Модуль 2. Педагогіка

Тема 5. Предмет і становлення педагогіки як науки

Мета. Засвоєння теоретико-методологічних особливостей педагогічної науки.

Зміст теми. Виникнення педагогіки як науки. Предмет, задачі, основні категорії педагогіки. Структура педагогічної науки. Зв'язок педагогіки з іншими науками.

Основні поняття: педагогіка, дидактика, навчання, виховання.

Тема 6. Дидактика як теорія навчання: закономірності процесу навчання, принципи

Мета. Засвоєння сутності поняття «дидактика», структури та психолого-педагогічних закономірностей процесу навчання.

Зміст теми. Поняття про дидактику та навчання. Основні дидактичні концепції. Структура процесу навчання. Цілі навчання. Зміст навчального процесу. Психолого-педагогічні закономірності навчання. Принципи навчання. Види навчання.

Основні поняття: дидактика, дидактична концепція, навчальний процес,

дидактична мета, розвиваюча мета, виховна мета.

Тема 7. Форми і методи навчання

Мета. Засвоєння сутності понять “форма навчання ”, “метод навчання ”.

Зміст теми. Поняття про методи навчання. Класифікація методів навчання. Форми організації навчання. Урок як основна форма організації навчання. Типологія уроків. Форми організації навчання у вищій школі.

Основні поняття: методи навчання, форми організації навчання.

1.3. Методичні поради до вивчення тем курсу«Психологія і педагогіка» та плани практичних занять

Тема. Вступ до психології. Психіка і свідомість.

Мета. Засвоєння сутності понять «психологія», «психіка», «психічне відображення», «свідомість». Засвоєння особливостей будови мозку, структури свідомості.

Опорні поняття: психологія, предмет та задачі психології, етапи розвитку психології, методи психології, психіка, етапи розвитку психіки, психічне відображення,, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості, нервова система, мозок, будова мозку, свідомість, структура свідомості.

Дана тема є загальною для розуміння і сприйняття курсу «Психологія і педагогіка». Працюючи над темою, треба в першу чергу звернути увагу на визначення основних понять «психологія», «психіка», «психічне відображення», «функціональна асиметрія мозку», «свідомість». Значну місце треба приділити функціональній асиметрії мозку, яка притаманна тільки людині, формується в процесі спілкування і залежно від переважання функціонування правої чи лівої півкулі впливає на індивідуально-психологічні характеристики особистості.

Вища нервова діяльність людей є якісно складнішою, ніж тварин. Основна розбіжність вищої нервової діяльності людини й тварин полягає у тому, що тільки в людей існує система умовних й безумовних рухових рефлексів, яка забезпечує функцію мови, вимовляння й написання слів, а також здатність реагувати на слова як на умовні подразники, що мають певний смисловий зміст. Друга сигнальна система, або система систем (за І.П.Павловим), забезпечує якісно нову форму відображення зовнішнього світу завдяки функції мови.

Вивчаючи форми психічної діяльності, треба зважати на те, що психічне життя, свідомість та діяльність особистості завжди постають в єдності. Ця єдність виявляється в цілеспрямованій діяльності людини, її різноманітних пізнавальних, емоційних та вольових реакціях, ставленні до інших і до самої себе. Людина взаємодіє з навколишнім середовищем як цілісна система. Цілісність взаємодії забезпечується насамперед вищим відділом центральної нервової системи – корою великих півкуль головного мозку, яка інтегрує (об’єднує) діяльність організму й керує нею.

Для кращого опрацювання теми з метою набуття не тільки теоретичних знань, а й практичних навичок рекомендується виконати тестові завдання для самоаналізу, дискусійні питання.

Структура заняття

1.Аналіз теоретичних положень.

1.1 Предмет, задачі, етапи становлення психології як науки. Методи психології.

1.2. Поняття про психіку. Етапи розвитку психіки. Властивості психічного відображення

1.3. Будова нервової системи і мозку.

1.4. Поняття про свідомість. Структура свідомості. Суспільно-історична природа свідомості.

2.Тестові завдання.

2.1.Взаємодія з навколишнім середовищем відбувається за участю таких дій мозку:

а) нюху; б) смаку; в) сну; г) пиття;д) малювання.

2.2.Дії мозку, які контролюють функції організму:

а) уява; б)сновидіння; в) дихання; г) моргання; д) мовлення.

2.3. Приклади розумової діяльності мозку:

а) зір; б) зосередження; в) чуттєвість; г) дотикові відчуття; д) письмо.

