4. Основні теоретичні визначення понять інноватики.

Визначення «інновація» уперше з’явилося в наукових дослідженнях культурологів у XІ столітті й означало тоді введення деяких елементів однієї системи в іншу. Тільки на початку XX століття почалося вивчення закономірностей технологічних нововведень. Згодом тлумачення й основні підходи до трактування цього поняття, як і сама теорія інноваційного керування, також перетерплюють значні зміни.

Поняття інновації ввів у науковий лексикон у 1911 р. Йозеф Шумпстер у роботі «Теорія економічного розвитку», у якій інноваційні процеси розглядалися як нові комбінації, що формуються в результаті реорганізації виробництва завдяки використанню нової техніки, появі нової сировини, упровадженню нової продукції, виникненню нових ринків збуту.

Згодом різні дослідники починають трактувати цю економічну категорію по-своєму. Так, поряд з И. Шумпстером Ф. Валента і Л. Волдачек вважають, що інновація – це «зміна». Э. Уткін називає інновацією конкретний «об’єкт», Ф.Ніксон – «сукупність заходів», а С. Валдайцев – «освоєння нової продукції». И. Молчанов і Л. Гохберг, характеризуючи це явище, використовують термін «результат». Дослідники В. Лапін, Б. Твис і В. Мединський розглядають інновацію як «процес». П. Завлін розкриває її з позиції «використання результатів».

Інноваційний процес у теорії інноватики визначається сукупністю робіт в області інноваційної діяльності, що регламентовані етапами їхньої організації і ресурсного забезпечення від зародження перспективної ідеї до створення нових продуктів, чи послуг техніки, їхньої комерціалізації в умовах конкуренції. Розглядаючи інноваційний процес з різних позицій можна виділити наступні його особливості. По-перше, його можна розглядати як паралельно-послідовне проведення науково-технологічної діяльності, здійснення інвестицій і маркетингу. По-друге, він визначається фазами життєвого циклу, що змінюються, продукції. По-третє, його можна оцінювати як інвестиційний проект по стадіях фінансування досліджень і розробок, поширення нових продуктів і послуг, а також комерціалізації.

Термін «інновація» означає нововведення як результат практичного (чи науково-технічного) освоєння нововведення. Сучасна концепція інноватики містить у собі нововведення-продукти, нововведення-процеси і модифікацію продуктів (включаючи сферу послуг). Усі вони розглядаються як напрямки інноваційної діяльності, здійснюваної в цілісній системі керування інноваціями виду «Наука – технологія – економіка – утворення». Отже, інноваційна діяльність містить у собі крім інноваційних процесів широкий спектр робіт як по освоєнню наукомістких і ресурсозберігаючих технологій, так і по ефективному використанню ліцензій, що здобуваються, розкриттю ноу-хау і т.п. Крім того, неодмінним і обов’язковим напрямком інноваційної діяльності є поширення і тиражування, тобто дифузія нових виробів, технологій, методів організації виробництва і керування. Практичною обробкою нововведень у нововведеннях є реалізація комерційної (підприємницької) ідеї з метою задоволення попиту на конкретні види продукції, технологій, послуг як товарів. Наявність попиту свідчить про їхню конкурентноздатність, тобто суспільному визнанні, що є важливим результатом інноваційної діяльності.

Первинними прийнято називати нововведення-продукти. Їхня поява характерна для економіки попереднього технологічного укладу. Саме по собі поява неординарних нововведень-продуктів є незаперечною ознакою, початком фази зародження нового технологічного укладу. На початковому відрізку часу під тиском монопольного положення окремих фірм і компаній (активна монополія) під захистом патентів і дією комерційної таємниці спостерігається його повільний розвиток. У фазі домінування нового технологічного укладу відбувається поширення (дифузія) нововведень-процесів, при одночасному переливанні капіталів у новий уклад суспільного виробництва. Модифікація продукції, що випускається, викликається кон’юнктурними змінами на ринку товарів.

Винахід. Винаходом є нове, що володіє істотними відмінностями технічне рішення задачі, що дає позитивний ефект, поліпшує якість продукції, полегшує умови праці і забезпечує його безпека. Більшість винаходів і прирівнюваних до них корисних моделей з’являються в ході ескізно-технічного проектування на стадії ОКР.

Життєвий цикл продукції. Життєвий цикл продукції складається з чотирьох фаз. На першій фазі проводяться дослідження і розробки по створенню нововведення-продукту. Перша фаза закінчується передачею відпрацьованої технічної документації на виробництво. На другій фазі здійснюється технологічне освоєння масштабного виробництва нової продукції, при цьому обсяги виробництва повинні вийти на рівень, що забезпечує беззбитковість роботи. Особливістю третьої фази є стабілізація обсягів виробленої продукції. На четвертій фазі відбувається поступове зниження обсягів виробництва.

Життєвий цикл технології. Життєвий цикл технології виробництва також складається з чотирьох фаз. Перша зв’язана з зародженням нововведень-процесів у надрах попереднього технологічного укладу й інтенсивним проведенням НИР технологічного профілю по нововведеннях-продуктах. Цілями другої фази є освоєння нововведень-процесів. На третій фазі нова технологія виробництва поширюється і тиражується з багаторазовим повторенням на інших об’єктах. Четверта фаза характеризується здійсненням рутинізації, тобто освоєння нововведень-процесів у стабільних, постійно функціонуючих елементах об’єктів.

Домінування технологічного укладу протягом тривалого періоду часу стимулюють державна підтримка нових технологій і інвестиційної діяльності фірм і компаній. Нововведення-процеси менш піддані впливу кон’юнктури, сприяють зниженню витрат виробництва і забезпечують стійкість споживчого попиту на товари.

Життєвий цикл товару. Початок життєвого циклу товару, що має чотири фази, приходиться на випуск і надходження на ринок перших промислових серій продукції. Заповнення товаром вільної ринкової ніші є ознаменуванням настання першої фази його життєвого циклу, що прийнято називати впровадженням. Наступні три фази, зв’язані з ростом, уповільненням росту і спадом обсягів продажів товару, визначаються маркетингом, що враховує ринкову кон`юнктуру, залежність попиту від ціни і якості товару. Такого роду інформація дасть можливість раціонально і вчасно приймати рішення про чи розширення скороченні випуску продукції, її модифікації, що неминуче відбивається на тривалості тієї чи іншої фази життєвого циклу товару.

Згідно закону «Про інноваційну діяльність» [1] наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

інновації – новостворені (застосовані) і (або) удосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери;

інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг;

інноваційний продукт – результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим Законом;

інноваційна продукція – нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції;

пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України;

інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) – підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у копійчаному вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг;

інноваційна інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).