Ефективність миття і дезінфекції залежить від факторів:

1 Ступені забрудненості

2 Стану обробляємих поверхонь

3 Концентрації миючого і дезинфікуючого розчинів

4 Жорсткості води або якості води

Δ Запам’ятайте

Дезінфекція призначена для знищення патогенної і непатогенної мікрофлори. Проводять її після миття. Буває: вимушена і профілактична.

Профілактична дезінфекція проводиться не рідше ніж 1 раз у тиждень. Вимушена – у випадку виникнення інфікування сировини і готових виробів.

2.3 Контроль якості миття і профілактичної дезінфекції

Якість миття і дезинфекції контролює мікробіологічна лабораторія, лаборант якої робить змиви, для чого користується стерильними пробірками з фізрозчином і ватно-марлевими тампонами.

Після того як зробили змив, роблять розведення 1:10, 1:100... Для чого стерильною піпеткою відбирають у пробірку 1 мл змиву і доливають 9 мл фізрозчину. Готують поживні середовища, які після кип’ятіння охолоджують до t = 45 ^оС.

В ч. Петрі заливаємо середовище. Відбираємо від змиву, або розведень змиву 1для визначення загальної кількості м/о або 0,1 мл – для визначення вмісту бактерій групи кишкової палички. Вносимо у чашку, по поверхні шпателем рівномірно розподіляємо внесений змив. Закриваємо кришку, перевертаємо кришкою донизу і ставимо у термостатичну шафу, де витримуємо при t = 37 ^оС t = 18 – 24 год.

Підраховуємо колоній, що виросли на поверхні середовища

Для дослідження на вміст бактерії групи кишкової палички використовують такі середовища: Ендо (червоні колонії з металевим блиском), Кода (зміна кольору з зеленого на жовтий), Кеслера (газоутворення, виштовхування поплавка)

Для визначення загальної к-ті м/о використовують м’ясопептонний агар – МПА (темно-жовтий)

Контроль якості миття ще перевіряють шляхом виявлення залишків миючих засобів на поверхні обладнання. Перевіряють за допомогою лакмусового папірцю, прикладаємо його до сполоснутого обладнання, якщо він посинів – наявність лугу; якщо почервонів – кислота.

По реакції з фенолфталеїном в промивних водах відбирають пробу води і додають 2-3 краплі фенолфталеїну, якщо розчин почервоніє – присутній луг. Якщо не забарвлюється, то до нього додають 2-3 краплі метилоранжу, якщо розчин почервоніє – кислота

Δ Запам’ятайте

Якість миття і дезінфекції контролює мікробіологічна лабораторія, лаборант якої робить змиви, для чого користується стерильними пробірками з фізрозчином і ватно-марлевими тампонами.

Контроль якості миття ще перевіряють шляхом виявлення залишків миючих засобів на поверхні обладнання. Перевіряють за допомогою лакмусового папірцю, та по реакції з фенолфталеїном

2.4 Вимоги до дезінфікуючих засобів

1. При виборі необхідно враховувати вид і властивості відмиваючих забруднень

2. Необхідно враховувати спосіб миття обладнання (ручне, циркуляційне)

3. Матеріал, з якого виготовлене обладнання

4. Врахувати якість води, що використовується

5. Викликати загибель м/о

6. Бути хімічно стійкими, тобто не втрачати бактерицидні властивості при зберігання як в сухому, так і у розчині

7. Добре розчинятись у воді

8. Не мати стійкого неприємного запаху

9. Не псувати обладнання, тобто не володіти корозійною дією

10. Не володіти токсичною дією

11. Бути доступними і дешевими

Дезінфікуючі засоби зберігають в сухому, добре вентильованому приміщенні. Обладнаному стелажами, в якому забороняється тримати харчові продукти та харчову сировину.

Хлорне вапно зберігають в упаковці в закритих. Темних і добре вентильованих приміщеннях. При температурі нижче 25 ^оС та вологості повітря не більше 20%. Не допускається зберігання в одному приміщенні з хлорним вапном вогненебезпечних речовин, мастильних матеріалів, металевих виробів, балонів з газами та їдких лугів.

Хлорамін зберігають в темній. Закритій керамічній або дерев’яній тарі.

Кальциновану соду зберігають в заводській упаковці. Умови зберігання повинні забезпечити захист продукту та тари від попадання атмосферних опадів.

Концентрований розчин мета силікату натрію з модулем 1,0 – 1.2 зберігають при температурі 18-22 ^оС в закритій тарі (металевій, дерев’яній) не більше 7-10 днів.

Персонал, що готує робочі дезінфікуючих речовин. а також виконуючі санітарну обробку шляхом розпилення чи розбризкування хлормістких препаратів, забезпечують індивідуальними засобами захисту. Комплект цих засобів включає: спецодяг (халат і клейончастий фартух, нарукавники, косинку чи ковпак, гумові чоботи), герметичні окуляри; респіратор; гумові рукавички.

Носити спецодяг і взуття після роботи з дезрозчинами категорично забороняється. Їх зберігають в індивідуальній шафі в спеціально виділеному для цього приміщенні.

Відчуття запаху препарату під маскою респіратора свідчить про те, що протигазний патрон зіпсований і його потрібно замінити. Працювати з несправним захисним засобом не дозволяється.

Для попередження тіла від забруднення дезінфікуючими розчинами захисні засоби знімають в наступному порядку: рукавички, знявши з рук промивають водою, знімають окуляри і респіратор, чоботи, халат; знову промивають рукавички і знімають їх. Обличчя і руки добре миють теплою водою з милом і прополіскують рот.

Спецодяг після роботи сушать і провітрюють за межами харчового цеху, бажано на відкритому повітрі. У пральню здають, по мірі забруднення, але не рідше, ніж 1 разу в тиждень, перуть в гарячому мильно-содовому розчині (за нормою соди 50 г мила 270 г на відро).