3.2 Закономірності управління персоналом

Принцип

Зміст принципу

Принципи, що характеризують вимоги до формування системи управління персоналом

Відповідності функцій УП цілям виробництва

Функції управління персоналом зміню­ють­ся не довільно, а відповідно до потреб і цілей вироб­ницт­ва

Первинності функцій УП

Склад підсистем системи управління персоналом, органі­заційна структура, вимоги до працівників і їх чисельність залежать від змісту, кількості і трудомісткості функцій управління персоналом

Оптимальності співвід­но­шен­­­ня інтра- і інфра­функ­цій УП

Визначає пропорції між функціями, направленими на організацію системи управління персоналом (інтра­функ­ції) і функціями управління персоналом (інфра­функції).

Оптимального спів­від­но­­шен­­­ня управлінських орієн­та­цій

Диктує необхідність випередження орієнтації функцій уп­равління персоналом на розвиток виробництва порів­няно з функціями, спрямованими на забезпечення функ­ціо­нування виробництва.

Потенційних імітацій

Тимчасове вибуття окремих працівників не повинне переривати процес здійснення функцій управління. Для цього кожен працівник системи управління персоналом повинен уміти імітувати функції того, хто є вищим та нижчим за посадою, і двох працівників свого рівня.

Принцип

Зміст принципу

Економічності

Якщо після заходів щодо вдосконалення системи УП збільшилися витрати на управління, то вони повинні перекриватися ефектом у виробничій системі, отриманим в результаті їх реалізації

Прогресивності

Відповідність системи УП передовим зарубіжним і віт­чиз­няним аналогам

Перспективності

При формуванні системи УП слід враховувати перспек­тиви розвитку організації

Комплексності

При формуванні системи управління персоналом необ­хідно враховувати всі чинники, що впливають на сис­те­му управління (зв'язки з вище розташованими органами, договірні зв'язки, стан об'єкту управління тощо).

Оперативності

Своєчасне ухвалення рішень щодо аналізу і вдос­ко­на­лен­ня системи УП, що упереджують або оперативно лік­ві­дують відхилення.

Оптимальності

Багатоваріантне опрацювання пропозицій щодо фор­му­ван­ня системи УП і вибір найраціо­нальнішого варіанту за конкретних умов виробництва.

Простоти

Чим простіше система УП, тим краще вона працює, безумовно, це виключає спрощення системи управління персоналом за рахунок інтересів виробництва.

Науковості

Розроблення заходів щодо формування системи УП по­вин­­не ґрунтуватися на досягненнях науки в області уп­рав­ління з урахуванням зміни законів розвитку сус­піль­ного виробництва за ринкових умов.

Ієрархічності

У будь-яких вертикальних зрізах системи УП повинна забезпечуватися ієрархічна взаємодія між ланками управління (структурними підрозділами або відділами, керівниками), принциповою характеристикою якого є несиметрична передача інформації «вниз» і «вгору» за системою управління.

Автономності

У будь-яких горизонтальних і вертикальних розрізах сис­теми УП повинна забезпе­чува­тися раціональна автоном­ність структурних підрозділів або окремих керівників.

Узгодженості

Взаємодії між ієрархічними ланками по вертикалі, а та­кож між відносно автономними ланками системи УП по горизонталі повинні бути в цілому співвідносними з основною метою організації і синхронізовані в часі.

Стійкості

Для забезпечення стійкого функціонування системи УП необхідно передбачати спеціальні «локальні регуля­то­ри», які при відхиленні від заданої мети організації став­лять того чи іншого працівника або підрозділ у неви­гід­не становище, спонукаючи до регулювання системи УП.

Багатоаспектності

УП як по вертикалі, так і по горизонталі може здійсню­ва­тися по різних каналах: адміністративно-господарському, економічному, правовому тощо.

Принцип

Зміст принципу

Прозорості

Система УП повинна володіти концептуальною єдністю, містити єдину доступну термінологію, діяльність всіх під­розділів і керівників повинна будуватися на єдиних принципах.

Комфортності

Система УП повинна забезпечити максимум зручностей для творчих процесів обґрунтовування, вироблення, ухвалення і реалізації рішень. Наприклад, вибірковий друк даних, різноманітність оброблення, спеціальне оформ­­лення документів із виділенням істотної інфор­мації, їх гармонійний зовнішній вигляд, виключення зайвої роботи при заповненні документів тощо.

Принципи, що визначають напрями розвитку системи УП

Концентрації

Розглядається в двох напрямах: концентрація зусиль пра­ців­ників окремого підрозділу або всієї системи УП на ви­рі­шенні основних задач або концентрація однорідних функ­цій в одному підрозділі системи УП, що усуває дублювання.

Спеціалізації

Розподіл праці в системі УП (виділяється праця керів­ни­ків, фахівців і службовців). Формуються окремі підроз­діли, що спеціалізуються на виконанні груп однорідних функцій.

Паралелі

Передбачає одночасне виконання окремих управлінських рішень, підвищує оперативність УП.

Адаптивності (гнуч­кос­ті)

Означає здатність системи УП пристосовуватися до змін цілей об'єкту управління і умов його роботи.

Спадкоємності

Передбачає загальну методичну основу проведення ро­боти по вдосконаленню системи УП на різних її рівнях і різними фахівцями, стандартне їх оформлення.

Безперервності

Відсутність перерв у роботі працівників системи УП або підрозділів, зменшення часу дослідження документів, простоїв технічних засобів управління тощо.

Ритмічності

Виконання однакового обсягу робіт у рівні проміжки часу і регулярність повторення функцій УП.

Прямоточності

Впорядкованість і цілеспрямованість необхідної інфор­ма­ції щодо вироблення певного рішення. Розрізняється го­ри­зонтальна і вертикальна (взаємозв'язки між функціо­нальними підрозділами і взаємозв'язки між різними рівнями управління).