208 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

пах дитинства обумовлюють їхнє вибіркове ставлення до різних об'єктів спілкування.

У спілкуванні дорослий підтримує і заохочує пізна­вальну ініціативу дітей, сприяє їхньому емоційному залу­ченню до дослідження навколишнього світу. Позитивний досвід взаємин із дорослими підвищує інтерес дітей до нав­колишнього світу, урізноманітнює прийоми його обсте­ження, активність і наполегливість у розв'язанні завдань.

Для дошкільника дорослий є особливо авторитетним, вирішально впливає на його психічний розвиток. Серед значущих дорослих найближчою людиною для дошкіль­ника є мама. З нею він найчастіше спілкується, ділиться враженнями, її найкраще слухається. Свої вередування як своєрідний засіб встановлення контактів з дорослими діти найчастіше адресують матерям і бабусям. Наступним за значущістю для малюка є вихователь дошкільного закладу який спілкується з ним. За даними досліджень, 52% вихованців дошкільних закладів надають перевагу у спілкуванні мамі, 13% — вихователю, 10% — татові.

Спілкування з дорослими є одним із основних чинни­ків психічного розвитку дитини, оскільки забезпечує залу­чення її до суспільно-історичного досвіду людства. Органі­зація достатнього за кількістю й адекватного за змістом спілкування є важливою умовою правильного виховання дітей у будь-якому віковому періоді.

Розвиток форм спілкування у дошкільному закладі

Розвиток спілкування у дошкільному закладі М. Лісі-на розглядає як зміну якісно своєрідних цілісних утво­рень, що являють собою генетичний рівень комунікатив-ності, які є формами спілкування.

Упродовж перших 6-ти—7-ми років життя дитина опа­новує ситуативно-особистісне, ситуативно-ділове, позаси-туативно-пізнавальне і позаситуативно-особистісне спіл­кування.

У перші 6 місяців життя спілкування дитини відбува­ється у ситуативно-особистісній (безпосередньо-емоцій­ній) формі, яка стимулює становлення перцептивних дій різних систем і аналізаторів, реакції хапання. Із другого півріччя до 3-річного віку домінує ситуативно-ділова форма спілкування, яка забезпечує перехід від окремих дій до предметної діяльності і розвитку мовлення.

пиіііун.іння дитини з дорослими і однолітками 209

11 озаситуативно-пізнавальна форма спілкування ха і> іктерна для дітей 3-х—5-ти років. її основою є пізнаваль­ним мотив дитини, а ознаками — запитання про предмети

■ і їх взаємозв'язки (вік «чомучок»), своєрідне «теоретич­ ні'» співробітництво з дорослими, під час якого вона нам:і гпється зрозуміти будову світу, взаємозв'язки у природі, пи мниці суті речей тощо. Дорослий є джерелом інформа­ ції про світ, компетентним і зацікавленим співрозмовни- і ом, що спонукає дошкільників шукати контакти з ним. У

■ ■иілкуванні з дорослими діти отримують необхідну інфор Націю, розвіюють свої сумніви. Під час «теоретичного

■ швробітництва» обговорюються проблеми, далекі від конкретної ситуації, в якій перебуває дитина, тому таке спілкування вперше після народження дитини набуває нозаситуативного характеру. Для багатьох дошкільників позаситуативно-пізнавальне спілкування є вищим кому шкативним досягненням на цьому етапі життя. Діти, у ЯКИХ домінує ця форма спілкування, виявляють неабия КИЙ інтерес до змісту завдань, процесу встановлення зв'яз­ ків між предметами і явищами дійсності тощо. Чим цікаві­ ші завдання, тим легше вони справляються з ними; нато мість малопривабливі — виконують гірше. Негативно наливають на їхній емоційний стан труднощі і помилки, які спричинюють зауваження, докори дорослого. їм притаман на гостра потреба у повазі до себе, у похвалі. У молодшому і середньому дошкільному віці дітей досить легко образити негативними оцінками поведінки, вчинків, дій. Найменше нарікання викликає у них злість, плач, небажання продов жувати спілкуватися. Часто навіть на доброзичливі заува ження вони реагують сльозами, суперечками, відмовою від подальшої діяльності, що заважає їм у досягненні успіхів.

Позитивна оцінка, похвала додають енергії, бажання діяти, оптимізму, упевненості в собі, є джерелом гіперак-гивності дітей, оскільки понад усе діти потребують поваги дорослих. Отже, провідною комунікативною потребою ді­тей, яким притаманна позаситуативно-пізнавальна форма спілкування, є їх прагнення отримати позитивну оцінку дорослих.

Позаситуативно-пізнавальне спілкування з дорослими допомагає дітям розширити світогляд, побачити природу і логіку розвитку багатьох явищ, причинно-наслідкові зв'язки між ними. Підтримка, допомога дорослого є важ­ливою умовою розвитку мислення дітей. З часом їх почи­нають цікавити події у соціальній сфері, що змінює харак­тер спілкування з дорослими.