- •2.6.2 Управління страхуванням від нещасного випадку
- •2.6.3 Обов’язки Фонду страхування від нещасних випадків
- •2.6.4 Нагляд у сфері страхування від нещасних випадків
- •2.6.5 Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок ушкодженням його здоров’я
- •2.6.6 Порядок розгляду справ про страхові виплати
- •2.6.7 Порядок і строки проведення страхових виплат
2.6.7 Порядок і строки проведення страхових виплат
У сьомому розділі Закону про соціальне страхування наведено порядок і строки проведення страхових виплат. Страхові виплати здійснюють щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
потерпілому – з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, ─ з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати (Ст. 40).
Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого – у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право. Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.
Виплати призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, здійснюються за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку зі страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно зі статтею 21 цього Закону – протягом строку, на який визначено потребу в них.
Строк страхових виплат визначається МСЕК або ЛКК і продовжується з дня їх припинення та до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". Страхові виплати за поточний місяць виконуються протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, провадяться за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особисті рахунки в банку. Суми, одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою, що має право на ці виплати, можуть бути утримані Фондом соціального страхування від нещасних випадків, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі підроблених документів або подано свідомо неправдиві відомості, а також якщо допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат. Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності – включаються до складу спадщини.
Потерпілим, які проживають у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонатах для ветеранів війни та праці, щомісячні суми страхових виплат перераховуються на рахунок зазначених установ з виплатою різниці між сумою страхової виплати та вартістю утримання в них, але не менш як 25 відсотків призначеної суми страхової виплати (втраченого заробітку) (Ст. 41).
Якщо на утриманні потерпілого, який проживає у будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонаті для ветеранів війни та праці, є непрацездатні члени сім'ї, сума страхової виплати сплачується в такому порядку: на одну непрацездатну особу, яка перебуває на утриманні, ─ чверть, на двох – третина, на трьох і більше – половина суми страхової виплати. Частина суми страхової виплати, що залишається після відрахування вартості утримання в цих установах, але не менш як 25 відсотків, виплачується потерпілому. Суми страхових виплат, нараховані особі, що їх одержує в період її перебування в дитячому будинку, закладі інтернатного типу, перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються їй після закінчення навчання у цьому закладі.
У разі відбування потерпілим покарання у вигляді позбавлення волі належні йому суми страхових виплат перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються йому після звільнення з місця позбавлення волі, а особи, які перебувають на утриманні потерпілого, одержують виплати в установленому порядку.
У разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України визначені страхові суми переказуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на їх адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами. Копії рішень Фонду соціального страхування від нещасних випадків або суду про призначення страхових виплат, заяви потерпілих та інших заінтересованих осіб про призначення виплат з усіма необхідними документами зберігаються Фондом соціального страхування від нещасних випадків (Ст. 42). Через два роки після припинення страхових виплат зазначені справи передаються на постійне зберігання до архівних установ у порядку, визначеному законодавством. Страхові тарифи мають диференціацію залежно від класу професійного ризику виробництва, рівня травматизму і стану охорони праці на виробництві.
Розрахунок суми страхового внеску для кожного підприємства виконується Фондом соціального страхування згідно з Порядком про визначення страхових тарифів, затвердженим Кабінетом Міністрів. Порядок передбачає дві диференціації:
● первинну – розподіл галузей економіки (видів робіт) за умовними класами професійного ризику виробництва. Для кожного з шести передбачуваних класів (див. таблицю 2.1) Верховна Рада установлює так звані галузеві тарифи;
● вторинну – робочі органи виконавчої дирекції Фонду по кожному підприємству визначають залежно від рівня травматизму, професійної захворюваності та стану охорони праці знижку з галузевого тарифу (при низькому рівні травматизму і доброму стані охорони праці) або надбавку до галузевого тарифу (при високому рівні травматизму і поганому стані охорони праці). Розмір зазначеної знижки або надбавки не перевищує 50 % страхового тарифу, визначеного для відповідної галузі економіки (виду робіт).
Орієнтовне віднесення галузей (підгалузей) економіки і видів виробничої діяльності до умовного класу професійного ризику виробництва (первинна диференціація). З метою визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій (далі – підприємства) на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі – страхування від нещасного випадку) галузі економіки та види робіт (далі – галузі економіки) диференціюються за класами професійного ризику виробництва (постанова кабінету міністрів України від 13 вересня 2000 р. №1423 Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання).
