3. Управлінська й службова етика та етикет.

.Службова і управлінська етика як інваріантний, наскрізний момент усіх видів фахової етики, пов’язаний з необхідністю гармонізувати стосунки субординації та координації у трудовій сфері. Моральна культура керівництва: перехід службового стану в соціокультурний вимір – статус! Моральні аспекти стосунків з підлеглими, з різними професійними категоріями суб’єктів. Мораль і межі професійної компетенції. Моральна оцінка діяльності керівника працівниками. Моральний авторитет: “керівник, який живе в ладу з совістю, може вимагати того ж самого від інших”. Дуже часто буває навпаки. Авторитет справжній і хибний (“дутий”). Норми службового етикету. Чи мають позитивне значення “службові романи”? А використання секретарок не за фаховим функціональним призначенням? Субординація й координація стосунків у сфері управління. Етика керівництва й підлеглості в управлінні. Посадові визначення й нові призначення Субординація (керівники – підлеглі у складній ієрархії “своїх” і “суміжних”) і координація (об’єднання і приведення у відповідність зусиль в середині свого колективу, між різними службами та відділами, з суміжниками, різними поверхами управління) взаємних стосунків всіх гілок управлінського дерева як об’єкт службових етики й етикету. Стиль керівництва сьогодні. Небезпека на межі “свої” – “чужі”. “Честь мундира” і безчесний обман.

Управління моральними якостями. Перелік якостей інженера-керівника фірми “Дженерал електрик”: увага до чужої думки; толерантність; увічливість (не вступати у сварки із-за дрібниць, не робити зауважень при інших); справедливість до підлеглих: дякуй за плідну працю, давай максимум свободи дій співробітникам, якщо це корінним чином не розходиться з твоїм уявленням про продуктивність; гордись тими підлеглими, що здібніші від тебе; не застосовуй владу доки є інші засоби впливу; визнавай свої помилки. Не роби того, що можуть зробити підлеглі (за виключенням випадків підвищеного ризику). Особисті якості: інтелект (знання, нові ідеї), компетентність, позитивні стосунки з підлеглими, позитивна позиція керівника, стиль і методи керівництва й управління.

Що важливіше або надійніше: “виховувати” певні моральні якості фаху у будь-кого випадкового чи підбирати людей, у яких є відповідні для даної професії моральні якості? На жаль досі для підбору до вузів діє один критерій – знання певних дисциплін, інтелектуальний показник. Звичайно слід враховувати й те, що ні “прищепа до дички” необхідних якостей, ні “готові морально” кадри не бувають одразу і в абсолютній формі. Це два моменти єдиного процесу підбору, розвитку та розстановки кадрових фахівців. Але коли заздалегідь видно, що за птаха, – не варто довго мучитись у надії, що що-небудь та вийде. Вибору на посаду за ознакою родства чи за взаємною угодою знаменитий хірург М.І. Пирогов протиставив свою принципову мірку: “Якщо б хто-небудь добивався посади, й спасіння його життя чи честі залежало від досягнення цієї посади, я буду всіма силами йому протидіяти поза всяким бажанням йому шкодити, якщо я буду переконаним, що він не має ні найменшої здібності для виконання належних обов’язків” (Порудоминский В. Н.И. Пирогов. Серия ЖЗЛ. – М., 1969. – С. 151.).

Норми службового етикету і культури поведінки у сфері права. Субординація і координація взаємних стосунків всіх гілок правового дерева. Головні вимоги до юридичної етики та етикету: професійна компетентність фахового рівня (вправно стріляти, володіти прийомами самооборони, мати фізичну підготовку й витривалість тощо); зовнішній вигляд (чистий, випрасуваний одяг, манери поведінки, стиль розмови тощо); стиль і культура спілкування, офіційне представництво, а не себе самих, певна харизма. Не посягати від власного імені на будь-чиї права, майно, користуючись службовим положенням, силовими можливостями влади і зброї. Триматися у межах компетентності, у сфері правових законів. В.Т.З (виправно-трудові заклади) – чи не надміру “професійні”? Чи управляють вони виправленням?

