Δ Запам’ятайте

Стічна вода – це вода, яка використовувалась на виробничі або технічні потреби. Стічну воду поділяють на 3 основні категорії:

- виробничі

- побутові

- ливневі

Система водопостачання - це комплекс інженерних споруд для забирання, очищення і подачі води користувачам. Вона включає джерела води, насосні станції, станції очистки, баки, резервуари і мережі трубопроводів.

Система каналізацій - це комплекс обладнання мереж і споруд призначений для приймання і видалення по трубопроводах за межі території промислового підприємства забруднених стічних вод, також їх очистки і знезараження перед утилізацією або скидом у водоймища

1.3. Мікроклімат виробничих приміщень. Опалення, вентиляція. Гігієнічні вимоги до освітлення

Мікроклімат – це метеорологічний режим закритих приміщень. Мікроклімат впливає не лише на здоров я людей, але й на збереження фізико-хімічних і біологічних властивостей сировини і готових виробів.

До основних параметрів, що характеризують мікроклімат приміщень, відносяться температура, відносна вологість кратність повітрообміну повітря за годину.

Оптимальний мікроклімат в приміщеннях підприємств створюється за допомогою опалення, вентиляції і кондиціонування.

Виробничі і допоміжні приміщення необхідно забезпечувати опаленням. Нагрівальні прилади за конструкцією повинні бути зручні для очищення та ремонту.

На якість продукції має вплив і освітлення робочого місця.

Освітлення виробничих приміщень повинно відповідати Санітарним вимогам до проектування підприємств переробної промисловості.

Світильники з люмінесцентними лампами повинні мати захисну решітку (сітку), розсіювач або спеціальні лампові патрони, що не допускають випадання ламп із світильників; світильник з лампами розжарювання – суцільне захисне скло.

У виробничих приміщеннях, де постійно перебувають люди, повинно бути природне освітлення. Без природного освітлення або з недостатнім природним освітленням допускаються приміщення, в яких працівники перебувають не більше 50 % часу протягом робочого дня або якщо цього вимагають умови технології.

Вікна забороняється закривати тарою, обладнанням і т.п. як всередині, так і ззовні будівлі. Забороняється заміна скла в них непрозорими матеріалами.

Організм людини постійно виділяє в оточуюче середовище певну кількість тепла. ( при розумовій роботі менше, ніж при фізичній). Тепловіддача проходе трьома способами: конвекцією, випарюванням, промінеспусканням. ( так, у людини, яка знаходиться у спокої тепло виділяється шляхом проміневипусканням.

Температура і кратність повітреобміну. В холодний і прохолодний період року при зовнішній температурі нижче 10 С в приміщенні цеху забою і розробки туш температура повітря повинна бути 16-20 С, відносна вологість - не більше 80%, кратність повітреобміну -6-8 в год.

Таке обладнання як автоклави, стерилізатори, пастеризатори, опалюючі печі покривають теплоізоляцією, щоб не було надлишкового виділення кондеційного або променевого тепла.

На поверхні стін обжарочних, коптильних і пароварочних камер температура не6 повинна бути вищою 30-40 С.

Вологість. Обладнання, при експлуатації якого проходить вологовиділення, максимально закривають кожухами, ковпаками або кришками з місцевою витяжною вентиляцією. Шкідливі гази і пара, що виділяється з апаратів, перед випуском в атмосферу очищають в конденсаторах змішування.

Чисте проточне повітря подають в приміщення по приточній вентиляції, в зимовий період зовнішнє повітря подають підігрітим в цеху з підвищеною відносною вологістю. Відносна вологість виробничих приміщень не повинна бути вищою 80%.Оптимальний мікроклімат в приміщеннях створюється опаленням, вентиляцією і кондеціонуванням повітря. Повітря очищають від шкідливих газів, вологи і м/о шляхом природної, механічної і змішаної вентиляції і кондеціонування.

Забруднення повітря. В процесі подрібнення і просіювання шквари і кормового борошна, виробки виробів із кістки повітря в приміщенні забруднюється пилом. Такі приміщення ізолюють від других і установлюють вентиляцію для зменшення пилу. Очистку повітря проводять в циклонах.

