2 Динамічний обмін даними

Статичний обмін даними (розглянутий в розділі 1), має два недоліки: зміни в даних-оригіналі не відображаються в даних-копії; кожна копія даних вимагає для свого зберігання додаткового місця на диску. Від цих недоліків позбавлений динамічний обмін даними. Багато програм для WINDOWS дозволяють проводити динамічний обмін даними. Якщо ви зв'язали частину електронної таблиці з документом Word, то самі дані при цьому в документ не переміщаються. Натомість в документ вставляється зв'язок з електронною таблицею, а реальні дані залишаються в електронній таблиці. Таким чином, будь-які зміни, внесені в електронну таблицю, знайдуть відображення в документі Word.

Обидві програми, і яка надає дані (сервер), і яка одержує дані (клієнт) повинні підтримувати DDE (dynamic data exchange - динамічний обмін даними) або OLE (object linking and embedding – зв’язування і вбудовування об'єктів).

Для створення зв'язку між даними необхідно виконати наступні дії:

• відкрити програму-джерело і скопіювати дані в буфер обміну;

• потім відкрити програму-приймач і виконати ланцюжок команд Правка (Edit) => Специальная вставка (Paste Special). Якщо команда Специальная вставка відсутня в меню Правка прикладної програми, то це значить, що дана програма не підтримує створення зв'язків або використовує для цього нестандартну команду (щоб отримати точну відповідь, потрібно звернутися до опису програми);

• в діалоговому вікні Специальная вставка вибрати бажаний формат даних для вставки, встановити перемикач в положення Связать (Paste Link) і клацнути на кнопці ОК. Якщо опція Связать недоступна, то, можливо, прикладна програма-джерело не підтримує скріплення даних як сервер.

Найважливішою перевагою використання зв'язків є їхня здатність забезпечувати автоматичне оновлення документів: будь-яка модифікація початкових даних автоматично відображається в документі призначення.

Використовуючи можливості OLE, ви можете створювати складені документи, тобто документи, які включають різні типи даних з різних джерел (текст, дані електронних таблиць, інформацію з бази даних, діаграми, малюнки і т.д.).

В програмі, що реалізує OLE, є багато опцій для створення складних документів. Коротке зведення найпоширеніших опцій:

- Вбудувати дані в документ (Embed Data In А Document);

- Вбудувати файли в документ (Embed А File In А Document);

- Зв'язати дані з документом (Link Data In Document);

- Зв'язати файли з документом (Link А File In А Document).

Більшість прикладних програм, які підтримують OLE, полегшують переміщення або прив'язку даних до документа. Найлегший спосіб динамічного обміну даними полягає у використанні буфера обміну (досить схоже на використання буфера обміну при створенні зв'язку, тобто Правка (Edit) => Специальная вставка (Paste Special)).

Якщо вихідна прикладна програма може працювати як OLE-сервер, то один з пунктів у вікні списку Как: (As:) включає слово Объект (Object). Вибір такого пункту приводить до того, що прикладна програма поміщає в документ дані як об'єкт формату OLE. При подвійному натисканні на такому об'єкті в документі він стає доступним для редагування або відтворення.

Багато прикладних програм мають також і інші команди для вставки в документ об'єктів у форматі OLE. Наприклад, в редакторі Word при виборі команд Вставка (Insert) => Объект (Object) на екран виводиться діалогове вікно Вставка объекта (Рис. 3.3), в якому перераховані різні типи об'єктів у форматі OLE, які можна вставити в документи цього редактора.

Рис. 3.3

На рисунку 3.4 показана панель Создание из файла (Create From File) діалогового вікна Вставка объекта.

Рис. 3.4

Ця панель дозволяє вставляти в документи або зв'язувати цілі файли. На Рис. 3.3 і Рис. 3.4 потрібно звернути увагу на прапорець опції В виде значка (Display As Icon). Якщо він встановлений, то Word вставить в документ значок, що представляє значок OLE, а не самі дані. Подвійне натискання на цьому значку відкриває прикладну програму, в якій був створений об'єкт, для виведення його на екран або відтворення.