Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції з УП 2009.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.53 Mб
Скачать

9.2 Мотивація та стимулювання трудової діяльності

Одним із завдань приватизації в Україні було набуття працівниками почуття власника. У ситуації, що склалася в Україні , головним завданням є зробити кожного власником не стільки засобів виробництва, скільки власником своєї робочої сили.

Для формування потужної трудової мотивації необхідно щоб сенс праці виходив за межі задоволення тільки особистих матеріальних потреб людини. Стимулювання передбачає вплив на фактичну структуру ціннісних орієнтацій. Це сукупність вимог та відповідна їм система винагород та покарань, позитивних та негативних стимулів.

Мотивування передбачає також створення та зміну ціннісних орієнтацій працівника та розвиток на цій основі трудового потенціалу.

Механізм стимулювання повинен бути адекватним механізмові мотивації.

Мотивація – це внутрішній процес вибору людиною типу поведінки, що визначається комплексним впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.

Відомі змістові та процесуальні теорії мотивації, що розкривають сутність процесу мотивації через потреби, класифікацію потреб та особливості процесу мотивації поведінки.

Загалом, на трудову мотивацію впливають:

  • система економічних нормативів та пільг;

  • рівень заробітної плати та справедливість розподілу доходів;

  • умови праці;

  • змістовність праці;

  • стосунки в родині, колективі;

  • визнання з боку оточуючих;

  • кар’єрні плани;

  • творча і цікава робота;

  • бажання самоствердитись;

  • ступінь ризику;

  • жорсткі зовнішні команди.

Одні чинники можуть впливати позитивно і збільшувати мотивацію, інші знижують ступінь задоволеності роботою і, відповідно, негативно впливають на мотивацію.

Стимули, що можуть бути використані організацією з метою впливу на індивідів:

  1. Зарплата номінальна (основна та додаткова заробітна плата компенсації, оплата відряджень, відпустки, доплати).

  2. Зарплата реальна (динаміка заробітної плати та відношення її розміру до цін на товари:

  • відповідність встановленому державою мінімуму;

  • компенсаційні виплати;

  • індексація у зв’язку з інфляцією.

      1. Бонуси (премії, винагороди):

  • за відсутність прогулів;

  • експертний;

  • за заслуги;

  • за вислугу років;

  • пільговий.

  1. Участь у прибутках (використовується як правило для керівників з метою зацікавлення у результатах роботи підпорядкованого підрозділу).

  2. Участь у акціонерному капіталі.

  3. Плани додаткових витрат (для стимулювання нових ринків збуту, покриття особистих витрат).

  4. Стимулювання вільним часом шляхом використання наступних дій:

  • надання вихідних;

  • відпустки, вибір часу відпустки працівником;

  • гнучкий графік роботи;

  • скорочення робочого дня за рахунок підвищення продуктивності праці.

  1. Суспільне визнання.

  2. Оплата транспортних витрат, користування транспортом організації.

  3. Накопичувальні фонди з виплатою відсотків по вкладенням.

  4. Забезпечення харчування коштом підприємства, власними коштами та за змішаною системою.

  5. Знижки для купівлі товарів власного виробництва.

  6. Стипендії на освіту, освітні програми, оплата навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів.

  7. Медичне обслуговування.

  8. Житлове будівництво.

  9. Виховання та освіта дітей

  10. Гнучкі соціальні виплати (пільги на вибір).

  11. Страхування.

  12. Покриття витрат по тимчасовій непрацездатності.

  13. Пільги та компенсації, пов’язані з результатами діяльності.

  14. Відрахування в пенсійний фонд.

  15. Кредитні послуги (пільгові кредити співробітникам).

Як свідчить досвід, найбільшого ефекту досягають організації, які використовують комплекс стимулів, які охоплюють різного роду мотиви індивідів до праці. Крім того, арсенал засобів може відрізнятись в залежності від категорії працівника та його цінності для організації.