Лекція 5 культура месопотамії Історія державності Месопотамії

У Південній Азії особливо зручною для землеробства була природно-історична область між Тигром і Євфратом, яку стародавні греки називали Месопотамією (Межиріччям, Дворіччям). Саме тут зародилася характерна для Стародавнього Сходу сільськогосподарська цивілізація й створилися ранні форми державності.

Початково ця цивілізація складалася з двох частин – Шумеру на півдні (шумери – це стародавній індоєвропейський народ, який прийшов на південь Месопотамії з гірських районів Еламу) та Аккаду в центрі (аккадці – це семітські племена з сирійсько-месопотамського степу).

На території Месопотамії багато разів змінювали одне одного державні утворення – Шумер, Аккад, Вавилон, Ассирія, держава Хеттів, Іран та ін.

Першим державним утворенням був Шумер, але це умовне поняття, бо держави з такою назвою не було. Близько 3000 р. до н. е. на цій території виникли міста-держави, якими управляли царі-жерці: Ур, Урук, Лагаш, Ніппур.

Див.: слайд 1

У 2234 р. до н. е. правитель Аккада Саргон Давній підкорив більшу частину Двуріччя, об’єднав міста в державу і заснував династію, що правила державою 150 років.

У XX – XVII ст. до н. е. наймогутнішим державним утворенням тут стає Вавилон, розквіт якого припадає на XVII ст. до н. е. – часи правління старовавилонського царя Хаммурапі, відомого своїм законодавчим кодексом (т. зв. “Закони Хаммурапі”, що включали 282 статті, висічені на чорному базальтовому стовпі, які відбилися і в 10 біблійських заповідях). Ці закони вперше в історії людства зафіксували інститут приватного права і не тільки вважалися взірцем для всієї вавилонської культури, а й були покладені в основу римського приватного права, на якому базується все сучасне цивільне право (Закони Хаммурапі на 23 століття старіші за римське приватне право).

З XIV по VII ст. до н. е. тут починає формуватися Ассирійська держава. Розквіт держави припадає на VII ст. до н. е., коли Ассирія підкоряє собі майже всю Передню Азію, стає однією з “великих імперій” Стародавнього Сходу. Але в цьому ж столітті, за часів царя Ашшурбанапала (669 –630 рр. до н. е.), відомого як засновника найдавнішої бібліотеки з 25 тис. клинописних табличок, держава переживає кризу і підкоряється нововавилонському царю Навуходоносору.

Настає епоха Нововавилонського царства (605 – 562 рр. до н. е.) – епоха Навуходоносора.

Потім – Аххеменідська держава персів, потім Іранська держава, яку і підкоряє в тому ж 332 р. до н. е. Олександр Македонський. Тобто державність Месопотамії трохи молодша за єгипетську.

Але якщо єгипетська культура була єдиною, канонічною протягом 30 століть, то культура Месопотамії – це культура різних держав і різних народів. Вона змінювалася. І коли одна держава підкоряла собі іншу внаслідок боїв, держава-переможець знищувала культурні цінності переможених.

Але (друге “але”) ці різні культури мали спільні риси, які суттєво відрізняли месопотамську культуру від єгипетської. Як правило, культуру Месопотамії визначають як вавилонську, в той же час вавилонська була спадкоємницею шумеро-аккадської культури. Саме тому важливо зрозуміти типологічні риси культури Месопотамії, через те ми і будемо їх виділяти.