Системи гарячого водопостачання
Якість гарячої води, що приймають участь у технологічних процесах, зв'язаних з готуванням харчових продуктів, а також для задоволення санітарних, побутових нестатків повинне відповідати вимогам стандарту питної води ДСТУ 2874—73 «Вода питна». Воду перед нагріванням при необхідності піддають спеціальній обробці. Наприклад, при значній концентрації газів у водопровідній воді її дегазують. Дегазацією видаляють вуглекислоту, сірководень, кисень. Видалення вуглекислоти і кисню зменшує корозійні властивості гарячої води. Застосовують фізичні (розбризкування у вакуумі з підігрівом) і хімічні методи її дегазації (фільтрування через хімічно активні матеріали).
Температура гарячої води, що подається на санітарно-побутові нестатки, щоб уникнути опіку не повинна перевищувати 75° С.
У душові для виробничих робітників на промислових підприємствах дозволяється подавати воду температурою 45—50° С.
Температура гарячої води для технологічних процесів визначається виробничими вимогами.
Норми витрати гарячої води і режим водоспоживання. Для виробничих цілей норми витрати гарячої води встановлюють у літрах на одиницю продукції або одиницю оброблюваної сировини, для господарсько-побутових нестатків — у літрах в годину на одне місце споживання (наприклад, на одну душову сітку) або на оброблюваний об'єкт (на мийку автомашини).
Норми стосовно до різних видів виробництва зазначені в нормативній технологічній літературі.
Норми гарячої води (65—70° С) для господарсько-побутових нестатків однакові у всіх галузях промисловості. По нині діючим СНиП II-7.8—62 на одну душову сітку норма витрати гарячої води 270 л на людину, на мийку столового посуду заводської їдальні — 250—300 л/г.
Витрата гарячої води по годинах рівномірніше, ніж витрата холодної води. У максимальних кількостях гарячу воду витрачають на стиках робочих змін. У цей час робітники користуються душовими, а також проводять мокре прибирання цехів. Для визначення годинного споживання гарячої води складають графік. Витрату гарячої води включають у загальний графік водоспоживання підприємства.
Схеми систем гарячого водопостачання. Система гарячого постачання — комплекс споруджень, призначених для готування гарячої води, подачі її з необхідним тиском і температурою до точок споживання.
Системи гарячого водопостачання по способі забезпечення гарячою водою точок споживання поділяють на дві групи: централізовані і місцеві.
Централізованими називають системи гарячого водопостачання, у яких гаряча вода надходить з одного центра (бойлерної, теплового вузла, ТЕЦ, районної котельні). По системі трубопроводів гарячу воду подають у приміщення до водорозбірних точок або до технологічного устаткування.
У місцевих системах готують і споживають воду в тім же приміщенні. Місцеві системи застосовують у тих випадках, коли гаряча вода централізованого гарячого водопостачання не відповідає необхідним параметрам (наприклад, в автоматизованих пастеризаційно-охолоджувальних лініях молока). Переважно підприємства обладнають централізованими системи, що бувають наступних видів: з безпосередньою подачею води з зовнішньої теплової мережі; з подачею води з теплових вузлів, приєднаних до зовнішніх мереж з парою або перегрітою водою; з подачею води з водонагрівачів, встановлених на самому підприємстві.
Принципові схеми централізованого гарячого водопостачання показані на мал. 2. Мережі тупикової системи (мал. 2,а) можна підключати до теплового через водонагрівач або безпосередньо. Робота системи, побудованої за такою схемою полягає в наступному. З водопроводу вода, що надходить, під тиском проходить через водонагрівач, де вона нагрівається по розводящій лінії через стояки і підводки надходить на водорозбірні точки (умивальники, раковини, ванни, душі, технологічне устаткування й ін.). Але розглянута тупикова система має два істотних недоліки: гаряча вода при відсутності водорозбору остигає, і при відкритому крані якийсь час тече остигла вода; при падінні тиску у водопроводі гаряча вода не надходить на водорозбірні точки.
г
Мал. 2. Схеми систем гарячого водопостачання:
а тупикова (найпростіша) схема з нижнім розведенням; б — схема системи з циркуляційною лінією (при природній циркуляції); в — схема системи з баком-акумулятором і циркуляційною лінією (з механічним спонуканням циркуляції); 1 — водопровід; 2 — підігрівник; 3 — вхід і вихід теплоносія; 4 — розводяща лінія; 5 — стояк; 6 — підводки; 7 — водорозбірні точки; 8 — головний стояк; 9 — циркуляційні стояки; 10 — збірна, циркуляційна лінія; 11 — повітряник; 12 — насос; 13 — поплавковий клапан; 14 — бак-акумулятор; 15 — циркуляційна лінія між баком-акумулятором і водопідігрівачем; 16 — циркуляційна вставка зі зворотним клапаном (відкривається для забезпечення циркуляції); /7 — зворотний клапан; 18 — циркуляційний насос; г — схема системи з нижнім баком-акумулятором гарячої води; 3 — водопровід; 4 — водонагрівач; 5-розводяща лінія гарячого водопостачання; 6 — циркуляційний насос; 7 — стояк гарячого водопостачання; 8 — циркуляційна лінія; 9 — точки водорозбіру; 10— зворотний клапан; 19 — ємність герметична; 20 — бак з холодною водою.
У збірну циркуляційну лінію перед водопідігрівачем ставлять циркуляційний насос. Однак другий недолік, властивій тупиковій системі, має місце й у даній. У системах гарячого водопостачання, побудованих за схемою на мал. 2, застосовують баки-акумулятори, що забезпечують нормальну подачу гарячої води навіть при різких коливаннях тиску у водопроводі. Бак-акумулятор розташовують вище водорозбірних точок. Гаряча вода з водонагрівача через поплавковий клапан надходить у бак-акумулятор, а з нього по трубопроводах на водорозбірні крапки. Тиск у трубопроводі визначає висота розташування бака-акумулятора. Між збірною циркуляційною лінією і баком-акумулятором умонтована вставка зі зворотним клапаном. Вона забезпечує природну циркуляцію води.
Бак-акумулятор гарячої води обладнають у спеціальному приміщенні на верхньому поверсі або на покритті. Виготовляють баки-акумулятори з листової сталі, для запобігання корозії зовні й усередині його покривають оліфою й офарблюють залізним суриком два рази, після чого теплоізолюють. За формою бак - акумулятор може бути круглим або прямокутним. Верхній рівень води в ньому визначає поплавковий клапан, приєднана до бака переливна труба або автоматичний пристрій.
Іноді баки-акумулятори використовують для підігріву води. Підігрів відбувається змійовиком або перфорованою трубою, встановленими в нижній частині бака, через які пропускають теплоносія.
Для нагромадження гарячої води застосовують також герметичні резервуари, у яких постійно утримується запас води водопровідним тиском. Гаряча вода з резервуара при великому водорозбору, а також при падінні тиску у водопроводі може цілком витрачатися.
У системах гарячого водопостачання всі невертикальні труби прокладають з ухилом не менше 0,002. Цим забезпечується видалення повітря із системи (автоматично або через крани).
Водорозбірні точки, працюючи одночасно, можуть впливати один на одного. Такий вплив особливо помітно в роботі душів. Якщо душів три і більш, то водорозбірні точки кільцюють трубами одного збільшеного діаметра роздільно для гарячої і холодної води
Висновок: