Глосарій

Гігієна – це область медицини, яка вивчає вплив умов життя та праці на здоров‘я людини і розробляє заходи профілактики захворювань для зберігання здоров‘я та продовження життя.

Санітарія – це практичне проведення у життя гігієнічних засобів та вимог.

Виробнича санітарія – це комплекс заходів з спрямованих на оздоровлення умов праці, усунення негативно-діючих на здоров‘я шкідливих факторів і попередження професійних захворювань, що сприяє підвищенню продуктивності праці і якості продукції.

Санітарний режим – це утримання виробництва і виробничих процесів у строгій відповідності із санітарними нормативами (вимоги до санітарного одягу, гігієна, правильність теплової обробки, хворі працівники, контакт з обладнанням, тарою, інструментами).

Генеральний план являє собою взаємне розташування будівель і споруд, транспортних шляхів, підземних і надземних комунікацій.

Коефіцієнти забудови – це відношення площі, яку займають будівлі і споруди по загальній площі території підприємства, складає 0,25-0,45.

Коефіцієнт озеленення – це відношення площі, яку займають зелені насадження до загальної площі території підприємства, складає 0,1-0,3.

Резервна зона – 20% від усієї території підприємства.

Зонування території на генеральному плані:

1 зона – передзаводська; розташована зі сторони головного людського потоку, вздовж магістрального проїзду (адміністративно побудований корпус, прохідна, в‘їзд, виїзд, їдальня, магазини, стоянка, спортивні комплекси та ін).

2 зона – виробнича; розташована в центральній частині площадки (виробничий корпус, компресорне господарство, зона відпочинку, механічний цех).

3 зона – зона складського та енергетичного господарства; розташоване вздовж під’їзних шляхів (підсобні цехи, котельня, складські приміщення, гаражі, майстерні).

4 зона – зона прийомки; розташована в окремому кутку поблизу під’їзного шляху (приймальний майданчик, пункт миття і дезинфекції машин).

Санітарна обробка - включає очищення, миття, дезинфекцію, дезинсекцію, дератизацію. Очищенням і миттям приміщень, обладнання, інвентарю передбачають повне видалення забруднень. Очищення і миття цих об‘єктів необхідно проводити перед виконанням дезінфекції. Очищення – вручну (щітки, скребки), або механічно. Внаслідок за очищенням проводять миття (теплою водою + миючі засоби). Вимиту поверхню обов‘язково споліскують чистою водою із шлангу.

Дезінфекція (знезараження) – це система заходів, спрямованих на знищення шкідників заразних захворювань на різних об‘єктах. Існує профілактична і вимушена дезінфекція. Профілактичну проводять, щоб уникнути накопичення м/о на об‘єктах приміщення цехів. Вимушену проводять при виявленні серед тварин або в їх продуктах забою інфекційних хвороб для знищення збудників захворювань. Засоби дезинфекції: фізичні, хімічні, хімічні засоби: (кислот, луги, солі важких металів); фізичні засоби: дія сонячного світла, висушування, ультразвук, уф-промені, гостра пара та ін).

Дезінсекція – це заходи спрямовані на знищення комах, які можуть бути переносниками хвороб тварин і людини.

Відомі хімічні, фізичні та біологічні шляхи дезинсекції.

Фізичні засоби: механічні, дія струмом, пониження або підвищення температури. (-10⁰ – боротьба з тарганами).

Хімічні засоби: використання інсектицидів (сирнистий ангідрид, 2% р-н борної кислоти, 2% р-н формаліну керосин, бензин, скипидар).

В харчових цехах використовувати ці засоби заборонено. Але в кінці робочого тижня дезинсекцію можуть проводити розчинами хлорофосу, карбофосу, дихлофосу з наступною електровентиляцією і миттям обладнання та підлоги гарячим 2% розчином кальцинованої соди.

Біологічний спосіб використання природних ворогів комах (хворобливих м/о), вірусів, паразитичних і хижих комах.

Дератизація - це захід, спрямований на знищення гризунів. Боротьба з гризунами ведеться у вигляді профілактичних і знищувальних заходів.

Профілактичні засоби – підтримка чистоти і порядку на території підприємства, створення умов, що сприяють вчасному видаленню на підприємстві сміття, гною, харчових і кормових відходів, замуровування отворів у стінах, підлозі.

Знищувальні заходи – використання хімічних, фізичних і біологічних методів.

Хімічні: (крисіт, вуглекислий Ва, приманки, СО₂ – приміщення герметичне).

Фізичні: пастки, ловушки, липка маса, заливання нірок водою.

Біологічні: коти (на підприємстві не застосовується).

Класифікація будівель і споруд

По призначенню:

а) основні виробничі будівлі:

б) підсобно виробничі споруди;

в) споруди і будівлі енергетичного господарства

г) складські споруди;

д) Будівлі транспортного господарства

е) допоміжні будівлі

За капітальністю:

Будівлі і споруди до ІІ класу, довговічні не нижче ІІ класу, вогнестійкість - не нижче ІІІ класу.

Довговічністю:

І кл – більше 100р строк служби

ІІ кл – від 50-100р

ІІІ – від 20-50р

ІV – від 5-20р

Вогнестійкість:

І, ІІ, ІІІ кл – кам‘яні будівлі

Вогнестійкість несучих конструкцій 3-2,5-2 год.

ІV кл – дерев’яні оштукатурені будівлі

V – дерев‘яні неоштукатурені

За конструктивними схемами:

- Каркасні (колони мають)

- Безкаркасні

По матеріалам, з якого виготовлені стіни:

- Цегла

- Залізобетон

- Камінь

По t⁰ вологісному режиму:

• Опалюємі (теплі), де регулюється t^0-вологісний режим

• неопалюємі

• охолоджуємі – приміщення із штучним осадженням

Санітарно-показові мікроорганізми - це різні групи м/о, які легко піддаються визначенню. Вони повинні виділятися у зовнішнє середовище постійно і у великій кількості. Вони повинні володіти обмеженою властивістю до розмноження у зовнішньому середовищі. Тривалість зберігання життя у зовнішньому середовищі повинні співпадати з такою ж властивістю патогенних м/о. Повинні зустрічатись як в організмі господаря так і в зовнішньому середовищі, в значно більшій кількості ніж відповідні патогенні м/о.

Бактерії Групи Кишкової Палички – це дрібні нерухомі палички, широко поширені в природі, але мають єдине походження – кишечник людини і теплокровних тварин.

Бактерії групи протея - оптимальна температура розвитку 25-37⁰С, але і при низьких температурах вони розвиваються добре. Широко поширені у природі, особливо в об‘єктах з наявністю залишків органічних речовин, що підлягли гниттю. В молочних продуктах зустрічаються дуже рідко. В сукупності з іншими м/о вони викликають зміну органолептичних властивостей продуктів. Бактерії стійкі до впливу високих температур і низьких, висихання.

Стафілококи - існують патогенні і непатогенні штами. Джерелами патогенних стафілококів є хвора людина і тварина. Добре ростуть на середовищах багатих як вуглеводнями, так і білками. Оптимальна температура для розвитку 25-35⁰С. Сповільнення росту при температурі 12-15⁰С, гинуть при 75⁰С-70⁰С через 30 хвилин. Вони стійкі до впливу солі і цукру. Зосереджені на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів.

Ентерококи - є постійними мешканцями норм м.к. флори кишечнику людей і тварин. Оптимальна температура розвитку 37⁰С. Стійкі до ряду антибіотиків: пеніцилін, стрептоміцин, полі міксин. Стійкі до впливу низьких температур, хлору. Недолік їх як сан-показ м/о – це висока термостійкість в порівнянні з патогенними м/о.