2.4.Функцією лівої півкулі головного мозку є:

а) спілкування; б) читання; в) сприйняття музики; г) аналітичне мислення; д) розв’язування задач.

2.5.Функцією правої півкулі головного мозку є:

а) рахування; б) орієнтація в просторі; в) сприйняття пейзажів; г) емоційне ставлення до когось або чогось; д) слухання віршів.

2.6. За механізмом першої сигнальної системи на нас діють такі слова:

а) світлофор; б) комп’ютер; в) образ; г) абстракція; д) кішка.

2.7 Структурними елементами свідомості є:

а) емоції; б) інстинкт; в) воля; г) самосвідомість; д) інтуїція.

2.8. До сфери несвідомого належать:

а) немотивоване спонукання до дії; б) автоматичні рухи; в) галюцинації; г) повне орієнтування в місце та часі дії; д) сновидіння.

2.9. Найважливішими характеристиками свідомості вважаються такі:

а) акумулювання знань; б) розрізнення суб’єкта і об’єкта; в) спонтанність поведінки; г) цілеспрямованість діяльності; д) ставлення до когось або чогось.

2.10.Найширше застосовуються такі методи збирання фактичного матеріалу:

а) спостереження; б) експеримент; в) інсайт; г) інтуїція; д) тести.

2.11. Вимоги до методу спостереження:

а) хаотичність спостереження; б) збереження природності психічних проявів; в) цілеспрямованість; г) фіксація результатів; д) запрограмованість дій досліджуваних.

2.12.Існують такі види психологічних експериментів:

а) лабораторний; б) неприродний; в) шліфуючий; г) констатуючий; д) формуючий.

2.13. Вимоги до методу вивчення продуктів діяльності:

а) не типовість самої діяльності; б) типовість самої діяльності; в) типовість умов діяльності; г) не типовість умов діяльності; д) аналіз різних продуктів діяльності.

2.14. Тести мають відповідати таким вимогам:

а) стандартизованість випробування; б) невпорядкованість випробування; в) однакові можливості всім досліджуваним; г) різні можливості всім досліджуваним; д) тест містить різні за змістом і формою подачі завдання.

2.15. У психології найбільш широко відомі такі види тестів:

а) визначення здібностей; б) проективні; в) активні; г) успішності; д) неуспішності.

2.16. У вивченні психічних явищ психологія стикається з іншими науками, а саме:

а) медициною; б) з опором матеріалів; в) із кібернетикою; г) з біофізикою; д) з технологією металів.

2.17. Загальна психологія вивчає:

а) пізнавальну і практичну діяльність; б) мотиви поведінки; в) закономірності мислення; г) психіку тварин; д) психічну саморегуляцію.

2.18. До психічних процесів відносять:

а) настрій; б) пам'ять; в) упевненість; г) уяву; д) афект.

3. Дискусійні питання.

1. Які галузі психологічної науки найбільш пов’язані з Вашою майбутньою професією?

2. Навіщо студенту оволодівати науковими психологічними знаннями?

3.Які форми вияву психіки спільні для людей і тварин?

4. Чи можна закономірності психіки, виявлені у тварин , переносити на людину?

5. Як пов’язані між собою чотири характеристики свідомості?

6. У чому відмінність між спостереженням і експериментом?

7.Філософ і культуролог М. Бахтін вважав, що життя людини можна розглядати як складний вчинок, а кожний окремий акт і переживання є моментом її життя – вчинення. Він описав чотири групи характеристик вчинку: цінність, єдність, відповідальність і подійність. Пригадайте у своєму житті вчинок, який змінив вашу долю і включав ці характеристики. Охарактеризуйте його.

8. Чому складну поведінку бджіл не можна назвати працею?

9. Чому обмін сигналами, що відбувається у тварин, не може ототожнюватися з мовою людини?

Тема. Інформаційна функція психіки. Перцептивні процеси.

Мета. Засвоєння сутності понять «відчуття» «сприймання», їх природи.

Опорні поняття: відчуття, властивості відчуттів, види відчуттів, чутливість, пороги чутливості, сенсибілізація, синестезія, адаптація, взаємодія відчуттів, якість, інтенсивність, тривалість; сприймання, види сприймання, предметність, цілісність, константність, структурність, апперцепція, принципи організації сприймання.

