178 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

Діти здатні впізнавати зроблені однолітками зображен­ня, наприклад, іграшки у малюнках своїх однолітків. їм доступні не лише зображення з достатньою кількістю оз­нак, а й ті, що передають одну-дві суттєвих, на їх погляд, ознаки.

У побудові графічних образів дитина все більше орієн­тується на зорові враження. До цього спонукають її дорос­лі, які відкидають невдалий, на їхню думку, малюнок, пропонують уважніше подивитися на предмет. Малюван­ня з натури відбувається у результаті спеціального впливу дорослого. Здебільшого дошкільники, ледь глянувши на предмет, намагаються швидко і впевнено малювати на па­пері. Вони ще не мають потреби систематично спостерігати натуру, тому їх малювання навіть за її наявності можна вважати малюванням з уяви.

Утворення графічних шаблонів

у зображувальній діяльності дошкільника

Створювані у процесі навчання умови спонукають ді­тей удосконалювати графічні образи, вносити у них нові елементи, які відображають характерні ознаки зображува­них предметів. Поступово графічні образи все більше почи­нають відповідати реальному предмету. Однак дитячому малюванню притаманна тенденція до закріплення звич­них графічних образів. За певних умов це перетворює об­рази на стандартні шаблони, які є досить міцними утво­реннями, оскільки відповідають елементарним вимогам зображення й отримують визнання у людей. Поширеними шаблонами, які передаються з покоління в покоління, є зображення будиночків, квітів, дерев тощо. Засвоюючи шаблон, дитина починає переносити його з малюнка на ма­люнок, мало піклуючись про вдосконалення зображувано­го. Тільки спеціальне завдання, що виникає у процесі ма­лювання, змушує її, не змінюючи шаблону, домальовувати до нього окремі деталі.

Закріплення графічних образів, перетворення їх на шаб­лони негативно впливає на розвиток дитячого малювання. Дитина може так і не навчитися малювати нічого, крім де­кількох засвоєних нею схем конкретних предметів. Тому навчання малюванню пов'язане і з руйнуванням шаблонів.

У дитячому малюнку тенденція до розвитку графічних образів вступає у суперечність із тенденцією до їх закріп­лення, перетворення на шаблони. Від того, яка з них пере-

179 И|іі'дуиіивні види діяльності дошкільника

и і інтиме, значною мірою залежить успіх дитячого малю-иіііііія, а все це — від особливостей навчання. Заснованість 11" і ■< > на копіюванні готових зразків сприяє утворенню шаб-|ОЕІв; спрямованість на удосконалення способів переда-иіпня властивостей об'єкта у зображенні — унеможлив­те ><•. шаблонність, удосконалює графічну форму малюнків. '■ > Є це актуалізує необхідність звертати особливу увагу на розвиток зображувальної діяльності дітей.

Використання кольору

у зображувальній діяльності дошкільників

Із розвитком малювання у дитини виникає потреба ви­користовувати колір. У цьому окреслюються такі дві тен­денції:

1. довільне використання кольору. Дошкільник може розфарбувати предмет будь-якими фарбами, які часто не відповідають реальному його кольору. Наприклад, у нама-лкованої людини одна рука може бути червоною, друга — синьою;

2. намагання зафарбувати предмет відповідно до його справжнього кольору. Як правило, дошкільники вико­ристовують колір деяких предметів як обов'язкову озна­ку і зафарбовують їх зображення однотонно, без переда­вання відтінків. Це відбувається тому, що часто вони на­дають предметові колір, про який почули від дорослих, незважаючи на власне сприймання. Тому їх малюнки сповнені кольоровими штампами (трава зелена, дерево із пеленою кроною і коричневим стовбуром, сонце червоне або жовте).

Вільно використовувати колір можуть тільки маленькі діти (2—3-х років), для яких усі кольори гарні, тому вони малюють усіма фарбами без розбору. Та вже у 3—4 роки ставлення до кольору суттєво змінюється.

У своїх малюнках діти виражають власне ставлення до них: «гарне» зображають яскравими фарбами, з красиви­ми орнаментами; «негарне» — темними, навмисно неаку­ратно виконуючи малюнок. Злодія, бабу-ягу, забіяку ди­тина малюватиме недбало, адже, на її погляд, вони не вар­ті старань. Отже, колір і старання дитини виражають її ставлення до змісту малюнка.

Часто діти використовують колір не для передавання притаманних предмету реальних барв, а для прикрашення зображуваного. Тому розфарбовують зображені предмети