, прагнуть поділитися вра­женнями, привернути увагу до себе з допомогою предме­тів, якими володіють. Такі теми розмов популярні упро­довж усього дошкільного віку.

Діти середнього дошкільного віку частіше демонстру­ють одноліткам те, що вміють робити і як це у них вихо­дить. 5—7-річні розповідають про себе, про те, що їм подо­бається або не подобається, діляться з однолітками своїми пізнавальними відкриттями, «планами на майбутнє» (ким буду, коли виросту).

Кожна форма спілкування по-своєму впливає на пси­хічний розвиток дітей: емоційно-практична спонукає їх до виявлення ініціативи, розширює спектр емоційних пере­живань; ситуативно-ділова сприяє розвитку особистості, самосвідомості, допитливості, сміливості, оптимізму, твор­чості; позаситуативно-ділова і позаситуативно-особистісна формують уміння бачити в партнері самоцінну особистість, зважати на його думки і переживання. Кожна з них допо­магає дитині конкретизувати, уточнити, поглибити уяв­лення про самого себе.

Конфлікти між дітьми і їх причини

Різноманітні контакти дошкільників з однолітками не­рідко переростають у суперечки, а то й конфлікти між дітьми.

Конфлікт — зіткнення осіб, їхніх ідей, інтересів, потреб, оцінок, прагнень, рівня домагань.

У немовлячому і ранньому дитинстві конфлікти з одно­літками найчастіше виникають через поводження з іншою

Спілкування дитини з дорослими і однолітками 219

дитиною, як із неживим об'єктом, невміння гратися на-ніть за наявності достатньої кількості іграшок. У цьому ві­ці іграшка для дитини значно привабливіша, ніж однолі­ток. Часто вона замінює партнера-однолітка, гальмує роз­питок позитивних стосунків.

Дошкільнику особливо важливо продемонструвати се­бе, хоча б у чомусь перевершивши товариша. Йому необ­хідні впевненість, що його помічають, відчуття, що він найкращий. У середовищі ровесників малюк доводить своє право на унікальність, порівнює себе з ними, роблячи вис­новки тільки на свою користь. Він розглядає однолітка ли­ше як об'єкт для порівняння із собою, погляд на однолітка як на особистість йому ще не притаманний, інтереси ровес­ника йому ще байдужі, а тому ігноруються. Малюк помі­чає іншого, коли той починає заважати. Тоді відразу одно­літок отримує сувору оцінку, непривабливу характеристи­ку. Дошкільник чекає від ровесника схвалення і похвали, іце не розуміючи, що й від нього очікують аналогічних дій, на які він ще нездатний. Погано усвідомлюючи причини поведінки своїх ровесників, ще зовсім не розуміє, що одно­літок — теж особистість зі своїми інтересами і потребами.

У 5—6-річному віці кількість та інтенсивність конфлік­тів знижується. Дитині стає важливіше гратися разом, ніж утвердитися в очах однолітка, тому вона частіше діє з позиції «ми», починає розуміти, що в товариша можуть бути інші інтереси, заняття, ігри. Правда, як і раніше, дошкільники часто сваряться і б'ються.