Опрацювання даної теми пов’язане з відображенням реальності у людській свідомості, у взаємодії людини з довкіллям. Про багатство навколишнього світу, про кольори, запахи, музичні тони та шуми, вагу предметів, про спрагу та голод ми дізнаємося завдяки органам чуття. За допомогою органів чуття людський організм отримує у вигляді відчуттів різноманітну інформацію по стан зовнішнього і внутрішнього середовища. У відчуттях інтегруються пізнавальні, емоційні та регулятивні аспекти психічного. Вони є первинною формою відображення об’єктивної дійсності в мозку людини. Відчуття є джерелом наших знань про світ і про нас самих.

При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на функції та властивості даного пізнавального процесу. Відчуття людини виконують у її життєдіяльності дві основні, тісно пов’язані між собою функції, - з одного боку, інформують про властивості середовища, з іншого – організують дії людини відповідно до зміни умов. Для ефективного здійснення цих функцій відчуття повинні об’єктивно відображати як ситуацію, так і дії людини, що мають бути адекватними ситуації. Відчуття як елементарне відображення матеріального світу закономірно відбиває основні характеристики предметів і явищ – якісні, кількісні, просторово-часові. У цих закономірностях яскраво проявляється природа чуттєвих образів, які є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу.

Людина пізнає навколишній світ не лише за допомогою відчуттів, які дають знання про окремі властивості предметів і явищ об’єктивної дійсності, а й сприймання, яке дає цілісний образ предмета або явища. Як і відчуття, сприймання виникає тільки за безпосередньої дії об’єктів на аналізатори. Перехід від відчуттів до сприймань – це перехід до складнішого і повнішого їх відображення. Значне місце в темі займає питання про специфічні властивості процесу сприймання, які зумовлюють відображення предметів у сукупності їх суб’єктивних характеристик, а не так, як про них сигналізують окремі органи чуття. Такими властивостями сприймання вважаються предметність, цілісність, структурність, константність, усвідомленість, завдяки яким сприймання з потоку відчуттів, що йдуть із зовні, виділяє ті чи інші предмети, відокремлює їх із середовища, розкриває їхні значення й функції.

Для закріплення теоретичних знань із теми доцільно виконати тестові завдання, діагностичні методики та розглянути дискусійні питання.

Структура заняття

1.Аналіз теоретичних положень.

1.1. Характеристика перцептивних процесів: відчуття та сприймання.

1.2.Види відчуттів та сприймання.

1.3. Властивості перцептивних процесів:відчуття та сприймання.

1.4.Чутливість. Пороги чутливості.

1.4.Принципи організації сприймання.

1.5.Ілюзії сприймання.

2. Тестові завдання.

2.1.Рецептори прийнято поділяти на такі групи:

а) цептивні; б) кінестатичні; в) статичні) г) екстрацептивні; д) інтроцеп-тивні.

2.2. Функції рецепторів:

а) характерні для кожного виду живих істот; б) залежать від рівня розвитку мозку; в) однакові у всіх видів; г) найбільш розвинені у людини.

2.3. Існують такі загальні властивості відчуттів:

а) сенсибілізація; б) адаптація; в) якість; г) тривалість; д) інтенсивність.

2.4. Співставити властивості відчуттів:

1) якість; 2) інтенсивність; 3) тривалість;4) просторова локалізація подразника

та їх визначення:

а) визначається часом впливу подразника, а також функціональним станом органу чуття;

б) визначається специфічними властивостями кожного виду відчуттів, що відрізняють його від іншого виду;

в) визначається аналізом певної міри точності про місце розташування подразника;

г) визначається силою діючого подразника та функціональним станом рецептора.

2.5.Існують такі види сприймання на «співвідношення» подразників:

а) часу; б) зорове; в) слухове; г) руху; д) простору.

2.2. Сприймання людини людиною здійснюється на основі:

а) діяльності; б) емоцій; в) поведінки; г) жестів; д) мови.

2.6. Співставити властивості сприймання :

1) апперцепція; 2) предметність; 3) цілісність

та їх визначення:

а) об’єкти сприймаються в залежності від особливостей особистості та індивідуального досвіду;

б) об’єкти сприймаються як такі, що мають певний смисл, який виражено словом;

в) об’єкти сприймаються у їхній повній формі.

2.7. Співставити властивості сприймання:

1) константність; 2) структурність; 3) категоріальність

та їх визначення:

а) об’єкти сприймаються у їхніх структурних особливостях;

б) об’єкти, представлені у різних варіантах, сприймаються як постійні з основними параметрами;

в)об’єкти сприймаються як речі, що мають функціональне призначення.