Харчові захворювання у людей виникають в результаті споживання продуктів. Захворювання ділять на 2 групи:

1) харчові захворювання не бактеріальної породи:

а) отруєння харчовими продуктами, що містять неорганічні і органічні отруйні речовини, і отрутохімікати, які різними шляхами потрапляють у продукт.

б) отруєння продуктами тваринного походження отруйними по своїй природі (отруйна риба, ікра, печінка).

в) отруєння отруйною рослинною їжею (люди, гриби).

2) харчові захворювання бактеріального (мікробного походження). До цієї групи відносять 2 типи харчових захворювань:

• токсикоінфекції;

• токсикози.

Харчові токсикоінфекції – це захворювання, що викликанім/о, в поєднанні з токсичними речовинами, що утворюються в процесі їх життєдіяльності. Це такі м/о:

• бактерії роду сальмонела;

• деякі умовно-патогенні мікроорганізми (ешерихія колі і протей);

• клостридія перфрінгенс;

• B/ Cereus

Харчові токсикози – це захворювання, які викликаються діючими екзотоксинами, що накопичуються в продуктах в результаті надмірного розмноження м/о. Харчовий токсикоз може викликати токсин без участі мікробу.

Мікроорганізми, які викликають токсикози:

• стафілококи;

• стрептококи;

• анаеробні м/о (clostridia Botulinum);

• токсигенні гриби.

Сальмонели зустрічаються в кишковому каналі тварин і людини, а також у зовнішньому середовищі. Морфологічно являють собою палички з заокругленими кінцями, іноді овальної форми, довжина їх 2-4мкм, ширина 0,5мкм. Усі вони рухливі, грам негативні, спор і капсул не утворюють, оптимальна температура розвитку 37⁰С, реакція середовища слабо лужна. РН (7,2-7,5). Вони стійкі, довгий час можуть жити в пилу висушеному гної, ґрунті, воді і тваринних кормах. Гинуть при температурі 80⁰С через 10хв.

До умовно - патогенних мікроорганізмів відносять групи кишкових паличок, протей, СL PERFRINGENS, ВАС СЕRЕUС.

Ці м/о поширені у зовнішньому середовищі. Зустрічаються або постійно мешкають у кишечнику людини, тварин.

Стафілококи і стрептококи являють собою два окремих роди м/о. Зустрічаються у повітрі, уводі, на шкірі в дихальних шляхах, а також кишечнику людини і тварин. Від властивостей створюється пігмент на поживних середовищах, розрізняють золотистий, білий і лимонно-жовтий стафілокок. Стафілококи і стрептококки – аероби або факультативні анаероби. Не мають капсул і джгутиків, не утворюють спор, грам позитивні.

Ботулізм - збудник СІ botulinum. Слаборухлива грампозитивна паличка, довжиною 4 і 8 мкм. Шириною 0,6-0,8 мкм. Спора звичайно розташована на кінці палички. (вигляд тенісної ракетки). Спори не гинуть при температурі, навіть через 4-5 год., можна знайти у ґрунті, листочках, траві, сіні, овочах, фруктах, на поверхні тіла, в кишечнику ВРХ і людей.

Ефективність миття і дезинфекції залежить від таких факторів:

• концентрації розчину – дуже низькі можуть бути недостатніми для миючої та дезинфікуючої дії, але застосовувати розчини з високою концентрацією також недоцільно, так як зростають витрати миючих засобів і може виникнути корозія. Для запобігання цих недоліків необхідно попередньо вибирати оптимальні концентрації.

• температури розчину - при підвищенні температури миючого розчину швидкість і ефективне миття зростає, розчини хлорного вапна для дезинфекції необхідно застосовувати холодним (18-20⁰С) так як в гарячій воді розчинність хлору знижує і підвищує температуру рівнів до переходу активних гіпохлоридів в неактивні хлорити.