Норми службового етикету і культури поведінки мають значні особливості у військових. Є свій “анти-фольклор” у солдатів строкової служби. “Солдат спить – служба йде”. Є й у офіцерів: “наш службовий обов’язок – встигнути випустити ракети, а там можна і вмирати” (командир стратегічного ракетного дивізіону).

Ділова етика і діловий етикет. Сукупність моральних норм адміністративної та службової етики відноситься до галузі ділових стосунків (ділова етика звичайно не обмежується службовими та управлінськими аспектами). Інколи ділову етику разом з етикою бізнесу відносять до “економічної етики” (важко погодить з самим цим терміном, бо то позначка цілої сфери суспільного життя, а не фахової діяльності). інша справа – етика бізнесу. Етика у сфері ділових стосунків уключає етику: підприємництва, бізнесу, торгівлі, управління, адміністрування. Протестантське реформування й етика “чесної наживи”, де потяг до Бога і прибутку взаємно обумовлені, – початок класичного капіталізму, бізнесу (“робити гроші” у середні віки морально засуджувалося). Від Фоми Аквіната до сьогодення багато людей переконані – торгівля з метою прибутку обов’язково аморальна. Підстави для такої думки є: сфери прибутку притягальні для нечесних людей, які дають своєрідне трактування приказці “гроші не пахнуть” і заражають своїми “нормами” багатьох людей. Але бізнес може бути й одухотвореним. Фінансовий успіх як знак заохочення Богом – це суттєва риса культури Західного світу. Багаті – морально вищі, досконаліші. Генрі Форд розробив цілу концепцію етики підприємництва та бізнесу: щастя й добробут – наслідок чесної праці, саме у цьому перебуває здоровий етичний глузд, все інше – поезія. Мета – створити зі світу речей джерело радості, свободи, насолоди життям. Етика бізнесу – це норми поведінки підприємця, вимоги до стилю його діяльності, до характеру спілкування між учасниками бізнесу (ведення переговорів, складення документів, методи і засоби конкуренції тощо), до соціального їх обличчя. Вона не виникає довільно чи за суб’єктивним бажанням будь-кого, формується тривалий час і в залежності від політичних та економічних свобод, прав людини, сили виконавчої влади, стабільності законодавства, правового забезпечення, реклами та пропаганди в цілому. Кодекс підприємця включає такі моральні постулати:

• Переконання в корисності його праці також і для інших, всього суспільства.

• Люди хочуть і вміють працювати, їх лише треба організувати

• Бізнес – велика справа й привабливий вид творчості, його слід заохочувати

• Визнання необхідності конкуренції і можливості її поєднання зі співробітництвом

• Повага будь-якої власності, професіоналізму, компетентності, законів

• Визнання високої цінності науки, техніки, освіти, всяких продуктивних новацій.

Етика бізнесу включає в себе й діловий етикет: порядок поводження у відповідності до звичок і звичаїв та суспільної думки, ритуалізовані норми, що регламентують стиль роботи, манеру спілкування між фірмами, імідж бізнесмена тощо. Етикетних форм багато, але всі вони спрямовані до ввічливості, шанування, шанобливості. За допомогою етикету надається вираз і виразність значимості того, з ким контактуєш, повагу до нього. У представницькому спілкуванні виразно помітне відношення до рангу, чину, титулу, держави, фірми, статі, віку тощо. Етикет має також і естетичну складову: точність, зручність, гармонію, вишуканість форм поводження. Візитка – атрибут ділової людини, з якого починається знайомство, – винна також мати приємний вигляд але класичну стриманість. Те ж стосується й інших атрибутів: поздоровлень, висловлювань вдячності, карток співчуття, візитів ввічливості, квітів, сувенірів тощо. Діловий етикет – надзвичайно важливий бік фахової поведінки та спілкування підприємців, заклад підприємницького успіху. Справа може “не вигоріти”, зірватися домовленість лише тому, що з якоїсь сторони були порушення правил, процедур, допускався “дурний” тон чи смак. Часто у цьому винні не самі бізнесмени, а їх недолугі консультанти. Поважні фірми одразу переривають всілякі переговори, коли партнери виявляються невідповідними навіть в одязі, манерах, символіці. Варто ввести іспити на знання ділового етикету, який формується під впливом певних соціокультурних умов конкретної країни, культурного регіону.