2.8. Наше сприймання світу пов’язано:

а) з культурою, до якої ми належимо; б) з практикою; в) з досвідом; г) усі відповіді вірні.

2.9. На думку представників школи гештальтпсихології, фігура у порівнянні з фоном буває більш:

а) упорядкованою; б) структурованою; в) значимою; г) усі відповіді вірні.

2.10. Принцип доповнення полягає в тому, що мозок прагне:

а) доповнити погано окреслений контур; б) згрупувати близько розташовані один до одного елементи; в) згрупувати схожі елементи;

г) усі відповіді вірні.

2.11. Відомо, що елементи складаються у фігуру, якщо вони мають однаковий напрямок. В цьому проявляється принцип:

а) доповнення; б) схожості; в) неперервності; г) симетрії.

3. Дискусійні питання.

1. Яку роль відіграють перцептивні процеси в життєдіяльності людини?

2. Що таке «пороги чутливості аналізаторів», які фактори можуть їх змінювати?

3. Чи можна стверджувати, що в кожному акті пізнавальної діяльності людини чуттєве пізнання передує абстрактному?

4. В чому проявляється активний характер відчуттів у взаємодії людини із середовищем?

5. Які порушення в роботі аналізатора можуть спричинити зникнення відчуття?

6. У чому полягає відмінність між явищами адаптації і сенсибілізації?

7. У чому проявляється активний характер сприймань у взаємодії людини із середовищем?

8.Чи завжди апперцепція позитивно впливає на процес сприймання об’єктів? Наведіть приклади.

9.Чим пояснити, що одна й та сама лекція різними слухачами може оцінюватися по-різному: як «інформативна», «популярна», «цікава», «корисна», «нудна», «нецікава»?

10. Поясніть такий факт: коли людина вперше йде незнайомою місцевістю, самостійно розшукуючи дорогу, то вдруге вона легко знайде її; якщо ж вона йде із супутником, якому дорога добре відома, то вдруге їй буде важко самостійно пройти цей шлях.

4.Діагностичні методики.

Завдання 1. Дослідження зорових відчуттів.

Мета дослідження: визначення величини абсолютного нижнього порога зорового відчуття і оцінка гостроти зору.

Матеріали та обладнання: вимірювальна рулетка і 5 стандартних плакатів із зображенням кілець Ландольдта (діаметр кільця 7,5 мм, товщина лінії 1,5 мм, розрив кільця 1,5 мм; важливо, щоб розриви кілець на плакатах були спрямовані в протилежні боки).

Процедура дослідження.

Робоча група складається з експериментатора, з досліджуваного і протоколіста. У приміщенні, в якому проводиться дослідження, має бути добре освітлення; довжина приміщення – не менше 6,5 м.

У процесі експерименту досліджуваний, який стоїть спиною до плаката на відстані 6 м, за командою експериментатора повертається і наближається до нього, поки не побачить розрив у кільці. Експериментатор і протоколіст за допомогою рулетки визначають відстань від плаката до досліджуваного, з якої він правильно встановлює місце розриву кілець, і в протоколі записується результат – довжина в см. Дослідження проводиться тричі, кожного разу з новим плакатом.

Інструкція досліджуваному: «За вашими плечима на відстані 6м встановлено плакат із зображенням кільця з розривом. За моєю командою поверніться до нього і поступово наближайтеся. Коли побачите розрив, зупиніться».

У протоколі дослідження фіксуються самопочуття досліджуваного, а також результати трьох спроб. Якщо результат варіює в межах, більших за метр, то необхідно зробити ще одну спробу.

Обробка та аналіз результатів.

Показником нижнього абсолютного порога зорового відчуття є середній результат трьох серій:

П(зр) = (Р(1) + Р(2)+Р(3)) / 3

де Р(1), Р(2), Р(3) - величини відстаней, з яких досліджуваний правильно визначав характер розривів у кільці відповідно серії.

Чим більша відстань, з якої досліджуваний побачив напрямок розриву, тим нижчий і, отже, кращий абсолютний поріг зорової чутливості та, відповідно, вища зорова чутливість.

Оцінка гостроти зору робиться за допомогою таблиці.

Якщо розрив визначено досліджуваним з відстані 5 м, то кут розпізнання дорівнює одному градусу, а зір перебуває в діапазоні середніх показників.

