182 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

Вплив зображувальної діяльності на психічний розвиток дошкільників

Зображувальна діяльність специфічно впливає на роз­виток дітей. Завдяки їй дитина переходить від дифузних (невизначених) графічних образів, які виступають як оз­наки подібних груп предметів. Розвиток зображувальної діяльності вимагає від дитини вдосконалення сприймання і мислення, уміння дивитися і бачити, передавати предмет­ний світ за зображувальними законами. Зі свого боку вона стимулює особистісне зростання дитини, оскільки, наприк­лад, використання кольору покращує сприймання світу, розширює спектр її естетичних почуттів, поглиблює їх.

Із діяльнісного погляду малюнок є матеріальною опо­рою внутрішнього плану діяльності, а процес малювання — способом психотерапії. За словами Л. Виготського, «ху­дожнє виховання — фон життєдіяльності» дитини, її ма­люнок — перехід від символу до знаку. Оскільки зображу­вальна діяльність безпосередньо стосується розвитку мис­лення, на підставі малюнків можна продіагностувати розвиток мислення дитини.

Особливе значення малювання у розвитку дитини під­креслював Д. Ельконін, зараховуючи його разом із ліплен­ням до продуктивних видів діяльності: малювання дає змо­гу виразити колір і форму предмета; ліплення — втілює об'ємну форму, але не забезпечує відображення кольору; конструювання — передає співвідношення частин предме­та. За його словами, у ранньому дитинстві предметне сприймання ще не достатньо розчленоване, тому колір, форму, величину та інші ознаки дитина сприймає не ізо­льовано від предметів, які ними наділені. Отже, ці види ді­яльності мають особливе значення для розвитку сприйман­ня і мислення дитини.

Виокремлені ознаки предмета стають змістом особли­вих уявлень про форму, колір, величину, об'єм, кількість, що відкриває можливості для мислительного оперування ними, розрізнення тощо.

Ставлення дорослих до перших спроб дитячої творчос­ті має бути особливо тактовним. У його виявах недопусти­мі насмішки, висловлювання на зразок «ти зовсім не вмі­єш малювати». При цьому важливо пам'ятати, що дитина, взявши олівець чи фарбу, переслідує свої цілі, які можуть суттєво відрізнятися від уявлень про них дорослого. Тому примітивна, з його погляду, робота може бути значущою для дитини, а прекрасна — навпаки. Цю особливість під-

183 ІіІіндуктивні види діяльності дошкільника

Ч"'слив Л. Виготський, який стверджував, що цінність і удожнього виховання полягає у тому, що воно створює, а їм- формує знання і навички. Іншу (експресивну) особли-ик-ть дитячого малюнка зауважила Л. Обухова: у малюнку І.и-і-мна виражає своє ставлення до дійсності, у ньому мож­на побачити, що є основним і другорядним для неї, тобто і-моційний і смисловий центри.

Конструктивна діяльність дошкільника

До початку дошкільного дитинства малюк вміє створю-іиїти деякі елементарні побудови. Однак, конструювання ще мі- стало самостійним видом його діяльності. Правда, еле­менти конструктивних дій помітні в її грі, в якій вони ма­ють допоміжне значення. Часто дитина в найпростіший спо­сіб поєднує декілька деталей, надаючи їм ігрового значення.

Конструктивна діяльність складається упродовж 4—5-го року життя. її метою є створення конструкцій, які зобра­жують різноманітні предмети і ситуації. Вона може відбу-натися поза грою або у зв'язку з грою, при цьому конструк­тивні задуми набувають самостійного значення і часто під­порядковують собі гру.

Конструювання передбачає спорудження будов, у яко­му здійснюють взаємне розміщення частин та елементів, поєднуючи їх у різний спосіб.

Результатом цього процесу є певний реальний продукт. У цьому сенсі конструктивна діяльність подібна на інші її ниди (малювання, ліплення), однак передбачає специфічні прийоми обстеження (виокремлення основних частин, опорних деталей, їх розміщення тощо), відповідні способи, прийоми обстеження і побудови конструкції.

