2.5 Соціально-трудові відносини. Безробіття, його форми та особливості їх прояву за умов ринку

Соціально-трудові відносини – об’єктивно існуючі взаємозв’язки між індивідами у процесах, зумовлених трудовою діяльністю націлені на регулювання якості життя.

Система соціально-трудових відносин потребує регулювання та управління на всіх рівнях: державному, регіональному, організаційному.

Ринок праці – це сукупність трудових відносин із приводу найму та використання працівників у суспільному виробництві. Основні його харак­теристики – попит і пропозиція.

Зайнятість – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, що не суперечить законодавству і приносить заробіток (трудовий дохід).

Безробіття – відсутність зайнятості у визначеної частини економічно активного населення, що здатне і бажає працювати.

Розглянемо форми безробіття й особливості їх прояву за умов ринку.

Фрикційне безробіття виникає як результат зміни працівником місця роботи – оскільки пошуки нової прийнятної роботи звичайно вимагають деякого часу; її ще називають природним безробіттям. Головною ознакою такого безробіття є його досить низька тривалість. Воно вказує скоріше на високу ефективність ринку робочої сили, нормальний процес перерозподілу ресурсів праці в економіці, ніж на страждання осіб, що втратили робоче місце.

Кон'юнктурне безробіття виникає через коливання в зміні виробничого потенціалу. У фазах рецесії у фірм падають обсяги вироб­ництва і, відповідно, потреба в робочій силі. У результаті відбувається вивільнення частини працюючих, котрі належать до категорії безробітних.

Сезонне безробіття – в його основі лежить залежність певних видів праці від сезону року, наприклад, у сільському господарстві і будівництві.

Структурне безробіття – пропозиція робочої сили і попит на неї постійно знаходяться у невідповідності один з одним через структурні зміни, що відбуваються в господарстві. Можливі різні форми прояву структурного безробіття:

1) регіональне безробіття, тобто надлишок робочої сили в районах, що у силу географічних чи природних факторів виявляються відносно несприятливими для економічної діяльності;

2) у результаті появи нових технологій періодично відбуваються істотні зміни способу виробництва, що викликає специфічне – професійне і кваліфікаційне безробіття. Так, у країнах Західної Європи, США в останні десятиліття стає усе менше гірників, текстильників. Напроти, потреба у висококваліфікованих фахівцях у новітніх галузях задовольняється не повністю;

3) особливу форму безробіття утворює безробіття за статтю і віком. Як відомо, найбільш складні проблеми на ринку праці мають безробітні старших віків, а також молодь.

Дуже поширена і така форма безробіття, як застійна (хронічна). Це довгострокове безробіття триває зазвичай рік і більше. Для нього характерна велика нерегулярність занять у частини громадян, падіння їхнього життєвого рівня. Цей тип безробіття призводить до втрат навичок у праці, а нерідко і до розпаду соціально-психологічних основ особистості.

Найбільш важкий вид безробіття – циклічне. Воно виникає в періоди загального економічного спаду і виявляється у перевищенні пропозиції праці над її попитом у всіх галузях і у всіх регіонах країни. У цьому випадку уряд змушений не лише брати безробітних під захист, але і вживати заходи щодо виведення економіки з кризи, щоб збільшити загальний попит на ринку праці.

Безробіття було в тій чи іншій формі навіть за умов соціалізму, і поняття повної зайнятості не означає абсолютної відсутності безробіття, оскільки економісти вважають фрикційне і структурне безробіття зовсім неминучими: отже, "повна зайнятість" визначається як зайнятість, що складає менше 100% робочої сили. Точніше кажучи, рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Іншими словами, рівень безробіття при повній зайнятості досягається у тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю.

Рівень безробіття при повній зайнятості називається також природним рівнем безробіття. Реальний обсяг національного продукту, що пов'язаний із природним рівнем безробіття, називається виробничим потенціалом економіки. Це реальний обсяг продукції, що економіка може виробити при "повному використанні" ресурсів.

Повний чи природний рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочої сили, тобто коли кількість тих, хто шукає роботу, дорівнює числу вільних робочих місць. Природний рівень безробіття являє собою у певному аспекті позитивне явище.

У сучасній економіці країн з розвиненою ринковою економікою зайнятість стає "повною" і ефективною лише тоді, коли рівень безробіття близький до природної норми, який, як показує досвід, не може бути нульовим. Якщо ж йти всупереч реальній ситуації, то це може завдати істотної шкоди економіці.

Показники безробіття:

1) Рівень безробіття визначається як співвідношення чисельності безробітних та економічно активного населення:

РБ = Ч_Б / Ч_ЕАН ·100%, (2.7)

де РБ – рівень безробіття.

Аналогічно розраховується рівень зайнятості:

РЗ = Ч_З / Ч_ЕАН ·100%, (2.8)

де РЗ – рівень зайнятості.

2) Тривалість безробіття – величина, що характеризує в середньому тривалість пошуку роботи особами, що мають статус безробітних на кінець даного періоду, а також тими безробітними, які були в цей період працевлаштовані.

Слід зауважити, що високий рівень безробіття спричиняє серйозні економічні і соціальні втрати. Один із головних негативних економічних наслідків безробіття – недовипуск продукції, недовикористання виробничих можливостей суспільства. Залежність між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВНП знайшла відображення в законі Оукена: перевищення на 1% фактичного рівня безробіття над природним призводить до відставання фактичного обсягу ВНП на 2,5% від потенційного.

Крім економічних втрат безробіття має й значні соціальні і моральні наслідки, що виражаються в появі депресії у вимушено незайнятих громадян, втраті ними кваліфікації і практичних навичок; зниженні моральних засад і зростанні злочинності, розпаді сімей, зростанні соціальної напруженості в суспільстві, підвищенні числа самогубств, психічних і серцево-судинних захворювань.