	Оцінка гостроти зору
	9	8	7	6	5	4	3	2	1
Показник порога зорового розрізнення (в см.)	Більше 640	621-640	591-620	551-590	501-550	431-500	331-430	201-330	200 і менше

Якщо гострота зору має показники 1,2,3 бали, то це свідчить про ослабленість зору. У цьому, окрім звернення до офтальмолога, важливо, щоб досліджуваний проаналізував стан власного здоров’я і звернув увагу на режим праці та відпочинку, на чергування фізичної та розумової праці.

Завдання 2. Дослідження сприймання часу

Мета дослідження: визначення ступеня точності сприймання коротких проміжків часу.

Обладнання: секундомір, таблиця-протокол дослідження.

Процедура дослідження. Дослідження сприймання часу проводиться в парі (досліджуваний та експериментатор) і передбачає десять дослідів, у кожному з яких досліджуваному пропонують визначити заданий проміжок часу без підрахунку і без використання годинника. Правильність оцінки проміжку часу експериментатор визначає за допомогою секундоміра. Проміжки часу можуть бути, наприклад, такі: 30 с, 60 с, 120 с та ін.

Інструкція досліджуваному: «вам буде запропоновано, не користуючись годинником і не рахуючи про себе, визначити заданий відрізок часу. Сигналом початку сприймання часу буде удар олівцем по столу, а завершення – піднімання руки чи команда «Стоп».

У таблиці-протоколі експериментатор записує заданий для визначення відрізок часу і фактично названий досліджуваним, який той прийняв за заданий.

Відрізок часу, запропонований для оцінки, відмічається в графі С у секундах; фактичний час, також у секундах, - у графі А.

Таблиця-протокол дослідження сприймання коротких проміжків часу

Інтервал оцінки часу С	Фактичний час А
30 с 60 с 120 с…

Обробка результатів.

Точність оцінки часу визначається для кожного досліду окремо за формулою

К(т) = (А/С) 100,

де К(т) – коефіцієнт точності оцінки часу;

А – фактичний часовий інтервал, який минув з початку оцінювання досліджуваним заданого часового відрізку;

С – часовий інтервал, запропонований для оцінки.

Аналіз результатів.

Під час аналізу результатів дослідження важливо визначити, в якому співвідношенні до 100%, менше чи більше, перебувають коефіцієнти точності оцінки часу досліджуваного. Якщо в усіх дослідах досліджуваний має коефіцієнт більший за 100%, то часові відрізки він недооцінює. Якщо його коефіцієнти менше 100%, то часові відрізки він переоцінює. Чим ближчі коефіцієнти до 100% (наприклад, 80% - 110%), тим вища точність оцінки коротких проміжків часу.

Люди відрізняються за типологією оцінки часових інтервалів, однак деякі з них короткі інтервали часу (до хвилини) переоцінюють, а інтервали більші за хвилину навпаки, недооцінюють.

Щоб встановити причини недооцінки чи переоцінки часових інтервалів, ми радимо повторити досліди, ускладнивши їх інструкцією з додатковими вказівками. Наприклад, потрібно визначити заданий інтервал часу, називаючи при цьому літери алфавіту. Введення інструкцією ще однієї мети діяльності змінює оцінку досліджуваним часових інтервалів. Час у цьому разі для досліджуваних, як правило, стає менш помітним, тобто вони, займаючись іншою справою, його недооцінюють. Знаючи особливості сприймання та оцінки інтервалів часу, можна розробити систему прийомів, що будуть корисні в моменти вимушеного очікування: очікування транспорту, зустрічі, подій тощо. Знята при цьому психічна напруженість – один з моментів самовиховання і навчання саморегуляції.

Завдання 3. Дослідження спостережливості.

Мета дослідження: встановлення рівня розвитку спостережливості.

Матеріали та обладнання: два нескладних за сюжетом і кількістю деталей малюнки, однакові майже в усьому, крім заздалегідь передбачених малопомітних десяти відмінностей. Ці відмінності полягають у тому, що немає чи інакше розташовано деякі деталі на одному з малюнків порівняно з іншим. Крім малюнків, потрібні папір для записів, ручка і секундомір.

Процедура дослідження.

У дослідженні спостережливості може брати участь один досліджуваний або група за умови, що малюнки будуть достатніх для зорового сприймання розмірів і їх можна прикріплювати на дошці чи на стіні. Обидва малюнки демонструються досліджуваним одночасно протягом 60 с, тобто 1хв.

