1 Методичні вказівки

ДЛЯ ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Для виконання курсової роботи студент повинен вивчити відповідний матеріал курсу та додатковий матеріал, користуючись рекомендованою літературою ( 3, 4).

Курсова робота складається з одного завдання (завдання № 1 або завдання № 2), номер завдання задається викладачем. Методичні вказівки до завдання № 1 викладені в р. 4, методичні вказівки до завдання № 2 викладені в р. 5.

Курсова робота виконується на аркушах формату А4, записи проводяться на одній стороні сторінки, потім аркуші зшиваються в папку.

На титульній сторінці слід зазначити назву роботи, номер варіанта, прізвище та ініціали студента, номер групи.

Після титульної сторінки надати зміст курсової роботи з вказівкою сторінок за відповідними розділами роботи.

На третій сторінці курсової роботи необхідно навести вихідні дані до роботи.

Розрахунки слід розміщувати по порядку виконання пунктів завдання.

У кожному пункті завдання необхідно надати теоретичні викладення, обов‘язково додатково використовуючи інформацію з рекомендованої літератури.

В кінці роботи слід вказати використану літературу.

2 Критерії оцінювання знань

При оцінюванні курсової роботи студент одержує:

- за правильне виконання розрахунків за відповідними пунктами завдання та логічне обгрунтовання запропонованих на їх базі рішень – 100 балів;

- за правильне виконання за відповідними пунктами завдання та не завжди логічне обгрунтовання запропонованих на їх базі рішень – 90 балів;

- за правильне виконання розрахунків за відповідними пунктами завдання та з помилками в ході обгрунтовання на їх базі запропонованих рішень – 89 балів;

- за правильне виконання розрахунків за відповідними пунктами завдання без обґрунтування запропонованих рішень. – 60 балів;

- за виконання розрахунків за відповідними пунктами завдання з помилками без обґрунтування запропонованих рішень – 40 балів.

Оцінка виставляється виходячи з наступних критеріїв:

«Відмінно» - понад 94 бали;

«Добре» - від 80 до 95 балів;

«Задовільно» - від 60 до 80 балів;

«Незадовільно» - менше 60 балів.

3 Основні поняття бізнес-планування

3.1 Визначення та функції бізнес-планування

Бізнес-план розглядається в кількох аспектах:

• як самодостатній інструмент внутрішньофірмового планування і аналог стратегічного плану;

• як інструмент ділового планування відносин з контактними аудиторіями підприємства (кредиторами та інвесторами), від яких залежить обсяг його фінансових ресурсів;

• як плановий документ, що розробляється на рівні структурного підрозділу підприємства.

На базі синтезу цих підходів найбільш повно висвітлює сутність бізнес-плану таке визначення: бізнес-план – це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й способи її реалізації, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.

У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні й слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги людських, фінансових, матеріальних, інформаційних і інтелектуальних ресурсів для реалізації проекту.

Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції:

1) зовнішню – ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними методами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

2. внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) – опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.

Традиційно бізнес-план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори та кредитори ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.

Не менш важливою є внутрішня функція бізнес-плану, у межах якої можна виділити два напрями його застосування:

1. як інструмент стратегічного планування та оперативного управління діяльністю підприємства. Розробка бізнес-плану потребує визначення не тільки стратегічних напрямів і цілей діяльності, а й оперативних дій для їх досягнення. Бізнес-план є основою поточного планування всіх аспектів діяльності підприємства, він сприяє глибшому усвідомленню працівниками особистих завдань, пов’язаних зі спільним для них бізнесом;

2. як інструмент аналізу, контролю й оцінки діяльності підприємства, бізнес-план дає змогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчасно коригувати напрямки розвитку бізнесу.

Отже, за ринкової системи господарювання бізнес-план – це активний робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства; це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.