Тема 4. Зміст, види, особливості іінноваційних стратегій промислових підприємств. Інноваційна поведінка промислових підприємств

1 Необхідність та зміст інноваційних стратегій

Інноваційна стратегія одержала визнання в якості одного з основних засобів досягнення цілей організації в умовах високого рівня невизначеності очікуваних результатів, інвестиційних ризиків проектів. Інноваційні стратегії підрозділяються на трохи спеціальних, серед яких: продуктові, функціональні, ресурсні й організаційно-управлінські.

Базові чи еталонні стратегії розвитку є універсальними. Вони складаються зі стратегії інтенсивного, інтеграційного і диверсифікованого розвитку. При інтенсивному розвитку відбувається прискорене нарощування потенціалу підприємства за рахунок кращого використання внутрішніх і зовнішніх можливостей. Інтеграційний розвиток зв’язаний з організаційно-управлінськими інноваціями і спрямований на структурні перетворення. Метою диверсифікованість є створення нових продуктів і технологій на додаток до існуючих, а також використання нових джерел ресурсів, розвиток нових ринків.

2. Типи інноваційної поведінки підприємств.

Різноманіття конкурентних стратегій і організаційних форм суб’єктів, що хазяюють, обумовило створення безлічі стратегічних позицій і варіантів для вибору конкурентних стратегій інноваційного характеру. Орієнтування в цьому просторі рішень і відповідність новій ринковій структурі припускає адекватну оцінку свого положення в ній.

Комплексна система стратегій росту і розвитку великого економічного підприємства, як правило, містить у собі три рівні прийняття управлінських рішень:

1) загальний чи корпоративний;

2) конкурентний чи виробничо-господарський;

3) операційний чи функціональний.

Загальна, чи корпоративна, стратегія ставить метою визначення напрямку розвитку підприємства в цілому. Виробничо-господарські стратегії описують спосіб досягнення конкурентних переваг по кожнім основному напрямку господарської діяльності на рівні підрозділів. Функціональні стратегії конкретизують дії відділів і служб (виробництво, маркетинг, фінанси, НІОКР, персонал) по досягненню загальної і конкурентної стратегій в оперативному режимі часу.

Різновиди загального корпоративного розвитку в системі стратегій зводяться до трьох основних типів: зріст, стабільність і скорочення. Стратегія росту спрямована на розвиток найбільш перспективних з довгострокової точки зору сфер господарювання підприємства. Стратегія стабільності припускає зосередження і підтримку існуючих напрямків бізнесу. Стратегія скорочення застосовується в умовах сформованих зовнішніх кон’юнктурних чи внутрішніх структурних причин, що привели підприємство до критичної ситуації.

В існуючій системі стратегій виведення на ринок нових продуктів і послуг на основі впровадження продуктових і технологічних інновацій відноситься до стратегій зросту. Це означає, що в корпоративному плані стратегії інновацій не надається пріоритетного значення. Дана стратегія ототожнюється з виробничо-господарським, а не корпоративним менеджментом. Така система ієрархії корпоративних напрямків росту приводить у даний час до того, що на більшості підприємств на освоєння інновацій виділяється недостатньо ресурсів, тому як ця стратегія продовжує вважатися додатковою і не відноситься до основного. Наслідком цього є те, що потенціал нових технологій використовується неповноцінно і збільшується технологічне відставання підприємств.

Такий підхід до декомпозиції стратегій характерний для індустріального і постіндустріального укладу економіки і не є прийнятним для сучасних ринкових умов, коли економічний ріст підприємств визначається в основному використовуваними базовими технологіями. Трансформація економічного середовища, як було вже доведено, обумовлює необхідність посилення ролі стратегії інноваційного розвитку в корпоративному плані. Рішення цієї задачі можливо за умови включення до складу корпоративних стратегій такого окремого напрямку розвитку, як інноваційне.

Виникає необхідність в інформації про те, наскільки внутріфірмові науково-виробничі, технологічні, кадрові й організаційні ресурси відповідають поточним ринковим потребам, і що можливо почати для досягнення такої відповідності в доступному для огляду майбутньому, при чому з обліком мінімалізаціі витрат. Тому першою задачею аналітика є ідентифікація підприємства за типом його стратегічної конкурентної поведінки, з метою використання в процесі ухвалення рішення багатого арсеналу методичних наробітків і практичного досвіду.

У ході рішення задачі істотну роль покликані зіграти теоретичні розробки економістів, що закладають науково-методологічні основи проектування конкурентноздатних промислових структур. Фундамент при цьому складає так званий біологічний підхід до класифікації конкурентної поведінки, запропонований російським ученим Л.Г. Раменським, і використовуваний фахівцями для класифікації компаній і відповідних конкурентних стратегій. Відповідно до цього підходу стратегічну поведінку можна підрозділити на чотири види:

1) віолентне, характерне для великих компаній, що здійснюють масове виробництво, що виходять на масовий ринок зі своєю чи придбаною новою продукцією, що випереджають конкурентів за рахунок серійності виробництва й ефекту масштабу. На Україні до них можна віднести великі комплекси оборонної і цивільної промисловості;

2) патієнтне, що полягає в пристосуванні до вузьких сегментів широкого ринку (ніш) шляхом спеціалізованого випуску нової чи модернізованої продукції з унікальними характеристиками;

3) експлерентне, що означає вихід на ринок з новим (радикально інноваційним) продуктом і захопленням частини ринку;

4) комутантне, що складається в пристосуванні до умов попиту місцевого ринку, заповненні ніш, по тим чи іншим причинам незайнятих «піолентами» і «латієнтами», освоєнні нових видів послуг після появи нових продуктів і нових технологій, імітації новинок і просуванні їх до найширших прошарків споживачів.

Автором позначень типів фірм, асоційованих за конкурентною поведінкою з тваринним світом («лисиць», «мишей», «левів» і т. Д.), є швейцарський експерт X.Фрізевінкель. Класифікації Л.Г.Раменського і X. Фрізевінкеля органічно сполучаються між собою (табл.):

Загальна характеристика промислових підприємств по типу стратегічної конкурентної іноваційної поведінки (морфологічна матриця).

Ї	Параметр	Виоленты (львы, Слони, бегемоты)	Патиенты (лисы)	Экспелеренты	Коммутанты
1.	Рівень конкуренції	Високий	Низький	Середній	Середній
2.	Новизна	Нові	Зрілі	Нові	Нові, зрілі
3.	Які потреби обслуговують	Масові, стандартні	Нестандартні, масові	Іноваційні	Локальні
4.	Профіль виробництва	Масове	Спеціалізоване	Эксперементальное	Дрібне, універсальне
5.	Розмір компанії	Великі	Середні, великі, дрібні	Низькі, середні	Дрібні
6.	Тривалість компанії	Висока		Низька	Низька
7.	Видатки на НИОКР	Високі	Середні	Високі	Будуть Відстуні
8.	Чинники, сили в конкурентній боротьбі, переваги	Високі	Пристосований до високого ринку	Що випереджає нововведення	Гнучкість
9.	Динамізм	Високий	Середній	Високий	Низький
10.	Издержки	Низькі	Середні	Низькі	Низькі
11.	Якість Продукції	Середнє	Високе	Середнє	Середнє
12.	Асортимент	Середній	Вузький	Буде Відстуній	Вузький
13.	Тип НИОКР	Що покращує	Приспособляющий	Прорывный	Буде Відстуній
14.	Збутова мережа	Власна або контрольована	Власна або контрольована	Буде Відстуній	Буде Відстуній
15.	Реклама	Масова	Спеціалізована	Буде Відстуній	Буде Відстуній