Інструкція досліджуваному: «Вам буде показано два малюнки. Уважно роздивіться їх і знайдіть, чим вони відрізняються. Час сприймання малюнків обмежується однією хвилиною. Після команди «Стоп!» малюнки закриють, а Ви запишете на папері помічені Вами відмінності. Якщо все зрозуміло, то починаємо!»

Після демонстрування малюнків та запису знайдених відмінностей досліджуваного просять зробити звіт. Він дозволяє визначити, чи добре було видно деталі малюнків і чи задоволений досліджуваний результатами своєї спостережливості.

Обробка та аналіз результатів.

Мета обробки результатів – визначення коефіцієнта спостережливості.

Для цього дослідник підраховує загальну кількість названих відмінностей, від якої віднімає кількість допущених помилок, тобто вигаданих відмінностей. Отримана різниця ділиться на кількість фактично наявних відмінностей, тобто 10.

Аналіз результатів здійснюється через зіставлення отриманого коефіцієнта спостережливості з максимально можливим, тобто одиницею.. Чим ближче коефіцієнт до 1, тим вищий рівень спостережливості досліджуваного. Коефіцієнт у межах 0,5-0,9 вказує на середній рівень спостережливості, а менше 0,5 – спостережливість низька або слабка.

Тема. Інформаційна функція психіки. Пам'ять.

Мета. Засвоєння сутності поняття «пам'ять», її психологічна природа.

Основні поняття: пам'ять, запам’ятовування, збереження, відтворення, ремінісценція, персеверація, забування, види пам’яті, індивідуальні відмінності пам’яті.

Вивчення теми треба починати з визначення процесу пам’яті, його значення у психічному житті людини, різних точок зору на механізми запам’ятовування. Усе, що людина безпосередньо відображає за допомогою процесів відчуття і сприймання, фіксується, упорядковується, зберігається в її мозку, утворюючи індивідуальний досвід, і за потреби використовується в подальшій діяльності. Пам’ять є підґрунтям психічного життя людини. Завдяки пам’яті людина може здобувати необхідні для діяльності знання, уміння та навички, це неодмінна умова психічного життя людини.

Опрацьовуючи тему, необхідно звернути увагу на те, складові пам’яті (запам’ятовування, збереження, відтворення та забування) виступають водночас і як автономні процеси, і є важливою умовою її ефективності. Пам’ять вважають основою навчання, і його продуктивність пов’язують з повнотою засвоєння знань, тривалістю їх зберігання у часі, готовністю до адекватного використання в різних ситуаціях пізнавальної і практичної діяльності.

Одним з питань даної теми є індивідуальні особливості людей, які значною мірою залежать від особливостей типів вищої нервової діяльності і передаються людині у спадок. Вони накладають відбиток на всі аспекти її психічного життя, виявляючись, зокрема, в особливостях перебігу психічних процесів. У процесах пам’яті вони виражаються в швидкості, точності, міцності запам’ятовування і готовності до відтворення.

Для закріплення теоретичного матеріалу необхідно виконати тестові завдання, підготуватися до обговорення дискусійних питань. З метою глибшого дослідження окремих видів пам’яті, її властивостей доцільно використовувати діагностичні методики.

Структура заняття

1.Аналіз теоретичних положень.

1.1.Поняття про пам'ять. Теорії пам’яті.

1.2.Основні процеси пам’яті:

а) запам’ятовування, його форми;

б) збереження;

в) відтворення, його форми;

г) забування.

1.3.Класифікація видів пам’яті.

1.4.Індивідуальні особливості пам’яті.

2. Тестові завдання.

2.1. Існують такі психологічні теорії пам’яті:

а) асоціативний напрямок; б) фізична теорія; в) гештальтизм; г) біохімічна теорія; д) теорія діяльності.

2.2. Основні процеси пам’яті:

а) забування; б) відтворення; в) запам’ятовування; г)збереження; д) відгадування.

2.3.Ми краще пам’ятаємо будь-яку роботу, якщо вона:

а) доведена до кінця; б) залишилася незавершеною; в) була свідомо завершена; г) привела до винагороди.

2.4. Види пам’яті за характером психічної активності:

а) образна; б) мимовільна; в) рухова; г) емоційна; д) короткочасна.

2.5. Види пам’яті за тривалістю утримання інформації:

а) оперативна; б) довготривала; в) довільна; г) образна; д) словесно-логічна.

2.6. Розрізняють такі типи асоціацій:

а) за контрастом; б) за суміжністю; в) за умовиводом; г) за абстрагуванням; д) за подібністю.

