Регуляція шлункової секреції

1. Складнорефлекторна фаза («психічна», мозкова); «запальний сік».

2. Шлункова фаза (нейрогуморальна, хімічна), під дією механорецепторів шлунка, збудженя передається по чутливим волокнам блукаючого нерва до травного центру довгастого мозку, а від нього по секреторним нервам до залоз шлунка. Посилюють секрецію шлункового соку також гормони шлунка, такі як, гістамін, гастрин, а також ацетилхолін, а гальмується гормоном - гастрогастроном.

3. Кишкова фаза- 1-3години, (подразнення механо-, осмо-, хеморецепторів кишечника); кишечний гормон ентерогастрин, посилює виділення шлункового соку, а гальмується гормоном –ентерогастроном.

Моторная функція тонкого кишечника

1. Перистальтичні скорочення (координовані скорочення повздовжнього та колового шарів м’язів);

2. Неперистальтичні скорочення (ритмична сегментація і маятнікоподібні рухи);

Гуморальна регуляція моторной функції тонкого кишечника

1. Стимулююча дія:

а)біологічноактивні речовини (серотонін, гистамін, браді-кінін);

б) гормони «ШКТ» (гастрин, перистальтин);

в) гормони ендокриних залоз (інсулін);

2. Гальмівна дія: гормони мозкового шару наднирників (адреналін, норадреналін);

Моторная функція товстого кишечника

1. Перистальтичні рухи;

2. Антиперистальтичні рухи;

3. Маятникоподібні рухи;

Травлення у товстому кишечнику

1. Позитивна роль мікрофлори кишечника –кишечна палочка і молочнокислі бактерії:

а)які утворюють молочну кислоту, яка має антисептичні властивості;

б)бактерії синтезують вітаміни групи «В» і «К», пантотенову і амідникотинову кислоти, лак-офлавін;

в)інактивують ферменти, які поступили із тонкого кишечника (ентерокиназу, лужну фосфотазу, трипсин, амілазу та інші);

г)пригнічують розмноження патогених мікроорганізмів;

2. Негативна роль мікрофлори кишечника:

а)утворюють ендотоксини;

б)викликають бродіння і гнилостні процеси з утворенням отруйних речовин (індол, скатол, фенол), які в пенній мірі можуть стати причиною захворювання.

Структура, що забезпечує функцію гладких м’язів

Періодичні рухи Голодні рухи Травні рухи

Види руху Тонічні Перистальтичні

Значення рухової функції Перемішування хімусу Пересування

Всмоктування Шлунково – кишковий Виділення

тракт

Ротова порожнина Слина

0,5 – 2л

Вода

Глюкоза Шлунок Шлунковий сік

Амінокислоти 2 – 2,5л

Алкоголь

Вода Жовч 0,5 – 1л

Глюкоза Тонкий Панкреатичний сік

Амінокислоти кишечник 1,5 – 2л

Жирні кислоти та Сік тонкої кишки

гліцерин 1,5 – 2л

Вода Товстий Сік товстої кишки

Мінеральні солі кишечник 0,05 – 0,06л

ФЕРМЕНТАТИВНЕ ПЕРЕТРАВЛЕННЯ У ШЛУНКОВО – КИШКОВОМУ ТРАКТІ.

ОРГАН	ГОЛОВНИЙ ПЕРЕТРАВЛЮЮЧИЙ ФЕРМЕНТ	СУБСТРАТ ДІЇ ФЕРМЕНТУ	ОСНОВНИЙ ПРОДУКТ ДІЇ ФЕРМЕНТУ
Порожнина рота (слина)	Птіалін ( амілаза ) Мальтаза розщеплює	Крохмаль(полісахарид) Мальтозу (дисахарид)	Мальтоза(дисахарид) Глюкози(моноса-хар.)
Шлунок (шлунковий сік)	Пепсин, рН 2 – 3 Розщеплює Хімозин	Білки – до Звурджує молоко	Протеази, пептидази казеїн
Дванадцятипала кишка (панкреа- тичний сік)	Трипсин, рН 6 – 8 розщеплює	Білки, поліпептиди - до	Амінокислоти, поліпептиди
	Хемотрипсин, рН 6 – 8 розщеплює	Білки, поліпептиди - до	Амінокислоти, поліпептиди
	Карбоксипептидаза, рН 6 – 8	Кінцева СОО група пептидів	Амінокислоти
	Ліпаза, рН 8	Жири	Жирні кислоти, гліцерин, моно- та дигліцериди
	Амілаза Мальтаза Лактаза, сахараза	Крохмаль, гідролізати Дисахариди	Мальтоза, декстрини та глюкоза
Слизова тонкого кишечника (кишковий сік)	Рибонуклеаза, дезоксирибонукле-аза Ентерокіназа	РНК та ДНК Трипсиноген	Нуклеотиди На трипсин

Гормони травного тракту.