• Характеру текучості миючих розчинів. Швидкість протікання миючих розчинів по трубопроводах не повинна бути нижче 1,5м/с. В горизонтальній трубопровідній системі для уникнення утворення повітряних пробок швидкість не менше 9 м/с.

• Стану обробляємих поверхонь – кращою миючою здатністю володіє полірована або гладка поверхня

• Жорсткості води - це міра вмісту у воді мінеральних солей.

- Якісті води У воді можуть зустрічатися збудники брюшного тифу, паратифу, холери, дизентерії, що потрапляють у воду в результаті забруднення її відходами, стічними водами, тому що вода, що подається в цехи повинна періодично піддаватися хімічному контролю (не рідше 1р у 3 місяці) при користуванні міським водопроводом і 1р у місяць при наявності власного дж водозабезпечення. При бактеріальному дослідженні види визнач загальну кількість бактерій в одиниці об‘єму води і наявності БГКП (колі-титр). У знезараженій воді колі-титр не менше 300см³. Загальна кількість бактерій в 1мм не більше 100.

Види спеціальної обробки води для отримання її за ГОСТом „Вода питна” 2874-82:

1) пом’якшення води – якщо жорсткість води > 7 мг-екв/л ( додають до води вапно і соду);

2) обеззалізнювання - проводять аерацією, пропускаючи воду через аераційний пристрій, в якому вода насичується киснем і двовалентне залізо окислюється до трьохвалентного, яке утворює нерозчинний у воді осад бурого кольору, вилучення осаду з води здійснюється у фільтрах;

3) стабілізація – така обробка води, при якій вона втрачає здатність відкладати солі і тим самим викликати корозію, воду стабілізують підкисленням НСІ або Н₂SO₄ кислотами;

4) фторування води – якщо вміст фтору у воді < 0,5-1,5 мг/л, то воду фторують кремнефтористим або фтористим Nа.

Стічні води підрозділяють на 3 основні категорії:

1. виробничі;

2. побутові (з душових, їдалень);

3. атмосферні (ливневі).

Для механічного очищення використовують решітки, пісколовки, жироловки, гноєуловлювачі, відстійники, бензомаслоуловлювачі – видаляються завислі і спливші нерозчинні речовини (осівши).

Біологічне очищення – це кінцевий ступінь очищення стічних вод. З води видаляється частина органічних забруднень, що знаходиться у розчиненому стані. У природних умовах біологічне очищення проходить на полях – зрошення, полях – фільтрації і біологічних прудах. У зв’язку з тим, що у стічних водах можуть міститися токсичні по відношенню до мікрофлори полів домішки, поля – зрошення і фільтрації не використовують.

У штучних умовах для біологічного очищення використовують біофільтри і аеротенки.

Аеротенки – це ємності у вигляді довгих залізобетонних резервуарів, по яких повільно протікає стічна вода з активним мулом (симбіоз м/о).

В резервуарі ця суміш аерується (насичується О₂). Повітря для забезпечення м/о достатньою кількістю кисню, а також для підтримання мулу у завислому стані подають по трубам у нижню частину аеротенку. Після аеротенку стічну воду направляють у вторинний відстійник, де уловлюють плівки активного мулу, із вторинного відстійника частину мулу перекачують знов у аеротенк, а надлишок осаду у первинний відстійник. Далі воду знезаражують.

Параметрами оптимального мікроклімату у приміщеннях переробних підприємств: t = 10⁰С, відносна вологість 80%, мікробне обсіменіння 70 тис. на м³.

Основні теплові втрати приміщень виникають через зовнішні огороджуючі конструкції: стіни, вікна, підлога нижнього і перекриття верхнього поверха.

Системи опалення -- призначені для відновлення теплових втрат будівель в холодний період року.

В якості теплоносіїв можуть бути пара, вода, повітря і електричний струм.

Існують водні, парові, повітряні, панельні системи опалення.

Кондеціонування призначене для створення підтримання, регулювання оптимальних параметрів повітря при протіканні хімічних і біологічних реакцій.