2.7. Довготривала пам’ять:

а) володіє обмеженою ємкістю; б) володіє практично необмеженою тривалістю; в) більш розвинена у людей похилого віку; г) усі відповіді вірні.

2.8. Короткочасна пам’ять:

а) діє протягом до 2 хвилин; б) включає запам’ятовування не більше 11 елементів; в) дозволяє довго пам’ятати телефонний номер; г) усі відповіді невірні.

2.9. Ми орієнтуємося у днях неділі завдяки:

а) просторовій організації; б) послідовній організації; в) асоціативній організації; г) ієрархічній організації.

3. Дискусійні питання.

1. Поясніть вислів: «Пам’ять – це дорога з минулого в майбутнє».

2. За допомогою яких прийомів можна сповільнити процес забування потрібного матеріалу або запобігти йому?

3. Чим можна обґрунтувати величезні можливості пам’яті людини?

4. Які причини індивідуальних відмінностей у пам’яті людей?

5. Поясніть, чому початок і кінець розмови запам’ятовуються краще, ніж її середина.

6. Які умови ефективно впливають на продуктивність запам’ятовування? Наведіть приклади.

7. Багато людей для кращого запам’ятовування вдаються до коротких занотувань. Чому такий прийом сприяє кращому запам’ятовуванню матеріалу?

4. Діагностичні методики.

Завдання 1. Методика вивчення короткочасної пам’яті.

Мета: вивчення об’єму короткочасної зорової пам’яті.

Інструкція досліджуваному: «Зараз вам буде показана таблиця з числами. Ви повинні спробувати за 20 секунд запам’ятати і потім записати якомога більшу кількість чисел. Увага, почали!»

Аналіз результатів. За кількістю правильно відтворених чисел проводиться оцінювання короткочасної зорової пам’яті. Максимальна кількість інформації, яка може зберігатися у короткочасній пам’яті, - 10 одиниць матеріалу. Середній рівень: 6-7 одиниць.

15	39	87	23
94	65	79	46
83	19	69	52

Завдання 2. Методика вивчення смислової пам’яті.

Мета: вивчення впливу смислових зв’язків на запам’ятовування словесного матеріалу.

Інструкція досліджуваному: «Я назву Вам пари слів. Слухайте мене уважно і намагайтеся запам’ятати друге слово кожної пари. Коли я закінчу читати ці пари, то буду знову читати перші слова, а Ви у відповідь на назване перше слово відповідайте другим словом пари, яке Ви запам’ятали. Увага! Приготуйтеся слухати і запам’ятовувати!»

Слова для запам’ятовування:

1.Промінь-сонце, сучок-ялинка, рік-місяць, мідь-свинець, нуль-число, світло зоря, Марс-планета, будинок-двері, ніж-виделка, листя-дерево.

2. Шум-вода, стіл-обід, міст-річка, гривня-копійка, ліс-ведмідь, дуб-жолудь, дичина-постріл, рій-бджола, година-час, гвіздок-дошка.

3.Замок-двері, день-доба, ставок-гребля, тварина-лисиця, око - вухо, ніч-зірка, шлях-дорога, сад-квіти, куля-війна, дощ-парасолька.

Аналіз результатів: підраховується число правильно відтворених пар. Якщо правильно відтворити 6 пар із 10, то можна рахувати, що смислова пам’ять розвинута досить добре.

Завдання 3. Методика вивчення оперативної пам’яті.

Мета: вивчення оперативної пам’яті.

Інструкція досліджуваному: «Зараз я назву вам п’ять чисел. Ваше завдання спробувати запам’ятати їх, потім в умі скласти перше і друге числа, а отриману суму записати, скласти друге і третє числа, суму записати; скласти третє і четверте – суму записати, скласти четверте з п’ятим, знову записати суму. Таким чином, ви отримаєте чотири суми. Час для обчислень – 15 секунд. Після чого я зачитую наступний ряд чисел. Чи є питання? Будьте уважні, числа зачитуються тільки один раз».

Аналіз результатів. Підраховується число правильно знайдених сум. Максимальне їх число – 40. Норма для дорослої людини – від 30 й вище.

