Кмзср «Організаційні форми підприємств» Тема: організаційні форми підприємств (за Господарським кодексом)
А
Кількість годин
на самопідготовку – 4
год.
Форма контролю:
тестування
Ознайомитися з опорним конспектом (додається).
Законспектувати і вивчити основні поняття.
Відповісти на питання для самоконтролю.
Додатково: Ознайомлення з джерелами інформації ([1] (Господарський кодекс України), [2]; Інтернет-
ресурси).
Опорний конспект
Юридичною основою організаційних форм є Закони України «Про власність» (від 26.03.91р.) та «Господарський кодекс України» від 16.01.03 р. До організаційних норм належать:
Відповідно до форм власності функціонують різні види підприємств і їх об'єднань.
Види підприємств:
приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання;
колективне підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
державне підприємство, що діє на основі державної власності; різновид державне комунальне підприємство (належить адміністративно-територіальним одиницям);
підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності); спільне підприємство (засноване на об'єднані майна різних власників).
Об'єднання підприємств:
асоціація - об'єднання, створене для координації господарської діяльності;
корпорації - об'єднання з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності;
консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;
концерни - статутні об'єднання промисловості, транспорту, банків, торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.
Держава забезпечує підприємствам різних форм власності рівні економічні та правові умови господарювання. В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Кооператив – добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності, засноване на особистій участі для використання власного або орендного майна.
Господарські товариства – це підприємства, організації, установи створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать:
акціонерні товариства – товариства, які мають статутний фонд поділений на певну кількість акцій, коли члени товариства несуть відповідальність по зобов'язаних тільки майном підприємства. Такі товариства бувають відкритого і закритого типу;
товариства з обмеженою відповідальністю – коли учасники несуть відповідальність у межах їх вкладів;
товариства з додатковою відповідальністю – там учасники відповідають по боргах в розмірі кратному по відношенню до внесків кожного;
повні товариства – товариства, де учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Командитне товариство – це товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язанням товариства усім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства.
Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Усі інші підприємства визнаються середніми. У випадках існування залежності від іншого підприємства, підприємство визнається дочірнім.
Організаційно-правові форми підприємницької діяльності: одноосібні володіння; товариства; корпорації.
Товариство (партнерство) як форма організації бізнесу часто є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об'єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності; спільного контролю результатів бізнесу; активної участі в його веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.
Подальше об'єднання коштів, капіталів, зусиль, управління веде до великих інтегративних форм колективного підприємництва у вигляді синдикатів, корпорацій тощо.
Корпорація (акціонерне товариство) є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності. Її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга – це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування.
Типовими формами організації підприємницьких об’єктів є: індивідуальна трудова діяльність, сімейні підприємства, малі підприємства, кооперативи, спільні підприємства.
Залежно від форми правління та власності малі підприємства можуть розподілятись на приватні одноосібного володіння, товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ), повні товариства (ПТ), командитні товариства (КТ), акціонерні товариства (AT).
Різниця між переліченими товариствами – у різних організаційних засадах управління виробничо-господарською діяльністю, розподілу доходів та відповідальності за результати роботи підприємства.
Приватне підприємство – це підприємство, яке засноване на власності фізичної особи, яке набуває статусу юридичної особи. Власником приватного підприємства, підприємцем є єдина особа, єдиний громадянин – суб'єкт підприємницької діяльності. Але власник приватного підприємства має право найму будь-якої кількості працівників, котрі є не власниками (господарями) підприємства, а найманими працівниками. І незважаючи на те, що вони беруть участь у підприємницькій діяльності як виконавці "волі господаря", їх не можна вважати підприємцями. У даному випадку підприємець – це власник і засновник приватної фірми.
До приватного підприємництва близькими є селянські (фермерські) господарства та сімейні підприємства, які формально належать до колективних форм підприємництва, але в дійсності є різновидом приватного підприємництва. Індивідуали можуть зберігати майнові права, створюючи спільне підприємство, з'єднувати тільки свої зусилля, створюючи єдину команду. Для цього достатньо закріпити єдність своїх дій загальною угодою (установчим договором) про створення виробничого кооперативу, товариства з громадян, серед яких панує взаємна довіра. Отже, колективне підприємство має властивість поєднуватися з приватною власністю на всі фактори виробництва. У товаристві, кооперативі кожен учасник (засновник) може об'єднувати з іншими власні засоби виробництва, кошти, майно, нарешті, свою інтелектуальну власність.
Категорія означає техніко-економічну (не юридичну) класифікацію підприємств (незалежно від форм власності) відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників. За цією ознакою розрізняють малі та інші (середні, великі) підприємства.
Кількість працюючих, за якою підприємство відносять до категорії малих, диференційовано залежно від галузей народного господарства: у промисловості та будівництві – до 200 чоловік; в інших галузях виробничої сфери – до 50 чоловік; у науці і науковому обслуговуванні – до 100 чоловік; у галузях невиробничої сфери – до 25 чоловік; у роздрібній торгівлі – до 15 чоловік.