
- •Тема III чверті — "Як розповідає музика" - вводить учнів у св музичної мови, ознайомлює з виразно-зображальними засобами на досту них, яскравих і захоплюючих зразках.
- •IV чверть
- •II чверть • Про що говорить музика
- •IV чверть
- •IV чверть • Будова (форми) музики
- •II чверть 4 Музика мого народу (продовження)
- •1 Дівчина з легенди Маруся Чурай. — к/ Дніпро, 1974. — с. 7 166
- •III чверть
- •IV чверть
1 Дівчина з легенди Маруся Чурай. — к/ Дніпро, 1974. — с. 7 166
За легендами й переказами Маруся Чурай була чудовою співачкою. Саме під час співу народжувалися поетичні тексти і мелодії, які швидко поширювалися у народі й в більшості своїй збереглися до наших днів. Дослідники поки що називають близько двадцяти пісень, приписуваних Марусі Чурай. Серед них "Засвистали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні", ' Летить галка через балку". "На городі верба рясна", "В кінці греблі шумлять верби", "Ой не ходи, Грицю", "Грицю, Грицю, до роботи" тощо.
За народними переказами, пісня "Засвистали козаченьки" була складена під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти під проводом Богдана Хмельницького. Піднявся на боротьбу з польськими поневолювачами і Полтавський полк, у якому начебто служив коханий Марусі — козак Григорій. Для дівчини розлука з коханим стала важким ударом. Тому складена нею пісня сповнена болю й страху перед невідомим. У наші дні вона виконується у маршовому темпі, але зовсім інакше співали її колись — повільно, проникливе, виповнюючи кожний рядок глибоким сумом:
Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі...
Коли згодом темп пісні змінився і вона з ліричної перетворилася на бойову козацьку, перші два слова, очевидно, через незручність артикуляції зазнали змін, тому й маємо у сучасному варіанті "засвистали" (проте відомо, що, готуючись до походу, козаки вставали засвіт, тобто вдосвіта, І скликали їх зовсім не свистом, а ударами литавр). >
Необхідно звернути увагу школярів на особливу виразність тексту й мелодії, котра створює неначе зриму картину козацького війська, нестримного у своєму русі вперед.
На уроці слід прослухати також одну із сучасних українських дум (за вибором учителя).
Важливе місце у програмі посідає увертюра до історико-героїчної опери "Тарас Бульба" М. Лисенка, основоположника української національної композиторської школи. Зазначивши, що в основу опери покладено однойменну повість М. Гоголя, доцільно пригадати з учнями сюжет і героїв повісті, зачитати уривок з твору, в якому описано загибель козацького полковника Тараса Бульби.
Аналізуючи твір, слід окремо спинитися на художньо-виразному значенні героїчної й ліричної тем увертюри, наступного маршового епізоду. Можна запитати учнів: "Які виразні засоби використав композитор, щоб підкреслити героїчний характер першої теми? Як змінюється музика далі? Який характер середнього епізоду? Якими засобами зображується похід запорозького війська? Як передаються у музиці інтонації плачу? Яка головна думка увертюри?" Доцільно звернути увагу школярів на близькість героїчної й ліричної тем увертюри до народних пісень, на художпьо-виразне значення використаної утворі мелодії пісні "Засвіт встали козаченьки".
167
V підсумковій бесіді доцільного наголосити, що опера ''Тарас Бульба" -дорогоцінний скарб української культури — постійно входить до репертуару українського театру, .ч успіхом ставиться на сценах багатьох країн.
Наступна грань теми — лірична пісня як жанр української народної творчості. Тематичний І змістовний діапазон ліричних пісень надзвичайно широкий — про щасливе І нещасливе кохання, підневільне одруження, про безрадісну долю жінки, сирітську чи вдовину долю тощо. Лірична пісня несе високу народну мораль: вона завжди стає на сторону покривдженого, багатству протиставляє красу душі, розрахунку — кохання, поетизує працьовитість, доброту-щедрість, вірність. Хоч би про що йшлося у ліричній пісні, вона завжди зворушує щирістю і безпосередністю. У цих творах яскраво вимальовується вдача людини, через призму її переживань передається характер усього народу.
Значне місце серед ліричних пісень посідають гуртові чоловічі пісні — козацькі, бурлацькі, чумацькі, солдатські, рекрутські. Вони розповідають про одиноку смерть чумака або козака у степу, про гірку долю рекрута, кріпака, бурлаки. Мелодії цих пісень пройняті драматизмом, напруженою експресією.
Одним із найпоширеніших у піснях про кохання є мотив розлуки. І це не випадково: період розквіту фольклорного мистецтва українського народу припадає на ХУ-ХУП ст. — час лицарської звитяги, далеких походів, запеклих боїв. Цілі роки минали для козаків, їх дружин і коханих у розлуці, що й знайшло своє відображення у численних народних ліричних піснях.
На прикладі народної пісні "Ой гиля-гиля, гусоньки, на став" школярам слід показати особливості народного багатоголосся: хоровий спів без супроводу з розгорнутим підголосковим багатоголоссям, з типовими для народних пісень терцовими та квінтовими паралелізмами, відносно вільним рухом кожного голосу. Необхідно вказати на яскраву своєрідність підго-лоскових творів. Пісню заспівує соліст. Заспів і продовження лінії заспіву , хором становить головну мелодію. На цьому фоні виділяється дзвінкий підголосок соліста (горак).
Запропонувати окремим дітям виконати підголосок до мелодії цієї пісні.