Конструювання завжди має на меті розв'язання певно­го конструктивно-технічного завдання, пов'язаного з орга­нізацією простору, встановленням взаємного розміщення елементів і частин предметів відповідно до певної логіки. Важливо, щоб результат конструювання відповідав вимо­гам реальної споруди і виконував її призначення: стілець ішготовити так, щоб на нього можна було посадити ляль­ку, міст — щоб по ньому могла «проїхати» машина. Це оз­начає, що будова, хоч і створюється не для практичного никористання, у ній повинні відтворюватися основні еле­менти і функції реальної будови. Для розвитку конструк­тивної діяльності у ранньому дитинстві важливим є вмін­ня наділити будову певним змістом. Цьому вчить малюка

184 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

дорослий. Коли він «спорудив» міст, дорослий має відзна­чити: «Який гарний, високий міст. По ньому поїде маши­на» . Цим він спонукає дитину до відповідних ігрових дій. У дошкільному віці, за спостереженням А. Давидчук, розвиваються такі дві взаємопов'язані сторони конструк­тивної діяльності:

1. конструювання-зображення. Зовнішнім проявом йо­го є захопленість дитини процесом конструювання, байду­жість до того, чи буде використана конструкція у грі. Ди­тиною керує прагнення весь час створювати нові конструк­ції, а не інтерес до результату цієї діяльності;

2. конструювання для гри. Конструювання, що має в основі ігровий мотив, подібне до конструктивно-технічної творчості дорослих, адже підпорядковується практичному призначенню будови, при створенні якої необхідно врахо­вувати функціональні умови, наприклад побудований ко­рабель повинен вміщувати всіх моряків. Водночас дитяче конструювання має певну специфіку. Якщо кожний еле­мент конструкції дорослого виконує фіксовану функцію, пов'язаний з іншими в єдине ціле, то щодо дитячої, він мо­же не відповідати всім вимогам до реального об'єкта. Час­то конструкція подібна до нього загальними контурами, формою, однак їй бракує багатьох елементів, а під час гри дитина може залежно від сюжету змінити її призначення.

Основним моментом конструювання є аналітико-син-тетична діяльність з обстеження предметів, результатом якої є пізнання структури об'єкта і його частин, врахуван­ня логіки їх з'єднання, з'ясування способу конструюван­ня. В аналізі зразка і виборі способів його побудови дош­кільнику допомагає не просто зорове сприймання, а спеці­ально організована пізнавальна діяльність. Він обстежує не лише основні ознаки предметів (форма, пропорція, вели­чина та ін.), а й їх специфічні конструктивні властивості (стійкість, рівновага, протяжність тощо). На основі аналі-тико-синтетичної діяльності дитина планує процес конс­труювання, створює задум. Успішність його реалізації ба­гато в чому залежить від її вміння планувати і контролю­вати процес конструювання.

Уміння обстежувати конструкцію розвивається під ке­рівництвом дорослого. За правильної організації цього процесу 3—4-річна дитина називає предмети, вирізняє їх основні частини, деякі деталі; 4—5-річна — добре розріз­няє основні частини за величиною і формою, встановлює розміщення одна відносно одної. Старший дошкільник мо­же самостійно проаналізувати зразок або конструкцію (ви-

185

і іродуктивні види діяльності дошкільника

окремити частини, з'ясувати їх призначення і просторове розміщення), знаходить цікаві конструктивні розв'язан­ня, планує етапи створення власної конструкції; 6—7-річ-на дитина вже аналізує конструкцію предмета з практич­ного погляду. Виокремлюючи частини, вона встановлює їх функціональне призначення, відповідність форми, вели­чину, місцезнаходження, а також думає про ситуації, у яких використовуватиметься конструкція.

Удосконалення аналітико-синтетичної діяльності ство­рює основу для конструктивної творчості дошкільника.

Типи конструктивної діяльності,

їх вплив на психічний розвиток дошкільника

Основними типами конструктивної діяльності є конс­труювання за зразком, конструювання за даними умова­ми, конструювання за задумом.

Конструювання за зразком. Суть цього конструювання полягає у відтворенні в конструкції запропонованого як зразок предмета. Найпростіший спосіб такого конструю­вання — створення зразка на очах у дітей, які мають змогу спостерігати особливості, послідовність процесу, деталі конструкції, дії конструктора тощо.

Значно складнішим є конструювання за готовим зраз­ком, оскільки дитині необхідно виділити у ньому окремі деталі за результатами його обстеження. У цьому процесі дитина виробляє точніше уявлення про предмет, який не­обхідно буде сконструювати. Основне при обстеженні зраз­ка — проаналізувати великі основні його частини та їх вза-< морозміщення.

Використання розчленованого на елементи зразка вип­равдане лише на початку оволодіння конструктивною ді­яльністю, коли дитина набуває перших навичок обстежен­ня, вміння виокремлювати його основні частини. Тривале конструювання за розібраним зразком з часом втрачає свою користь, бо дитина, навчившись точно копіювати йо­го, вичерпує своє конструктивне завдання.

Діяльність, яка складається лише з точного відтворен­ня зразка, не розвиває вміння творчо розв'язувати конс­труктивні завдання. Цій меті підпорядковане конструю­вання за цілісним зразком, коли дитина внаслідок обсте­ження повинна встановити, за допомогою яких деталей вона зможе його відтворити. Ще ефективнішим є зразок-малюнок, оскільки малюку необхідно відтворити на осно-