Контроль за якістю вимитих банок і бутлів

Велике значення для якості мийки банок і бутлів, їхньої чистоти і стерильності мають якість і хімічний склад водопровідної води (твердість). Якщо вода, що надходить з водогінної мережі, недостатньо м'яка, рекомендується її зм’якшувати до твердості 1,5 мг-экв/л. При використанні твердої води згодом у насосах, трубопроводах і в шприцювальній системі неминуче утвориться накип. Утворення накипу можна запобігти при використанні гексаметафосфату натрію (калгона). Цей хімічний засіб варто застосовувати не раніше, ніж через місяць після пуску машини.

Стерильність банок і бутлів, що виходять з машини після остаточного ополіскування, залежить від мікробіологічної чистоти води, що застосовується для цієї мети.

Вода для ополіскування надходить у машину з бойлера або змішувача води і пара, тому потрібно вживати особливих заходів обережності, для того щоб температура води, використовуваної на остаточну мийку, була постійною.

Чистота поверхні вимитих банок і бутлів. Для визначення фізичної чистоти скляних банок і бутлів з незабарвленого скла рекомендується застосовувати карболофуксинову пробу. Цей метод ґрунтується на тім, що карболовий фуксин офарблює в червоний колір забруднення, що залишилися на стінках банок і бутлів.

Вимиті бутлі і скляні консервні банки рекомендується перевіряти на фізичну чистоту в такий спосіб.

Попередньо готують розчин, що містить фенолу 10 г, гліцерину 10 мл і фуксину основного 2 г. Цей розчин кількісно переносять у мірну колбу ємністю 200 мл, розчиняють його в дистильованій воді і доводять об’єм умісту колби до мітки.

Потім у вимиту банку ємністю 0,5 л вносять 5 мл попередньо приготовленого розчину , повертають банкові в горизонтальне положення так, щоб розчин рівномірно розподілився по усій внутрішній поверхні. Надлишки розчину зливають. Банкові дають спокій 5 хв., потім внутрішню поверхню її ретельно обполіскують водопровідною водою. Чисто вимита банка не повинна мати пофарбованих ділянок.

Добре вимиті скляні банки (бутлі) володіють характерним дзеркальним блиском. Ступінь чистоти банок і бутлів перевіряють також зануренням у воду, що потім повинна стікати. Банки (бутлі) вважаються чистими в тому випадку, якщо вода добре стікає зі скла на внутрішній і зовнішній поверхні їх, а не збирається краплями.

У консервній промисловості, як відомо, чистота вимитих банок і бутлів є одним з найважливіших показників, що забезпечують гарну якість продукції при збереженні.

Крім перевірки фізичної чистоти скляних банок і бутлів після встановлення необхідного технологічного режиму роботи мийної машини, періодично перевіряють вимиті банки на відсутність у них слідів лугу, хлору і на обсіменінність мікроорганізмами.

Відсутність слідів лугу. Вимиті банки перевіряють на відсутність слідів лугу один раз у добу пробою з фенолфталеїном, що не повинний давати фарбування при нанесенні його на внутрішню поверхню скляних банок (бутлів).

Ступінь видалення (змиву) лугу з поверхні чистих банок (бутлів) визначають шляхом порівняльного титрування залишків води в банках (суліях) і водопровідної води, що надходить у мийну машину. Лужність залишкової води в скляних банках і суліях повинна відповідати лужності водопровідної води (рН 9,5, не більш), тобто відповідати нормам на питну воду.

Перевірка води на лужність. З водопровідної магістралі мийного відділення після 5-хвилинного спуска води з крана відбирають пробу в кількості 1 л і нагрівають неї в хімічній склянці до температури води в машині і потім беруть 50 мол цієї води для титрування 0,01 н. розчином НС1 у присутності метилоранжу.

Після встановлення лужності води на виході з мийної машини беруть з одного носія усі вимиті банки (бутлі), наприклад 10 шт., і миють їх двічі чистою водопровідною водою (із проби чистої водопровідної води, узятої в мийному відділенні) по 50 мол. Потім роблять титрування цієї води за методикою, описаної вище.

Різниця між лужністю води, що залишається в скляних банках і бутлях після мийки, і лужністю водопровідної води є залишком лугу, що не змивається з поверхні скляних банок і бутлів. Залишок лугу при надходженні в мийну машину достатньої кількості свіжої води, що застосовується для остаточного шприцювання скляної тари, повинен бути рівний нулеві або не перевищувати меж, установлених вимогами на питну воду.

Перевірка скляних банок (бутлів) на обсіменіння мікроорганізмами. Скляні банки і бутлі, застосовувані для асептичного консервування, повинні бути стерильними, а банки для розливу гарячого продукту не повинні містити цвілевих грибів, дріжджів і неспорових бактерій. У банках, призначених для упакування продукту, що піддається наступної стерилізації в автоклаві, кількість мікробних кліток не повинне перевищувати встановлених норм.

Обсіменіння скляної тари мікроорганізмами визначають за результатами мікробіологічного аналізу. У скляну банку (бутель) наливають стерильної води 10—15 мл (у залежності від обсягу банки або бутля). Змивну воду для обліку загальної кількості бактерій висівають по 1 мл на м сопептонний агар, а для обліку дріжджів і цвілевих грибів — на сусло-агар. Отриману кількість колоній множать на кількість мілілітрів води, внесеної в банку (бутель).