180 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

зовсім не властивими їм кольоровими смужками, візерун­ками. Старший дошкільник може навмисно невмотивова-но використати колір, створюючи фантастичні образи. Завдяки спілкуванню з дорослими у дошкільника з часом складається уявлення про колір як про важливу ознаку предмета, яка змінюється, він вчиться відчувати гармо­нію, підбирати кольорові поєднання. У нього формується відчуття кольору, яке є важливою передумовою створення довершеного художнього образу.

Особливості змісту

малюнка дитини дошкільного віку

Зміст малюнків діти запозичують у дорослих, які про­понують їм деякі графічні зразки, коли вони починають малювати каракулі. В основному на перших малюнках ді­ти зображують стрічки, доріжки, сонечко, кульку, буб­лик, сніговика, квіточку, ялинку тощо.

Малювання невеликої кількості предметів, здебільшо­го перейняте у дорослих, триває приблизно до 5-ти років. Потім дитина за підтримки дорослого долає звичні шабло­ни і малює все, що її цікавить. Вона починає малювати предмети, сюжетні картинки, виявляє готовність ілюстру­вати книжки і події свого життя. 5—6-річні діти малюють особливо багато, можуть створювати до двох тисяч малюн­ків (на багато більше, ніж у попередні і наступні роки). Змістом їх малюнків стає все, що може відбуватися на зем­лі: у повітрі, на суші і в морі.

У дошкільному віці діти зорієнтовані на зображення об'єктивного світу, не залишаючи без уваги і фантастич­них персонажів. Після 6-ти років потік їх малюнків уже не такий багатий, однак, як і раніше, дуже змістовний.

Малюнки далеко не всіх 5—6-річних дітей набувають різноманітності за темами і сюжетами. Діти, у яких не роз­вивається пізнавальний інтерес до навколишнього світу, зациклюються на вузькому колі тем: вони малюють лише людей, будинки, квіти і дерева. Як правило, це є наслід­ком недостатнього загального розвитку дитини, необгрун­тованого використання ними стереотипних графічних еле­ментів.

За систематичного художнього виховання тематика дитячих малюнків значно розширюється. Однак їх зміст в основному не віддаляється від запропонованих дорослими мотивів.

: ідукшвні види діяльності дошкільника 181

Тематику дитячих малюнків обумовлюють такі чинники:

а) належність дитини до певної статі, ступінь її сензи- іпііііості до статевих відмінностей. Загальна спрямова­ ність на ідентифікацію зі своєю статтю надає певного зміс- і дитячим малюнкам: хлопчики особливо сензитивні до чоловічих ролей, малюють будівництво, міста, кораблі у морі, автомобілі, що мчать по дорозі, війни, бійки. Дівчат­ ка, сензитивні до жіночих ролей, малюють принцес, квіти, < иди, різноманітні орнаменти, дружбу дітей, мам, які гу­ пають з доньками;

б) важливі суспільні події, національні традиції, куль­ турні особливості країни. Такі малюнки є результатом об­ разотворчих старань 5-річних і старших дітей;

в) територіальне проживання дитини. Малюнки місь­ ких і сільських дітей часто різняться за змістом, що зу­ мовлено передусім ставленням дорослих до місця прожи­ нання.

Часто об'єктом малюнків є рідні дитини і вона сама. ■Якщо дитина малює сім'ю, то представляє у всіх своїх ро­дичів. Тих, кого вона особливо любить, зображує ретельні­ше, інших — схематично.

У таких малюнках можуть бути зображені бажані, але реально не існуючі родичі: маленькі братики і сестрички, тато або мама. Діти малюють не лише портрети членів сім'ї, а й сцени сімейного життя, які хвилюють їх.

Малюють діти і себе. їх автопортрети часто відобража­ють позитивне ставлення до себе: зображений на портреті одягнений у бажаний одяг, знаходиться у бажаному міс­ці, у бажаних обставинах. Якщо дитина малює себе у важ­ких ситуаціях повсякденного життя або свої страшні сни, це є свідченням її емоційного неблагополуччя. Іноді вона може створити серію малюнків-розповідей про своє реаль­не й уявне життя (чого у неї немає, а хотіла б мати).

Діти завжди емоційно ставляться до тварин, хочуть їх тримати, що і відображають у своїх малюнках.

За змістом малюнків дітей можна умовно поділити на реалістів (зображають предмети, явища природи, реальні події повсякденного життя) і мрійників (відтворюють свої несуттєві бажання, мрії, марення). Чим старші діти, тим частіше вони зображують мрії і бажання.

Малюнки дітей відображають їх реакцію на події жит­тя, відомі їм справи, турботи дорослих. Вони свідчать, що соціальні реакції дітей адекватні соціальному настрою та інтересам дорослих, тому є своєрідними документами епохи.