Для окремих галузей економіки страхові тарифи встановлюються законом без віднесення їх до класів професійного ризику виробництва (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 – Клас професійного ризику виробництва
Галузі (підгалузі) економіки і види виробничої діяльності |
Умовний клас професійного ризику виробництва |
Освіта, культура і мистецтво; охорона здоров’я, фізична культура; наука і наукове обслуговування, управління; фінанси; кредит; страхування; пенсійне забезпечення; житлово-комунальне господарство; матеріальнотехнічне постачання і збут; торгівля; громадське харчування; громадські об’єднання |
І |
Залізничний, авіаційний і водяний транспорт; зв’язок; поліграфічна, легка, текстильна, медична промисловість |
ІІ |
Атомна електроенергетика і промисловість; електроенергетика, хімічна, нафтохімічна, електротехнічна промисловість; дорожній транспорт; автомобільне господарство; машинобудування (хімічне, нафтове, автомобільне, верстатобудування, інструментальне, приладобудування); лісове господарство |
ІІІ |
Чорна і кольорова металургія; промисловість будівельних матеріалів; машинобудування (енергетичне, тракторне, сільськогосподарське, будівельно-шляхове, комунальне, для легкої промисловості, побутових приладів); целюлозно-паперова; харчова; м’ясна і молочна; рибна; будівництво |
ІV |
Паливна, нафтодобувна, нафтопереробна, газова; деревообробна; сільське господарство |
V |
Вугільна |
VI |
Галузі економіки іменуються відповідно до Загального класифікатора галузей народного господарства України.
Клас професійного ризику виробництва для окремої галузі економіки характеризується інтегральним показником професійного ризику виробництва: чим вищим є інтегральний показник, тим вищим (починаючи з першого) буде клас професійного ризику виробництва.
Інтегральні показники професійного ризику виробництва в галузях економіки, віднесених до одного класу, за значенням повинні бути ближчими між собою, ніж у галузях економіки, віднесених до суміжних класів.
Інтегральний показник професійного ризику виробництва для кожної галузі економіки визначається як відношення витрат у минулому календарному році у галузі економіки на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві до фактичних витрат на оплату праці у минулому календарному році в цій галузі економіки:
Іге = (ВШге / ВОПге) ּ 100, (2.2)
де Іге – інтегральний показник професійного ризику виробництва в галузі економіки, відсотків; ВШге – сума відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, яка нарахована в минулому календарному році у галузі економіки; ВОПге – фактичні витрати на оплату праці в минулому календарному році у галузі економіки.
Інтегральний показник професійного ризику виробництва для галузей економіки кожного класу професійного ризику виробництва визначається за формулою:
Ікл = (ВШкл / ВОПкл) ּ 100, (2.3)
де Ікл – інтегральний показник професійного ризику виробництва для галузей економіки відповідного класу професійного ризику виробництва; ВШкл – сума відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, яка нарахована в минулому календарному році у галузях економіки, що належать до одного класу професійного ризитку виробництва;
ВОПкл – сума фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році у галузях економіки, що належать до одного класу професійного ризику виробництва.
Для галузей економіки кожного класу професійного ризику виробництва обчислюється сума фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році за такою формулою:
ПЗПкл = ВОПкл ּ СПРкл, (2.4)
де ПЗПкл – сума приведених фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році у галузях економіки відповідного класу професійного ризику виробництва; СПРкл – ступінь професійного ризику виробництва для галузей економіки відповідного класу, який визначається співвідношенням інтегрального показника професійного ризику виробництва для галузей економіки цього класу до інтегрального показника професійного ризику виробництва галузей економіки 1-го класу професійного ризику виробництва.
Модуль страхових внесків для галузей економіки всіх класів професійного ризику виробництва розраховують за виразом
МВ = ВФ/ПЗП , (2.5)
де МВ – модуль страхових внесків для галузей економіки всіх класів професійного ризику виробництва; ВФ – розрахункові витрати Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі – Фонд) у наступному календарному році; ПЗП – сума приведених фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році в галузях економіки усіх класів професійного ризику виробництва.
