Питання для самоперевірки:

1. Наведіть аргументи на користь того, що Україна є урбанізованою державою. Які регіони України найбільш урбанізовані?

2. Із чого (із якої суміші газів) складається чисте атмосферне повітря? Які домішки (речовини-полютанти) викликають забруднення атмосферного повітря у великих містах?

3. У чому проявляються негативні наслідки шумового забруднення великих міст?

4. Розрахуйте рівень шуму, створений N джерелами, якщо рівень шуму від кожного з них становить L₁. Виконайте розрахунки для: 1) N= 100, L₁= 65 дБ; 2) N= 50, L₁= 85 дБ.

5. Якими правилами повинен керуватися пішохід, перетинаючи проїжджу частину дороги: 1) у місті; 2) за містом?

6. У чому полягає негативна дія на людину оптичних електромагнітних випромінювань: 1) ультрафіолетового випромінювання; 2) видимого світла; 3) інфрачервоного випромінювання?

7. Розв'яжіть одну із задач на визначення рівня шуму, створеного транспортним потоком, у складі якого є легкові і вантажні автомобілі.

Модуль М-3 «Небезпеки урбанізованого життєвого середовища та захист від них»

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

Тема 7. Радіація та її небезпека Радіація і життєдіяльність людини

Дія радіації на людину. Променева хвороба

Радіаційні ризики

Радіаційне харчування в умовах радіаційного забруднення

Управління радіаційною безпекою

Кількісне оцінювання радіаційних ризиків

Література

1. Желібо є.П., Заверуха н.М., Зацарний в.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів взо. — к., 2005. — 320 с.

2. Пістун і.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — Суми, 1999.—301 с.

НАЙВАЖЛИВІШІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ ТЕМИ №7:

РАДІАЦІЯ	ПОГЛИНЕНА ТА ЕКВІВАЛЕНТНА ДОЗИ ОПРОМІНЕННЯ
РАДІОБІОЛОГІЧНИЙ ПАРАДОКС
ІОНІЗУЮЧІ ВИПРОМІНЮВАННЯ	ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА
АКТИВНІСТЬ РАДІОАКТИВНОГО ПРЕПАРАТУ	РАДІАЦІЙНІ РИЗИКИ
ЕКСПОЗИЦІЙНА ДОЗА ВИПРОМІНЮВАННЯ	РАДІОЗАХИСНЕ ХАРЧУВАННЯ

§ 7.1. Радіація і життєдіяльність людини

1. Радіація (від лат. radiatio — випромінювання) — випромінювання, променевисилання, зокрема викидання частинок (або квантів) ядрами атомів деяких хімічних елементів.

2. Радіоактивне випромінювання — один із видів іонізуючого випромінювання (поряд із космічними променями, рентгенівським випромінюванням).

3. Людство постійно перебувало і перебуває під дією іонізуючих випромінювань, у тому числі й радіації. Іонізуюче випромінювання — фактор, який постійно супроводжував еволюцію людини.

4. Будь-який потік частинок, під час взаємодії якого із речовиною відбувається іонізація (утворюються електричні заряди протилежного знака), може називатися іонізуючими променями.

5. Важливою складовою іонізуючих випромінювань, під постійною дією яких знаходиться все живе на Землі, є космічні промені: до їхнього складу входять протони (близько 86%), альфа-частинки (близько 13%), електрони (близько 1%).

6. Повітря, яким ми дихаємо, є іонізованим: кожний 1 см³ повітря містить від 10³ до 10⁵ іонів (іон — електрично заряджена частинка, що утворюється при отриманні або втраті електрона атомом чи молекулою).

7. Основними видами радіоактивних випромінювань є потоки частинок (альфа α-, бета β-, гамма γ-), утворених унаслідок перетворень ядер атомів.

8. Сучасна назва явища — радіоактивність — виникла після відкриття Марією Склодовською-Кюрі 1898 року нового хімічного елемента, названого нею Радій (у перекладі з грецької — променевий). Радій являє собою радіоактивний хімічний елемент, символ Ra, номер у Періодичній системі елементів 88, сріблясто-білий метал.

9. Радіоактивне опромінення, що його постійно зазнає людина внаслідок дії природних джерел радіації (космічні, сонячні промені, земне випромінювання), називають радіаційним фоном. Основними радіоактивними ізотопами, що містяться у гірських породах Землі і спричиняють своїм випромінюванням утворення радіаційного фону, є Калій-40; Рубідій-87; члени двох радіоактивних сімейств, що беруть початок від Урану-238 і Торію-232 — довго живучих ізотопів, котрі ввійшли до складу Землі від самого її утворення.

10. За даними Наукового Комітету ООН щодо дії атомної радіації (НКДАР), радіоактивне опромінення людини, спричинене дією природних джерел радіоактивності, становить близько 83% усієї радіації, отриманої людиною.

