176 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

За відсутності цілеспрямованої роботи з розвитку зобра­жувальної діяльності дітей, ці особливості можна спостері­гати в їх малюнках і наприкінці дошкільного дитинства.

На якість малюнка впливає здоров'я, фізичний і пси­хічний стан дитини. Характерні особливості мають малюн­ки дітей із хворою психікою. Наприклад, малюнкам дітей, хворих на шизофренію, притаманні незавершеність у зоб­раженні предметів і дій, різка деформація форм, збільшен­ня анатомічних частин, диспропорція, геометризація, змі­шана проекція, незвична тематика, патологічний потяг до зображення певних предметів, парадоксальне зображення героїв сюжету та ін. Тому спеціалісти нерідко використову­ють дитячий малюнок у діагностуванні її здоров'я.

У своєму розвитку дитячий малюнок долає такі стадії:

1. позбавлення смислу штрихів. Ними дитина ще не на­магається виразити щось конкретне, а лише відтворює дії дорослого;

2. безформність зображень (початок 3-го року життя). Дитина вже прагне виразити на папері певний образ, од­нак їй не вистачає творчих сил, тому без допомоги «худож­ника» важко визначити зміст намальованого;

3. «схематичність зображення» (4—5-й рік життя). У ній виокремлюють етапи, які залежать від наповнення примітивних схем суттєвим змістом. Наприклад, спершу малюк зображує людину спрощено, з двох частин (голови і опори), та поступово він включає в малюнок нові частини людської фігури, насамперед тулуб і руки;

4. правдоподібність зображень, для якої характерні поступова відмова дитини від схеми, перші спроби відтво­рити справжній вигляд предметів. Однак, як і раніше, всі малюнки є в основному контурами предметів, з притаман­ною їм «непропорційністю» і «прозорістю». Однак у цих малюнках уже помітна перспектива. Хоч дитячі малюнки на цій стадії ще недосконалі, художньо не обдарована ди­тина рідко самостійно піднімається на наступний ступінь його розвитку. Лише отримуючи настанови дорослих про способи вдосконалення малюнка, вона виходить на новий рівень зображувальної діяльності;

5) точність зображень. На таких малюнках не лише ди­ тина знає, що зображено, але й ті, хто без її коментарів роз­ глядає їх.

За твердженням дослідників (О. Смирнов), неможливо простежити чітку залежність стадій худолсньої творчості від віку дитини, оскільки значну роль відіграють її індиві­дуальна обдарованість, вплив доступних для неї зразків

177

пі індуктивні види діяльності дошкільника

"■прпжувальної діяльності. Попри те, проглядається така і '-пденція: 6-річні діти «дають суцільно чисту схему», яка поступово зникає на межі 11-річного віку, поступаючись місцем досконалішим способам зображення; правдоподіб­ний малюнок з'являється після 13 років.

У багатьох дослідженнях виокремлюють також дозоб-І>л жувальний і зображувальний етап розвитку дитячого Малюнка? стадії каракулів, наступної інтерпретації, ма-чюнки з примітивною зображувальністю, схематичні ма­нишки. Дітей, які надають перевагу малюванню предметів і розгорнутих сюжетів, називають «комунікаторами» і «ві-\аторами» (Л. Обухова).

Розвиток графічних образів у дошкільному дитинстві

До початку дошкільного дитинства дитина має певний, хоч і дуже обмежений, запас графічних образів, що дає їй лмогу зображувати окремі предмети. Однак ці зображення мають з предметами дуже віддалену подібність.

Уміння впізнавати у малюнку предмет стимулює вдос­коналення зображувальної діяльності, яке довго триває. Дитина втілює у своєму малюнку різні форми досвіду, отри­маного у процесі дій з предметами, їх зорового сприймання, графічної діяльності, навчання з дорослими. Правда, малю­нок дорослої людини відображає лише доступні зоровому сприйманню властивості предмета, а дитина використовує у ньому весь досвід. Тому серед дитячих малюнків, крім зоб­ражень, що відповідають зоровому сприйманню, можна по­бачити і такі, в яких виражено те, що з'ясовує дитина, дію­чи з предметом, обстежуючи його на дотик. Наприклад, плоску гострокутну фігуру (трикутник) після обстеження рукою можуть зобразити у вигляді овалу, відводячи від ньо­го коротенькі рисочки, якими намагаються підкреслити гострокутність фігури. Такі зображення гострокутних фігур зумовлені спробами пристосувати сформований у них рані­ше графічний образ замкнутої кругоподібної лінії.

Графічна форма зображення предмета зумовлена наяв­ними у дитини графічними образами, зоровим враженням від предмета і набутим під час дій з ним дотиково-руховим досвідом. Крім цього, дитина передає у малюнку не лише враження від предмета, а й своє розуміння та знання. Бід­ний, ледь помітний малюнок свідчить, що дитина не нама­гається точно і повно відтворити предмет, який зображує.