Гіпо- і гіпертермія

У реальному житті процеси теплопродукції не завжди відпові­дають процесам тепловіддачі. Так, у випадку переваги одного із процесів над іншим температура ядра змінюється. Температура може змінюватись під впливом ендогенних або екзогенних чинників. Наприклад, при дії низької температури паралельно з інтенсифікацією процесів теплопродукції для зменшення тепловід­дачі звужуються судини шкіри. Але при дуже низькій температурі це може спричинити відмороження. Тому звичайно після звуження кровоносні судини можуть розширюватися і кров знову рухається до шкіри. Ця місцева реакція обумовлена локальною термочутливістю м'язів судин і добре виражена в адаптованих до холоду людей.

В умовах дуже низької навколишньої температури розширен­ня судин шкіри може призвести до збільшення тепловитрат, зни­ження температури ядра, і людина може замерзнути. Зниження температури ядра, згідно з правилом Вант-Гоффа, супроводжує­ться зниженням активності обмінних процесів. Смерть при охоло­дженні настає при температурі ядра 26—28 °С. Але ще перед цим низька температура призведе до різкого пригнічення активності нейронів ЦНС, до «засинання» і непритомності.

Вказану залежність сьогодні використовують з лікувальною метою, коли потрібно на деякий час відключити кровообіг, щоб зробити операцію на серці. Такий метод називається керова­ною гіпотермією. Для його здійснення використовують принцип поступового екстракорпорального охолодження крові. По­передньо під відповідним наркозом потрібно вимкнути центр тер­морегуляції. Звичайно, температуру тіла поступово знижують до 23—25 °С, що дозволяє на 20—30 хв зупинити кровообіг. Потім, також поступово, температуру підвищують. Ясна річ, охолоджене серце самостійно не зможе «запуститися». Його скорочення сти­мулюють за допомогою дефібрилятора.

Протилежний гіпотермії стан називають гіпертермією. Гіпертермія спостерігається і у здорових людей. Це відбувається, наприклад, при інтенсивній фізичній праці, коли тепловіддача від­стає від теплотворення. Висока навколишня температура, особливо при високій вологості, інтенсивний вплив сонця також можуть спричинити гіпертермію. При підвищенні температури тіла понад 41 °С розвивається набряк мозку, порушується процес терморегу­ляції і без медичної допомоги може настати смерть.

Гіпертермія супроводжує багато хвороб. Вважають, що меха­нізм появи пропасниці обумовлений зміщенням «заданого зна­чення» температури в гіпоталамічному центрі. Зміна функції центру є наслідком дії на нього пірогенів — полісахаридів бактеріаль­них мембран, які надходять у кров і зумовлюють синтез лейкоци­тарних пірогенів. Унаслідок зміни «заданого рівня» центр термо­регуляції за «норму» вважає іншу температуру і налагоджує усі механізми терморегулювання на новому рівні. Підвищення тем­ператури відбувається внаслідок тремтіння, зменшення потовиді­лення і звуження судин шкіри. Виведення пірогенів сприяє під­вищенню активності механізмів тепловіддачі: посилюється пото­виділення, розширюються судини шкіри, і температура тіла знижується.