ГОРМОНИ	МІСЦЕ УТВОРЕН-НЯ	СТИМУЛИ ДЛЯ СЕКРЕЦІЇ	ОРГАН-МІШЕНЬ	ХАРАКТЕР ВІДПОВІДІ
Гастрин	Слизова шлунку	Розтягування шлунка	Шлунок	Підвищення секреції НСІ
Ентерогастрин	Слизова шлунка та товстого кишечника	Жирні кислоти	Шлунок	Пригнічення секреції НСІ, зменшення перистальтики та уповільнення евакуації
Панкреозимін	Слизова дванадцяти-палої кишки	Присутність їжі у дванад- цятипалій кишці	Підшлункова залоза	Підвищена секреція ферментів з панкреатичним соком
Холецистокі-нін	Слизова дванадцяти-палої кишки	Присутність жирної їжі у дванадцяти-палій кишці	Жовчний міхур	Скорочення жовчного міхура
Секретин	Слизова дванадцяти-палої кишки	Кислота та їжа у два-надцятипа-лій кишці	Підшлункова залоза, печінка	Підвищення секреції НСО3 с панкреатич-ним соком. Утворення жовчі
Шлунковий інгібуючий пептид (ШІП)	Слизова оболонка шлунка	Глюкоза	Підшлункова залоза	Посилення вивільнення інсуліну
Вазоактивний інтестинальний пептид (ВІП)	Слизова оболонка кишечника		Гладкі м’язи судин, жовчного міхура, сфінктерів	Розслаблення

Усі процеси життєдіяльності клітин здійснюються з використанням енергії. Вона витрачається на створення цілісності клітинних структур, підтримку іонних градієнтів, біосинтетичних процесів, забезпечення специфічних форм клітинної активності тощо. У процесі творення енергоємних макроергів частина енергії відразу виділяється у вигляді тепла – це первинне тепло. Уся енергія, яку виробляє організм за одиницю часу, є сумою енергії, потрібної для виконання праці, енергії, витраченої на теплотворення, і запасів енергії.

Теоретично для будь-якої клітини можна виділити 3 метаболічні рівні – активності, готовності та підтримання цілості. Рівень активності – інтенсивність процесів обміну при виконанні специфічної функції клітини (секреція клітин, скорочення м‘яза тощо). Рівень готовності – метаболічний рівень, який неактивна у даний момент клітина повинна підтримувати, щоб у будь-який момент бути готовою почати функціонувати. Рівень підтримки цілості – це мінімум, якого досить для збереження клітинної структури.

Обмін речовин та енерги, або метаболізм,— це сукупність фізичних та хімічних перетворень речовин та енерги, які відбуваються у живому організмі.

Обмін речовин властивий як живій, так і неживій природі, однак між ними існує важлива відмінність. Внаслідок обміну речовин неживі тіла руйнуються, тоді як обмін речовин живої тканини з навколишнім середовищем є однією з умов її існування.

Обмін речовин складається з процесів асиміляції та дисиіляції.

Асиміляція (анаболізм) — процес засвоєння організмом речовин, при якому використовується енергія.

Дисиміляція (катаболізм) — процес розпаду складних органічних сполук, який супроводжується звільненням енергії. Процеси асиміляція та дисиміляція тісно пов'язані між собою. У певні періоди життя організму спостерігаються різні співвідношення між цими процесами. Так, наприклад, у період росту переважають процеси асиміляції, у дорослої людини встановлюеється відносна рівновага між ними, а в людей похилого віку асиміляція відстає від процесів дисиміляції. Поживні речовини, які надходять з їжею, використовуються організмом як пластичний (із них після ряду хімічних перетворень синтезуються свої, специфічні для даного організму і для кожного органа сполуки, з яких будуються клітинні структури) і як енергетичний матеріал (під час окислення органічних речовин звільняється енергія, яка використовується організмом у процесі життєдіяльності).

Обмін речовин починається з надходження поживних речовин у травну систему та кисню в легені. В обміні речовин можна умовно виділити три етапи.

Першим етапом обміну речовин є ферментативне розщеплення білків, жирів та вуглеводів у травній системі до розчинних у воді амінокислот, моносахаридів, гліцерину, жирних кислот та деяких інших сполук і всмоктування цих продуктів у кров та лімфу.

Другим етапом обміну речовин є транспорт поживних речовин кров'ю та лімфою і ті складні хімічні перетворення, які відбуваються у клітинах та міжклітинній речовині. Розпад речовин здійснюється з утворенням енергії та кінцевих продуктів обміну.

Третій етап обміну речовин — виділення кінцевих продуктів обміну нирками, легенями, кишками та потовими залозами.

Обмін білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей та води відбувається в тісній взаємодії один з одним, і, хоча у метаболізмі кожного з них є свої особливості, виділення окремо кожного з видів є деякою мірою штучним.

Обмін білків

Білки (протеїни) — високомолекулярні сполуки, які складаються з амінокислот. Для білків характерна індивідуальна специфічність, що підтверджується утворенням імунних тіл в організмі людини при трансплантації органів. В організмі людини постійно відбуваються процеси розпаду і синтезу білка, єдиним джерелом для його синтезу є білки їжі.

Експериментально встановлено, що не всі амінокислоти, які входять до складу білків, є рівноцінними для людини. Деякі амінокислоти не можуть синтезуватись в організмі людини і повинні обов'язково надходити з їжею, вони мають назву незамінних амінокислот (наприклад, метіонін, валін, лейцин тощо); ті амінокислоти, які можуть синтезуватись в організмі, мають назву замінних амінокислот (наприклад, аланін, глютамінова кислота, аргінін тощо). Залежно від амінокислотного складу білки поділяють на повноцінні, тобто ті білки, які містять усі незамінні амінокислоти (білки м'яса, риби, яєць), та неповноцінні, в яких відсутня хоча б одна амінокислота, яка не може бути синтезована в організмі (білки пшениці, кукурудзи, ячменю тощо). Два або три неповноцінні білки, доповнюючи один одного за амінокислотним складом, можуть забезпечити збалансоване харчування людини. Тому для повного забезпечення організму повноцінними білками у добовому раціоні людини повинні бути білки різних продуктів.