Зародження нових видів діяльності у ранньому дитинстві

У процесі оволодіння предметною діяльністю в дитини виникає суперечність між розвитком потреби у дії з пред­метами і розвитком способів, за допомогою яких ці дії ви­конуються. Вона хоче сама керувати автомобілем, гребти на човні, але це ще їй не під силу, бо дитина не володіє не­обхідними для цього способами. Ця суперечність розв'язу­ється у процесі ігрової діяльності. Гра не є продуктивною діяльністю, її мотив зумовлюється результатом, а не зміс­том дії.

Формування психологічних передумов ігрової діяльності

Навколишній світ спонукає дитину до активних дій, у яких зароджуються нові види її діяльності, збагачується психічне життя дитини. З'являється низка психологічних

передумов формування ігрової діяльності. Ігрові дії вини­кають у дитини на основі спостереження за діяльністю дорослих і перенесення. У процесі розвитку гри виника­ють два типи перенесення:

1. перенесення засвоєної дії в інші умови. Наприклад, навчившись зачісуватися, дитина починає зачісувати ляльку, ведмедика, іграшкового коника тощо;

2. перенесення дії на замінники реальних предметів. Наприклад, дитина зачісує ляльку не гребінцем, а де­рев'яною паличкою; спочатку вкладає спати тільки ляль­ку, пізніше ведмедика, собачку, паличку, кубик, промов­ляючи: «Люлі, люлі...». Неоформлені предмети (палички, кубики, трісочки) залучаються до гри як додатковий мате­ріал до сюжетних іграшок (ляльок, тварин) і використову­ються як засоби виконання певної дії з основними сюжет­ними іграшками.

Передумови рольової гри виникають усередині пред­метної діяльності. Вони полягають в оволодінні діями з особливими предметами — іграшками. Уже на початку раннього дитинства діти у спільній діяльності з дорослими засвоюють деякі дії з іграшками, потім самостійно їх від­творюють. Такі дії називають грою, хоч на цьому етапі вона ще досить примітивна. Дію з одним предметом дитина мо­же повторювати багато разів. Таку елементарну одноактну дію малюк здатен виконувати з різноманітними іграшка­ми, змінюючи об'єкти дій, незмінно повторюючи саму дію.

Зміст початкових ігор обмежується двома-трьома дія­ми, наприклад, годуванням ляльки або тварин, укладан­ням їх спати. Діти ще не відображають моментів власного життя, а маніпулюють з предметами так, як їм показав до­рослий. Вони ще не годують ляльку, не заколисують її, тобто нічого не зображають, а лише, наслідуючи дорослих, підносять чашку до рота ляльки або кладуть її у ліжечко. Характерно, що дитина виконує дії лише з тими іграшка­ми, які застосував дорослий у спільній діяльності з нею.

З часом дитина починає переносити спосіб дії доросло­го на інші предмети. Так з'являються ігри, що відтворю­ють у нових умовах дії, які вона спостерігає у повсякден­ному житті. Перенесення дії, що спостерігається в житті, на іграшки значно збагачує зміст дитячої діяльності. У ній з'являється багато нових ігор: діти миють ляльку, облива­ють, зображують її стрибок з дивана на підлогу, звозять ляльку з гірки, ідуть з нею гуляти. Вони можуть відтворю­вати різні дії, не виконуючи їх реально: «п'ють» з порож­ньої чашки, «пишуть» паличкою по столі, «варять» кашу,