11. Загальна кількість розпадів радіоактивних ядер в одиницю часу (за 1 секунду) називається активністю радіоактивного препарату. Вимірюють активність у бекерелях: 1 Бк = 1 розпад за секунду. Крім бекереля, іноді використовується позасистемна одиниця радіоактивності— кюрі: 1 Ки = 3,710¹⁰ Бк. Зручність використання цієї одиниці пояснюється тим, що вона відповідає активності 1 грама радію.

12. Дія радіації спричиняє такі ефекти:

1) тепловий (температурний);

2) електричний;

3) енергетичний;

4) біологічний.

13. Тепловий ефект полягає у нагріванні речовини (підвищенні температури препарату, що опромінюється). Тепловий ефект оцінюють за зростанням температури, вимірюючи її у ⁰С.

14. Електричний ефект оцінюють за іонізуючою дією радіації. Кількісною характеристикою електричного ефекту, спричиненого дією радіації, є експозиційна доза випромінювання.

15. Експозиційна доза випромінювання чисельно дорівнює сумарному заряду іонів кожного знака окремо, який припадає на одиницю маси (1 кг) іонізованого радіацією повітря.

16. У Міжнародній системі одиниць фізичних величин (СІ) одиницею експозиційної дози випромінювання є кулон на кілограм (Кл/кг). Позасистемною одиницею експозиційної дози випромінювання є рентген (Р): 1Р = 2,5810^-4 Кл/кг.

17. Експозиційна доза радіоактивного випромінювання дає загальне уявлення щодо кількості падаючої на об'єкти енергії радіоактивного випромінювання за час опромінення.

18. Зміну експозиційної дози випромінювання з часом називають потужністю експозиційної дози випромінювання (ПЕД). Найчастіше ПЕД вимірюють у мікрорентгенах на годину (мкР/год) або у мілірентгенах на годину (мР/год).

19. Енергетичний ефект, спричинений дією радіації, оцінюється за величиною енергії, що її отримує одиниця маси (1 кг) опроміненої речовини. Ця кількісна характеристика має назву поглиненої дози опромінення.

20. Поглинена доза опромінення кількісно характеризує ступінь пошкодження об'єкта радіоактивним випромінюванням.

21. У Міжнародній системі одиниць фізичних величин (СІ) одиницею поглиненої дози опромінення є грей (Гр). Один грей — це така поглинена доза опромінення, при якій 1 кг опроміненої речовини отримує енергію радіоактивного випромінювання 1 джоуль: 1 Гр = 1 Дж/кг.

22. Одиниця поглиненої дози опромінення — грей — утворена від прізвища англійського вченого  століття Луї Гарольда Грея, визнаного фахівця у галузі радіобіології, якому вдалося встановити кількісні зв’язки між фізичними і біологічними наслідками іонізуючого опромінення. Л.Г.Грей є лауреатом Міжнародної премії імені В.К.Рентгена, а його ім’я присвоєне найавторитетнішій англійській лабораторії, котра є провідним Міжнародним науково-дослідницьким центром у галузі радіаційної онкології.

23. Кількісну оцінку радіаційної небезпеки, пов’язану із хронічними захворюваннями людини внаслідок радіоактивного опромінення довільного складу, здійснюють, використовуючи для цього окрему характеристику — еквівалентну дозу опромінення.

24. У Міжнародній системі одиниць фізичних величин (СІ) одиницею еквівалентної дози опромінення є зіверт (Зв).

25. Одиниця еквівалентної дози опромінення — зіверт — утворена від прізвища шведського вченого  століття Рольфа Максиміліана Зіверта, визнаного фахівця у галузі дозиметрії й радіаційної безпеки, за ініціативою якого по всьому світові була створена розгалужена мережа станцій спостереження за радіоактивним забрудненням навколишнього природного середовища.

26. І грей (Гр), і зіверт (Зв) були одночасно запроваджені як одиниці вимірювань фізичних величин згідно з рішенням XVI Генеральної Конференції з мір і ваг (Париж, жовтень 1979 р.) .

Зверніть увагу! 1) Еквівалентна доза опромінення (у зівертах) є основною характеристикою при оцінюванні небезпеки, котра проявляється у вигляді викликаних радіацією хронічних хвороб людини. 2) На практиці вважають, що шкода організму людини, заподіяна -опроміненням дозою 1 Зв, спричиняється джерелом радіації з експозиційною дозою випромінювання 100 рентген (за умови, що ця радіація повністю поглинається організмом). Виходячи із такого припущення, вважається, що 1 Зв = 100 бер (1 бер — біологічний еквівалент рентгена).

27. Різні частини тіла людини (органи, тканини) мають різну чутливість до іонізуючого опромінювання, й тому отримані різними органами і тканинами сумарні дози опромінення підраховують, помножуючи їх на коригуючі коефіцієнти (коефіцієнти радіаційного ризику).

28. Суму всіх добутків еквівалентних доз опромінення на відповідні коефіцієнти радіаційного ризику називають ефективною еквівалентною дозою опромінення. Таким чином, ефективна еквівалентна доза відображає ефект опромінення для всього організму в цілому.