Основні теплові втрати приміщень виникають через зовнішні огороджуючі конструкції: стіни, вікна, підлогу нижнього і перекриття верхнього поверху. Теплові втрати кожного огородження визначають в ккал/г по формулі:

Q= k F (t b – t n ) a, де

F- площа огороджуючої конструкції, м.кв.

t b- внутрішня температура;

t n- температура зовнішнього повітря, при проектуванні опалення приймається рівною розрахунковій поверхневій температурі для опалення р. о.

а- коефіцієнт поправки.

Теплові втрати споруд через огороджуючі конструкції можна поновити в холодний період за рахунок тепла, що виділяється технологічним обладнанням, нагрітими матеріалами. Втрати тепла називають тепловими втратами споруд, їх ділять на основні і додаткові.

Додаткові втрати для огороджуючихконструкцій, що обернені на північ, схід, пн.- схід, пн.- захід = 10%; на південний схід і захід - 5% від основних.

Загальні теплові витрати визначають як суму основних і додаткових втрат.

Теплові втрати повинні бути поновлені системою опалення.

Знаючи загальні розрахункові тепловтрати будівель і його об’єм визначають питому теплову характеристику.

Питома теплова характеристика це кількість тепла, яке витрачається в середньому 1 метр кубічний цієї споруди за 1 г. Ця величина вказує, наскільки правильно запроектована будівля в теплотехнічному відношенні.

Системи опалення призначені для відновлення теплових втрат будівель в холодний період року. Опалювальні системи підрозділяють на місцеві і центральні.

Кожна система включає в себе 3 основних частини: генератор тепла, теплопроводи, гріючі поверхні.

В якості теплоносіїв можуть бути пара, вода, повітря і електричний струм.

До місцевих систем відносять різні пристрої в яких всі 3 частини об’єднані і розташовані в опалюємому приміщенні ( печі, електричні нагрівачі). В центральних системах всі запчастини відокремлені.

Складовими частинами систем опалення є трубопроводи, граючі пристрої, запарна і регулююча арматура, прилади контролю і автоматики ( термометри, манометри).

Граючі пристрої - призначені для передачі тепла від теплоносія повітря приміщення. Існують різні типи - радіатори, конвектори, регістри, чавунні ребристі труби та ін.

Радіатори- окремі секції, відлиті з чавуну або штамповані з сталі різної форми.

Запорна арматура служить для перегородження повністю або частково проходу теплоносія по трубопроводу. ( Включає задвижки на трубопроводах, запорні вентилі, зворотні клапани, крани).

Місцеві системи представляють собою різні напівпровідникові пристрої, вони бувають електричні, газові печі.

Газові використовують в безпечних в пожежному відношенні приміщеннях.

Електричні використовують в районах з надлишком електроенергії. Існують водні,

Існують водні, парові, повітряні, панельні системи опалення.

Водні системи опалення. Теплоносій (вода) температура води, змінюють в залежності від температури зовнішнього повітря ( чим вища температура повітря зверху, тим нижча температура циркулюючої в системі води).

По типу циркулюючої води системи бувають гравітаційні і насосні; по способу приєднання нагрівальних приладів (однотрубні і двотрубні)

Гравітаційні ( з природною циркуляцією води) використовують тільки для опалення невеликих споруд з довжиною трубопроводів не більше 200 м.

При більшій довжині трубопроводу застосовують насосні станції.

Перевагами системи водного опалення з природною циркуляцією перед системою з механічної циркуляціїє безшумність її роботи внаслідок малої швидкості руху води в системі і відсутність насосу; недоліками – використання труб великого діаметру і заглиблення котла або бойлера.

Принцип дії. Нагріта в котлі або бойлері вода поступає в головний стояк, далі в верхню розвідну магістраль, приєднані до неї гарячі стояки, звідки по гарячій підводці поступає в прилади опалення. Тут вода охолоджується; віддаючи своє тепло через стінки приладів повітря приміщень, і далі по зворотній підводці,оборотному стояку і оборотній магістралі повертається в котел або бойлер.

