9.3 Оплата праці персоналу

Механізм мотивації поведінки через потреби передбачає необхідність застосування зовнішніх та внутрішніх винагород. Внутрішні винагороди отримують люди в процесі виконання роботи (задоволення від виконання роботи, від результатів роботи). Зовнішні винагороди повинні забезпечуватись організацією. Одна з основних форм стимулювання діяльності персоналу збоку організації – виплата заробітної плати.

Регулювання заробітної плати відбувається на основі договорів, угод та механізмів державного регулювання (відповідними державними актами встановлюється мінімальний розмір заробітної плати, відсоткові ставки податків та зборів тощо).

Основні функції заробітної плати:

1. Відтворювальна.

2. Стимулююча.

3. Обліково – виробнича.

4. Соціальна.

5. Регулююча.

Заробітна плата є основним джерелом відтворення робочої сили. Крім заробітної плати до витрат на відтворення робочої сили відносять:

• оплату лікарняних листів;

• оплату чергових відпусток;

• оплату за перекваліфікацію;

• вимушені перерви в роботі;

• пенсійні виплати;

• виплати соціального характеру.

Для забезпечення стимулюючої ролі заробітної плати у підвищенні рівня кваліфікації та продуктивності праці необхідні забезпечення співвідношення між мінімальною та середньою заробітною платою на рівні 40:100. Організації, що не забезпечують такий рівень оплати оголошуються банкрутами, а борги покриваються за рахунок роботодавців.

Інструментом регулювання диференціації заробітної плати по складності праці являються тарифні сітки або адекватні їм нормативні документи. Розмір заробітної плати служить орієнтиром для встановлення мінімальних тарифних ставок а також різних соціальних виплат (пенсії, допомога по безробіттю тощо). Тарифна ставка і-го розряду визначається як добуток тарифної ставки 1–го розряду на тарифний коефіцієнт і–го розряду. Тарифна система є основою для розробки форм та систем оплати праці. Застосовуються також інші системи оплати праці:

• оплата по вартості трудового життя;

• оплата за трудовим рейтингом;

• оплата за коефіцієнтом трудової участі.

Відмінності полягають в наборі показників, що характеризують результативність праці.

При застосуванні безтарифних систем фонд оплати праці (ФОП) ділиться на суму індивідуальних показників, на основі „ціни” одиниці коефіцієнта визначається оплата праці кожного працівника.

(9.1)

Де:

ФОП – фонд оплати праці – колективний заробіток організації

З/пл_і - з/пл 1 працівника (і –го)

К_еі коеф. участі, ефективності, рейтинг і – го працівника

n – кількість працівників, що приймають участь розподілі ФОП

Останнім часом широко використовують оплату праці на основі ставок трудової винагороди, які складають 35 – 40% від платежів за виконану роботу):

• на комісійній основі;

• на базі плаваючих окладів;

• участь у прибутках, акціонерному капіталі;

• оплата транспортних витрат та користування транспортом;

• медичне обслуговування, пільги;

• компенсації, не пов’язані з результатами праці

Проблеми матеріального стимулювання праці, що характерні для сучасних умов, пов’язані з виникненням напруженості в суспільстві, коли спостерігаються наступні явища:

1. Рівень оплати в бюджетних галузях стає нижчим за 60–68% по відношенню до середнього рівня у промисловості.

2. Відбувається диференціація середнього рівня заробітної плати по галузях до двох разів.