Числові ряди

а) 5,2,7,1,4 б) 3,5,4,2,5 в) 7,1,4,3,2 г) 2,6,2,5,3

д) 4,4,6,1,7 е) 4,2,3,1,5 ж) 3,1,5,2,6 з) 2,3,6,1,4

і) 5,2,6,3,2 к) 3,1,5,2,7

Ключ

а) 7 9 8 5 б) 8 9 6 7 в) 8 5 7 5 г) 8 8 7 8

д) 8 10 7 8 е) 6 5 4 6 ж) 4 6 7 8 з) 5 9 7 5

і) 7 8 9 5 к) 4 6 7 9

Завдання 4. Дослідження асоціативної пам’яті.

Мета: перевірити здатність до створення асоціацій.

Інструкція досліджуваному: « Вам буде запропоновано три пари слів, які визначають предмети. Працювати треба з кожною парою по черзі. За три хвилини знайдіть 10 схожих властивостей запропонованих предметів ( наприклад, вони мають однаковий колір, зустрічаються тільки влітку тощо).

1. Самокат та мухомор;

2. Стакан та півень;

3. Кішка та яблуко.

Завдання 5. Методика вивчення смислової пам’яті.

Мета: вивчення впливу смислових зв’язків на запам’ятовування словесного матеріалу.

Інструкція досліджуваному: «Я назву Вам пари слів. Слухайте мене уважно і намагайтеся запам’ятати друге слово кожної пари. Коли я закінчу читати ці пари, то буду знову читати перші слова, а Ви у відповідь на назване перше слово відповідайте другим словом пари, яке Ви запам’ятали. Увага! Приготуйтеся слухати і запам’ятовувати!»

Слова для запам’ятовування:

1.Промінь-сонце, сучок-ялинка, рік-місяць, мідь-свинець, нуль-число, світло зоря, Марс-планета, будинок-двері, ніж-виделка, листя-дерево.

2. Шум-вода, стіл-обід, міст-річка, гривня-копійка, ліс-ведмідь, дуб-жолудь, дичина-постріл, рій-бджола, година-час, гвіздок-дошка.

3.Замок-двері, день-доба, ставок-гребля, тварина-лисиця, око - вухо, ніч-зірка, шлях-дорога, сад-квіти, куля-війна, дощ-парасолька.

Аналіз результатів: підраховується число правильно відтворених пар. Якщо правильно відтворити 6 пар із 10, то можна рахувати, що смислова пам’ять розвинута досить добре.

Завдання 6. Методика вивчення оперативної пам’яті.

Мета: вивчення оперативної пам’яті.

Інструкція досліджуваному: «Зараз я назву вам п’ять чисел. Ваше завдання спробувати запам’ятати їх, потім в умі скласти перше і друге числа, а отриману суму записати, скласти друге і третє числа, суму записати; скласти третє і четверте – суму записати, скласти четверте з п’ятим, знову записати суму. Таким чином, ви отримаєте чотири суми. Час для обчислень – 15 секунд. Після чого я зачитую наступний ряд чисел. Чи є питання? Будьте уважні, числа зачитуються тільки один раз».

Аналіз результатів. Підраховується число правильно знайдених сум. Максимальне їх число – 40. Норма для дорослої людини – від 30 й вище.

Числові ряди

а) 5,2,7,1,4 б) 3,5,4,2,5 в) 7,1,4,3,2 г) 2,6,2,5,3

д) 4,4,6,1,7 е) 4,2,3,1,5 ж) 3,1,5,2,6 з) 2,3,6,1,4

і) 5,2,6,3,2 к) 3,1,5,2,7

Ключ

а) 7 9 8 5 б) 8 9 6 7 в) 8 5 7 5 г) 8 8 7 8

д) 8 10 7 8 е) 6 5 4 6 ж) 4 6 7 8 з) 5 9 7 5

і) 7 8 9 5 к) 4 6 7 9

Завдання 7. Дослідження запам’ятовування від установки особистості.

Інструкція: Студентам зачитують спочатку слова серії А, які треба записати після цього, незалежно від їх порядку в ряду. Далі перевіряють правильність їх написання.

Далі зачитуються слова серії Б та пропонують записати тільки ті, які містять букву О. Але після зачитування просять окрім цих слів, записати і всі інші з прочитаного ряду. Потім перевіряють. Студенти підраховують кількість слів з буквою О у серіях А і Б; знаходять відношення кількості даних слів у серіях А та Б. Дріб показує, у скільки разів більше запам’яталося слів при установці та без установки.

Ряди слів.

Серія А Серія Б.

Мера Туча Нива Сума

Вода Нога Кожа Доза

Чаша Зима Дача Луна

Гора Рота Соха Роза

Дума Шуба Рука Губа