Писемність

По-перше, ця культура (як і культура Єгипту) народилася в епоху неоліту і так само, як і Єгипет, вона мала дуже важливий знак, член культурної тріади – писемність, яка виникла, може, й раніше, ніж в Єгипті.

Але писемність Шумерів відрізнялася і за формою, і за способом запису, які були обумовлені природою Шумера.

Природа була грізною: дві ріки розливалися несподівано, йшли дощі, що руйнували дамби, затопляли посіви, перетворюючи тверду поверхню землі в море грязюки. Природа руйнувала все, що робила людина. Але шумери змогли прокласти ірригаційні канали, висушити болото, виробити з глини цеглу.

Саме глина й болотні рослини і стали тим матеріалом, що застосовувався для письма. Нічого не маючи навкруги, крім болота та глини, шумери почали писати на глиняних табличках (або таблетках) очеретовими паличками.

Спочатку це була, як у єгиптян, піктограма (малюнкове письмо). Потім вони створили більш зручну форму – клинопис. Але ця форма писемності теж була досить важкою, бо таблички були маленькі, клиновидні значки ліпилися один на одний і відрізнялися часто лише глибиною клину. Тому той, хто вмів читати, повинен був добре вдивлятися в знаки. Це було складове письмо, клин дорівнював складові.

Див.: слайд 2

З книги Крамера (а це сьогодні найвидатніший шумеролог у світі) ви дізнаєтеся про спеціальні школи для писарів (це були світські школи та школи для жерців, де навчалися хлопці (іноді дівчата-жриці). Писар – важлива посада, бо він, як в Єгипті, вів документи, бухгалтерію, робив надписи. Тобто писемність у шумерів народилася з практичних потреб. Напри-кінці ІІІ тис. до н. е. почали записувати молитви, релігійні твори. І тільки з ІІ тис. до н. е. у Вавилонії розвивається багата літературна та наукова писемність.

Розшифрував це письмо Фрідріх Шпігель. Самуел Крамер, американський шумеролог (до речі, він народився 1897 р. під Києвом, а 1905 р. батьки, рятуючись від єврейських погромів, поїхали до Америки) в книжці “Історія починається в Шумері” доводить, що багато речей шумери зробили вперше в історії світової культури:

• склали перші астрономічні календарі та правові кодекси. Шумерське право стало зразком для складання законодавства наступних цивілізацій;

• тут була винайдена арифметика і зародилася геометрія, для обчислення використовувалися таблиці множення, дроби, квадратні та кубічні корені;

• колесо;

• мали досить розвинену систему освіти;

• перший в історії двопалатний парламент;

• першу легенду про Рай і Потоп;

• першу спробу розповісти про страждання і смиренність – поема “Людина та її божество” про те, що людина у своїх стражданнях може сподіватися тільки на своє божество – тобто ангела-хранителя (тому йому й треба служити).

Релігійні уявлення жителів Межиріччя

Вавилонську культуру, що була спадкоємницею шумеро-аккадської, пов’язували з шумерами спільні уявлення про виникнення світу (космогонія) та спільна теогонія (виникнення богів). У вавилонців, шумерів, аккадців ці боги мали навіть схожі імена й однакові функції.

І шумери, і вавилонці вважали (подібно до єгиптян), що все народилося з водяного хаосу. Але для них головним богом стає не сонячний бог, а бог неба – Ан. Всесвіт вони називають Ан-Кі. Тобто Небо-Земля, Кі – богиня Землі. Ці два елементи роз’єднуються третім, який має центральне значення для шумерів – Енліль або Ліль (повітря, вітер – атмосфера). З Енліля народжуються і зірки, і сонце, і місяць: він головний. Але ж є ще одна важлива стихія, силу якої відчували на собі шумери. Це вода – Енкі.

Пантеон шумеро-вавилонських богів являв собою щось подібне до зборів, де головував Енліль, далі за рангом ішли сім богів, “що вершили долі”, так звані Аннунаки (тобто сини й дочка Ану), а вже потім ще п’ятдесят “великих богів”. Якщо в Єгипті була еннеада, то тут – “сімка” богів.

Імена богів у шумерів і аккадців схожі:

Ан – Ану,

Енліль – Еліль,

Енкі – Єйя,

Нанна – Сін (бог Місяця),

Інанна – Іштар (богиня кохання).

Міфологія вже була антропоморфною – тобто богів уявляли в образі людей, що одружувалися, хворіли, їли, пили і навіть вмирали.