В насосній системі насос ставлять на обратній магістралі між котлом або бойлером і місцем приєднання до неї розширювального сосуду. Бувають низького тиску (50-70 кПА), високого тиску (більше 70 кПА), з верхньою і нижньою розводкою, одно і двохтрубні; з самолетучими поверхнями конденсату, замкнена лінія, з перекачкою його насосом.

Використання парових систем опалення обмежено внаслідок багатьох недоліків:

1. відсутність можливості якісного регулювання параметрів теплоносія;

2. пил, що осідає на поверхні приладів, пригорає з виділенням СО2;

3. системи піддаються інтенсивній корозії.

Переваги над водяними:

1. менше трубопроводів;

2. простота оснащення, невелика вартість монтажу систем.

Повітряні системи:

1. дає можливість зміщувати опалення з вентиляцією;

2. мала теплова інерційність дає можливість відключати її в неробочі зміни, а далі до початку робочої зміни швидко отримати необхідну температуру.

Повітряні системи можуть працювати в 3-х режимах: реціркулційному, зуміщеному з притаманною вентиляцією і комбінованому.

В рецеркуляційному режимі повітря після підігріву поступає в приміщення і після охолодження за рахунок теплових втрат приміщення знову повертається в повітренагрівач.

Зуміщений режим з приточною вентиляцією - отвір для надходження зовнішнього повітря повністю відкрито і через нього в калорифер, а з калорифера в приміщення поступає повітря.

Комбінований режим.

До поверхневого повітря домішується тепле повітря з приміщення.

Панельні системи.

Джерелами випромінювання служать поверхні огороджуємих конструкцій (панелі), в яких вроблені стальні труби діаметром 25 мм.По ним проходе гаряча вода, що служе теплоносієм.

Якість води визначають по бактеріологічним органолептичним показникам і показником токсичних хімічних речовин.

Розрізняють харчову і технічну воду. По оцінці якості води користуються показниками-запахом, присмаком, мутністю. Вода повинна відповідати певним вимогам. Для визначення якості беруть проби води із розподільчої мережі в залежності від кількості населення, що користується водопроводом.

Воду перед нагріванням при необхідності підвергають спеціальній обробці. Температура гарячої води, що використовується на санітарно-побутові потреби, для запобігання опіків не повинна перевищувати 75 градусів.

В душеві для робітників на виробничих підприємствах дозволяється подавати воду 45-50 С.

В душеві для робітників на виробничих підприємствах дозволяється подавати воду t 45-50 С

Під час проходження технологічних процесів, виробництво супроводжується виділенням шкідливих газів, парів, пилу, шкідливо діючих на організм людини. Для зниження вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони до такої концентрації при якій вони не викликали б захворювань або відхилень в стані здоров’я робітничого на протязі всього його робочого дня, призначена вентиляція.

Організм робітників виділяють тепло, вологу, вуглекислий газ в кількості, що залежить від виду і виду і інтенсивності виконуваної ними роботи. В зв’язку з цим потрібно збільшення відводу тепла і вологи для підтримування нормальної температури тіла людини і фізіологічних процесів в його організмі. Найбільш благоприємними умовами для цих процесів називають комфортними.

В нерухомому повітряними середовищі комфортні умови для людини в стані спокою визначають температуру повітря і відносну вологість, при тяжкій роботі – відповідно 14 С і 50%. При високій температурі повітря комфортні умови в приміщенні можна зберегти шляхом збільшення швидкість руху повітря або зменшення його відносній вологості. Цей процес здійснюється кондиціонуванням повітря. Розрізняють технологічне і комфортне кондиціонування повітря.

Технологічне кондиціонування призначене для створення підтримання, регулювання оптимальних параметрів повітря при протіканні хімічних і біологічних реакцій.

За допомогою комфортного кондиціонування створюються для працюючих в приміщенні людей благоприємні умови, що сприяють доброму самопочуттю і підвищенню виробничій продуктивності праці.

Для отримання гарячої води застосовують систему гарячого водозабезпечення-комплекс споруд, призначення для виготовлення гарячої води, подачі її з вимагаємим тиском і температурою точок (споживання).