Учитель має сказати, що народні пісні й думи народжувалися не лише у сиву давнину, вони створюються і в наші дні. Вивчаючи сучасну українську народну пісню "Летіли орлята", визначити з учнями ті характерні особливості мелодії, які споріднюють й зі старовинними козацькими піснями, а також звернути уваг/ на інтонування другого голосу (втори), як складнішого для дитячого виконання.
Слухаючи першу частину "Української симфонії" М. Калачевського, звернути увагу дітей на те, як поетично й лірично звучить мелодія народної пісні "Віють вітри, віють буйні" у вступі, яких змін, рухливості, збудженості набуває вона у головній партії, а також яких рис набуває ЦЯ мелодія в інструментальному викладі, як розвивається музика. Головну партію слід порівняти з побічною, що будується на спокійній мелодії побутової пісні "Йшли корови із діброви, а овечки з поля". Вона ніби поглиб-
168
\ює ліричні сторони головної партії. У її викладі композитор дотримується засобів народної хорової манери виконання.
Останні уроки чверті треба присвятити зимовому циклу календарних обрядових пісень. Важливою складовою частиною колись розгорнутого обряду зустрічі Нового року були колядки та щедрівки. У кожній місцевості Існували свої варіанти обрядів, звичаїв, пісень, але головний їх зміст полягав у тому, щоб силою слова й обрядових дій сприяти добробуту селянської родини, пророкувати успіх у веденні господарства, багатий врожай, гарний приплід.
Походження назви колядка поки що остаточно не з'ясоване. Колядки співалися на Різдво, тому в них найчастіше зустрічаються релігійні сюжети — уславлення Христа й Божої матері (Діви Марії) як втілення ідеї доброти, благочестя, материнства як основи всього живого на землі. Проте відомо багато колядок побутового змісту, тому різниця між колядками й щедрівками не завжди чітко визначена. Назва щедрівка, що збереглася до нашого часу лише в Україні, точніше виявляє призначення цього виду пісенності: накликати щедрість природи величальними піснями.
Щоб привернути увагу школярів до зимових календарних пісень, учитель може докладно розповісти про обряди колядування та щедрування. Колядували переважно хлопці, ходячи по дворах із саморобною зіркою; у новорічну ніч щедрували переважно дівчата, а в перший де^ь Нового року головна роль відводилася дітям, що мандрували від хати до хати, посипаючи навколо себе зерном і виголошуючи коротенькі віршики-побажання, часто гумористичного забарвлення.
У кожній оселі радо чекали приходу ватаги щедрівників — це вважалося доброю прикметою, віщувало багатий врожай І добробут. Та перед тим як зайти до хати, щедрівники мали отримати запрошення. Отож, зібравшись на подвір'ї господаря, вони співали під вікнами: "Ой чи є, чи нема пан-господар вдома?" А вже зайшовши до хати, виконували величальні пісні господареві й господині, їх синові й доньці, іншим родичам. Коли в хаті була дівчина на виданні, їй співали щедрівку, вихваляючи вроду, працьовитість, душевність, мудрість. Саме такою с щедрівка "Павочка ходить", яку учні вивчали у минулому році. Пісні виконувалися впереміжку із дотепними примовками й віршованими привітаннями.
Незмінними учасниками щєдрівецьких ватаг були костюмовані персонажі — Малайка (хлопець, вбраний у дівчачий одяг), Василько (дівчина, вбрана у хлопця). Дід-поводир з Козою (символ родючості й достатку), а також Чорт, Ведмідь, Циган, Циганка та інші. Кожен з них мав виконувати рольові дії: Коза — стрибати по хаті під підбадьорливі вигуки присутніх, лякати рогами дітей. Маланка — встановлювати у хаті новий "лад", викликаючи сміх у присутніх. Господарі у цей час пригощають щедрівників. Подякувавши господарям за гостинність, вони йдуть далі.
Виконуючи колядки та щедрівки, слід прагнути виразного співу, відтворення їх величального змісту. Доцільно проаналізувати з дітьми також поетичні тексти, їх образний зміст.
169
Узагальнюючи на заключному уроці тему півріччя, необхідно зазначити, що пісенна творчість українського народу — нев'януча окраса його духовної культури. Усі сторони життя народу, його мрії й надії відтворені в піснях і легендах, казках і оповідях, у великих епіко-героїчних творах — думах. Красу і благородство душі, щирість і ласку, високий і гордий Політ думки, натхнення вкладали у свої твори впродовж століть легіони безіменних народних співаків і поетів." Пісні історичні й пісні кохання, побутові й обрядові, чумацькі й наймитські, пісні про селянські повстання і класову боротьбу — вся історія народу і його побуту втілилась у народній пісні.
При всій різноманітності жанрів пісенність, наспівність, яскрава емоційність і ліричність — найхарактерніші риси української народної музики та композиторської, що зросла на її основі.
Ніжні й душевні, сповнені жалю, тривоги і звитяги, сердечності і людяності, пісні нашого народу відомі своєю красою усьому світові. "Українська музика та поезія с найбільш розкішною, найбільш запашною з усіх віток на древі світової народної творчості, — стверджував А. Луначарський. — Мінорна головним своїм змістом, смутна навіть у своєму веселому пориві, українська пісня ставиться усіма знавцями на перше місце в музиці усіх народів. Українські думи, що через століття передавалися Гомерами України — кобзарями, світять своїми барвами, почуваннями, лицарством у любові й вражді, розмахом козацької відваги та філософічною вдумливістю"1.