Розвиток зображувальної діяльності у дошкільному віці

Продуктивні види діяльності, як і гра, мають моделю-вальний характер. У грі дитина створює модель стосунків між дорослими; у продуктивній діяльності, моделюючи предмети навколишнього світу, вона наближається до ство­рення реального продукту, в якому її уявлення про предмет, явища, ситуації набуває матеріального втілення у малюнку, конструкції, об'ємному зображенні.

Дитяча зображувальна діяльність спрямована на відоб­раження навколишньої дійсності.

Для зображувальної діяльності характерне художньо-образне начало. На відміну від образів сприймання і пам'яті художній образ максимально суб'єктивний і відображає певні властивості особистості його автора. До зображуваль­ної діяльності належать малювання, ліплення, аплікація. їх взаємозв'язок простежується у виражальних засобах (форма, лінія, об'єм), які використовують при створенні продукту. Декоративне малювання, аплікація і ліплення передбачають використання гами кольорів і гармонії, сю­жетне — композиції.

Реальний світ дитина відображає не механічно. Цей процес є складним, обумовленим психічним розвитком ди­тини, її віковими та індивідуальними особливостями, умо­вами життя, вихованням, навчанням. Найважливішою психологічною особливістю зображувальної діяльності є її творчий, продуктивний характер, використання не лише наявних предметів, а й створення певного продукту шля­хом реалізації задуму, що виник у дитини.

Задум продуктивної діяльності втілюється за допомогою зображувальних засобів. Засвоюючи цю діяльність, дитина вчиться виокремлювати в реальному предметі сторони, які можуть бути відображені нею. Отже, ознаки і якості предме­тів є опорними точками в пізнанні дитиною дійсності. У дош­кільника формується вміння варіативно використовувати виражальні засоби і знаряддя, він поступово опановує уза­гальнені способи зображення об'єктів навколишнього світу.

Малювання і стадії його розвитку у дошкільному віці

Види зображувальної діяльності дошкільника різнома­нітні. Особливе місце серед них належить малюванню, в якому виявляється особистість дитини і яке істотно впли-

Продуктивні види діяльності дошкільника 175

ває на формування цієї особистості. Феномен дитячого ма-.и юнка полягає у його цінності для дитини, її батьків, фа­хівців у галузі дошкільної освіти. Для дитини малюнок є формою й засобом комунікації з іншими людьми й одно­літками, її самовираженням, самоствердженням, а також сіюєрідною картиною світу; для батьків — це шлях до по­розуміння з нею та гармонізації родинних стосунків; для фахівців з дошкільної освіти, педагогів і психологів — матриця внутрішнього світу, розвитку всіх сфер особис­тості дитини, її соціологізації, Я-концепції.

Завдяки вивченню дитячого малюнка дорослий від­криває шлях до діалогу з дитиною, розвивального спілку-нання з нею. Малюнок презентує дитину в соціумі як ком­петентну й успішно соціалізовану, позитивно (негативно) налаштовану особистість.

У малюванні дитина виявляє своє прагнення до пізнан­ня навколишнього світу і певною мірою рівень цього піз-п.іння. Чим краще в неї розвинені сприймання, спостереж­ливість, чим ширший запас уявлень, тим повніше і точніше нона відображає дійсність у своїй творчості, тим багатші, штразніші її малюнки. Дошкільник у своїй зображувальній діяльності відображає такі специфічні особливості свого мислення, як конкретність, образність. Його зображуваль­на діяльність пов'язана не лише з окремими психічними функціями (сприймання, пам'ять, мислення, уява), а й з особистістю загалом. У ній виявляються інтереси, темпера­мент, деякі статеві відмінності дитини: хлопчики люблять малювати транспортні засоби (машини, кораблі, поїзди, лі­таки), тяжіють до динамічних побудов; дівчатка — будин­ки, природу, використовують у своєму малюнку орнамен­тальне і декоративне оформлення, прикраси.

Особливостями дитячого малюнка є:

• схематизм: зображаючи людину, діти часто малю­ють «головонога» (голову, руки, ноги); схематично зобра­жують вони й інші предмети;

• «прозорість» предмета: малюючи будинок, дитина іюбражує його одночасно ніби з кількох точок зору (стіни, дах, паркан, люди, меблі — через «прозорі» стіни);

• недосконале зображення динаміки предметів: діти, особливо молодші дошкільники, використовують для цьо­го звуконаслідування, жести; від моторної динаміки, пере­дусім мимовільної, поступово переходять до зорової, зоб­ражувальної, а також зображення перспективи, пропор­ції пості окремих частин предмета тощо.