Постачання гарячої води може бути може бути централізованим і місцевим. Воду по трубопроводам подають до технологічного обладнання або до розбірних точком.

В місцевій системі готують і використовують воду в тому приміщенні. Використовують тоді, коли гаряча вода центрального гарячого водозабезпечення не відповідає необхідним параметрам .

Робота системи.

З водопроводу поступаюча вода під тиском проходе через водонагрівач, де вона нагрівається і по газовій лінії через стояки і підводки поступає на водорозбірні точки.

В циркуляційній лінії від останньої точки водорозбору кожного стояка відведені циркуляційні стояки. Вони входять в збірну циркуляційну лінію, яка приєднана до нижньої частини водонагрівача. Перед водонагрівачем ставлять циркуляційний насос.

Недоліки: при пониженні тиску в водопроводі гаряча вода не поступає на водорозбірні точки. Для тупикової схеми ще один недолік: гаряча вода при відсутності водозабору остиває і при відкритому крані деякий час тече остивша вода.

Системи вентиляції класифікують :

1. по призначенню;

2. способу і принципу розміщення приточних і витяжних отворів;

а також:

3. по енергетичному признаку.

По призначенню приточні системи для подачі свіжого повітря в приміщення витяжні для видалення з приміщення забрудненого повітря; приточно-витяжні - для подачі свіжого і видалення забрудненого повітря.

Приточні і витяжні системи можуть бути місцевими і змішаними. При місцевій системі вентиляції - витяжні пристрої у вигляді ковпаків, зонтів розміщують у місць виділення шкідливостей або подавання свіжого повітря здійснюється безпосередньо в робочу зону.

Змішана-поєднання місцевої і загальнообмінної систем.

Розрізняють системи з природним і механічним збудженням.

Повітря пересувається за рахунок різниці між масами зовнішнього і внутрішнього повітря і вітра. Переміщення повітря проводиться вентиляторами або іншими збудниками.

Основними частинами вентиляційної систем є приточні і витяжні камери, фільтри, пиловсмоктувачі, калорифери, кондеціонери, повітророзподілювачі, повітрепроводи, фасонні частини, регулюючі пристрої.

Служать для розміщення основного обладнання вентиляційної системи. Приточні камери розміщують у зовнішніх стін, на нижніх поверхах з врахуванням того, що дія систем вентиляції не повинна перевищувати 50 м. Витяжна камера оснащення очисним пристрої і шахтою з зонтом для викиду забрудненого повітря в атмосферу.

Бувають тонкої, середньої і грубої очистки, характеризується кінцевим вмістом пилу в 1 м повітря.

В залежності від форми, що придається тканиною, розрізняють рукавні, плоскі, клинові, по розташуванню по відношенню до вентилятора всмоктуючі, нагнітаючі, по способу регенерації тканини-струшуючі, продуваємі. Використовують для очистки вентиляційних викидів від пилу. До них відносять: осадочні камери, лабіринтні камери, циклонах сухого тиску (центрифужна сепарація).

Призначені для нагріву повітря в системах вентиляції і кондиціонування повітря, а також в системах повітряного опалення і в сушильних установках.

Кондиціонування призначені для очистки від пилу, теплової обробки повітря в системі кондеціонування. Бувають реціркуляційні - подають оброблене повітря в приміщення,а після насичення його шкідливостями знов забирають і обробляють.

Прямоточні роблять тільки на зовнішньому повітрі, яке обробляється в приміщенні і далі повністю видаляється з нього.

Ці пристрої установлюють в кінці ділянок приточної мережі.

Вони призначені для подачі і витяжки повітря приміщення. По формі розрізняють круглі і прямокутні. Існують постійні величини, які характеризують окремі ділянки, з яких складається будь-яка мережа повітрепроводів; витрати і швидкість руху повітря.

Служать для здійснення переходу від одного приміщення повітрепроводу до другого (дифузор), зміни напрямку повітрепроводів. Ці пристрої включають в себе клапани, шибери, дросельні пристрої.