2.3 Соціологія праці

Соціологія праці – це галузь соціології, що вивчає трудову діяльність як особливу підсистему особистісних відносин за різних умов, а також у взаємозв’язку з іншими підсистемами діяльності та суспільних відносин.

Соціальні функції праці:

1. репродуктивна – полягає в процесі перетворення елементів зовнішнього середовища в предмети задоволення потреб суспільства (наприклад, людина використовує природні ресурси для задоволення своїх потреб, але для цього здійснює певні перетворення: термооброблення рослин, перероблення руди на метал тощо);

2. креативна – задовольняє потреби людей у творчості та само­вираженні. Полягає у створенні принципово нових або невідомих раніше комбінацій існуючих раніше предметів (наприклад, виготовлення та використання нових матеріалів з нетрадиційних ресурсів, винаходи, що поєднують різні функції мобільного зв’язку, листування, калькулятор, камера тощо);

3. структуруючи (інтегративна) функція полягає в тому, що в сучасному сус­піль­стві відбувається диференціація та кооперування зусиль для виготовлення продукції, що поєднує людей через необхідність обміну, ці відносини породжують необхідність створення структур, які спроможні інтегрувати людей;

4. контролююча функція: праця як діяльність в інтересах суспіль­ства знаходиться в сфері дії відповідної системи контролю (КЗпП України, офіційне трудове законодавство, соціальне законодавство, економічні та технічні трудові нормативи, на рівні підприємства – це статути, колективні договори, правила трудового розпорядку, посадові інструкції, положення про підрозділи тощо);

5. соціалізуюча функція: праця розширює склад соціальних ролей, зразків поведінки, соціальних норм та цінностей працівників. Завдяки праці люди відчувають соціальну причетність та належність;

6. розвиваюча функція: виявляється в результатах впливу змісту трудової діяльності на її суб’єктів (фізична праця розвиває м’язи, а розумо­ва – інтелект). У світі існує тенденція до ускладнення та неперервного оновлення трудових процесів. Організації починають розвивати потенціал своїх працівників;

7. стратифікаційна (дезінтегративна) функція праці полягає в тому, що різні види праці оплачуються по-різному і оцінюються суспіль­ством по-різному. Деякі види робіт вважаються в суспільстві прес­тиж­ними, інші ж – ні. Праця виконує функцію ранжування суспільства.

Оскільки трудова діяльність безпосередньо включена до соціально-економічних та культурних умов, вона своїми результатами їх змінює і змінюється сама під їх впливом.

Соціологія праці вивчає також зв’язок праці з іншими видами діяльності (політикою, релігією, ідеологією, рекреацією, навчанням тощо).

У сучасному суспільстві трудова діяльність відбувається в спеціально створених для цього об’єднаннях – організаціях.

Розрізняють формальні і неформальні організації. Людина водночас є членом багатьох формальних та неформальних організацій.

Соціальну основу організацій складають трудові колективи – об’єднання людей, що спільно здійснюють спільну трудову діяльність. Предметом взаємодії трудового колективу є задані ззовні трудові цілі, функції та ролі.

Мистецтво управління трудовою організацією залежить від уміння сформувати трудову спільність, використовувати творчий потенціал, знаходити ефективні способи взаємодії неформальних та формальних організацій всередині колективу.