Сума страхових внесків підприємств одного класу професійного ризику виробництва в наступному календарному році визначається таким чином:
СВкл = ПЗПкл ּ МВ, (2.6)
де СВкл – сума страхових внесків підприємств одного класу професійного ризику виробництва в наступному календарному році.
Для підприємств одного класу професійного ризику виробництва страховий тариф на наступний календарний рік розраховується за формулою
СТкл = (СВкл ּ 100)/(ВОПкл ּ Iоп), (2.7)
де СТкл – страховий тариф на наступний календарний рік для підприємств одного класу професійного ризику виробництва, відсотків;
Iоп – прогнозований індекс зростання фактичних витрат на оплату праці в наступному календарному році.
Фонд відносить підприємства до галузей економіки за видами їх основної діяльності. Якщо страхувальник проводить свою діяльність у кількох галузях економіки, підприємство відносять до тієї з них, яка має найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої продукції.
У разі зміни технології робіт або виду діяльності підприємства Фонд відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва.
Структурні підрозділи підприємства, що виконують внутрішні перевезення, проводять постачальницько-збутову діяльність, пункти зв’язку, машинолічильні станції, бази, склади, які не перебувають на самостійному балансі і не є у зв’язку з цим самостійними обліковими одиницями, підлягають обліку за основною діяльністю цього підприємства.
Аварійно-рятувальні служби, служби відомчої воєнізованої або професійної сторожової охорони відносять до тих галузей економіки, до яких належать підприємства, що ними обслуговуються.
У разі, коли за специфікою виробництва підприємство не підпадає під кваліфікацію галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва (див. табл. 2.4), рішення щодо віднесення його до відповідного класу професійного ризику виробництва підприємства приймається Фондом.
У разі, коли роботодавець не надає Фонду відомості, необхідні для визначення класу професійного ризику виробництва, або надає їх несвоєчасно і не в повному обсязі, Фонд установлює клас професійного ризику виробництва і страховий внесок за власною оцінкою.
Для підприємств місячна сума страхового внеску визначається за формулою
СВстр = (ВОПстр ּ СТкл)/ 100, (2.8)
де СВстр – місячна сума страхового внеску, гривень; ВОПстр – сума фактичних витрат підприємства на оплату праці у місяці, за який сплачується страховий внесок, гривень.
Знижки або надбавки до страхового внеску застосовуються Фондом з урахуванням результатів роботи підприємства за минулий календарний рік й обчислюються за такими формулами
Ппід = ВШпід / Впід; (2.9)
Пкл = ВШкл / Вкл, (2.10)
де Ппід – питома вага витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому календарному році; ВШпід – сума витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому календарному році; СВпід – сума страхового внеску підприємства; Пкл – питома вага витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві у минулому календарному році на підприємствах відповідного класу професійного ризику виробництва; ВШкл – сума витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим у минулому календарному році на цих підприємствах;
СВкл – сума страхових внесків цих підприємств.
Розміри знижки або надбавки визначають за табл. 2.2 та 2.3.
Таблиця 2.2 – Розміри знижки страхового внеску
Показник Ппід нижчий від показника Пкл, відсотків |
Знижка страхового внеску,відсотків |
20 – 39,9 40 – 59,9 60 – 79,9 80 і більше Не допущено жодного нещасного випадку та професійного захворювання |
10 20 30 40 50 |
Таблиця 2.3 – Розміри надбавки до страхового внеску
Показник Ппід перевищує показник Пкл, відсотків |
Надбавка до страхового внеску, відсотків |
20 – 39,9 40 – 59,9 60 – 79,9 80 – 100 Понад 100 |
10 20 30 40 50 |
При визначенні розміру знижки страхового внеску або надбавки до нього не враховуються витрати Фонду:
◄ пов’язані з нещасним випадком внаслідок дії сил природного характеру (блискавка, зсув ґрунту, землетрус тощо);
◄ зумовлені професійним захворюванням працівника, причини якого розслідувались в установленому порядку і яке зареєстровано спеціалізованим медичним закладом до укладання цим працівником трудового договору (контракту) з роботодавцем.
шуму та вібрацій;
і) зберігання шкідливих речовин у безпечних умовах.
